КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Перетяткович Марьян [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Іванова «Творили б так і сьогодні!»

У ростовському видавництві «Нова книга» побачила світ праця «Творіння московських і

петербурзьких архітекторів в Ростове-на-Доні (друга половина ХIХ – початок ХХ століть)». Автор

Любов Волошинова збирала матеріал з вказаної теми понад двадцяти років.

...Візьмемо, наприклад, автора проекту Ростовської контори Держбанку М. М. Перетятковича: 99,99% жителів донської столиці, включаючи багатьох членів Союзу архітекторів Росії, і не

здогадаються, як розшифровуються ініціали колеги, який вирішив в один з найнапруженіших

періодів своєї діяльності взятися за вирішення містобудівного завдання в охопленому

«будівельною лихоманкою» місті на Дону. Звали ж цього петербуржця Мар’ян Мар’янович. Не

дарма доводиться підкреслювати його місце постійного мешкання, бо вирішення зовнішнього

вигляду монументальної будівлі явно навіяне образами російського класицизму.

...Окидаючи поглядом минуле, починаєш гордитися й інакше думаєш про предків. Які творіння

вони створювали! Адже недаремно вважається, що однією з причин краху колись могутнього

СРСР стало те, що почало руйнуватися побудоване ще за «проклятого царизму».


ВИКОРИСТАВ МОДНІ ЗАЛІЗОБЕТОН І ГРАНІТ, з замітки «Костьол Лурдської Божої

Матері» в «Енциклопедії Петербурга»

Храм будувався для французької католицької громади, яка до Жовтневої революції налічувала

близько 4 тисяч чоловік (його також називають Костьолом французького посольства).

Первинний проект в романському стилі, виконаний Леонтієм Бенуа, був скоректований відповідно

до плану Мар’яна Перетятковича, котрий використав модні залізобетонні перекриття і фінський

граніт, надлишки якого після будівництва Троїцького мосту були пожертвувані церкві фірмою

«Батіньоль».

У радянські часи костьол продовжував працювати, залишаючись єдиним католицьким храмом

Ленінграда.


ПАМ’ЯТКУ АРХІТЕКТУРИ БІЛЬШОВИКИ ВИСАДИЛИ У ПОВІТРЯ, з розвідки А.

Шумського «Історія храму-пам’ятника морякам»

Восени 1908 року міністрові внутрішніх справ П. Столипіну передали клопотання про створення

комітету із збору пожертвувань на храм, який став би загальною символічною могилою і

пам’ятником всім загиблим морякам.

Столипін направив Імператорові Миколі II письмову доповідь від 21 листопада 1908 року... На

доповіді позначка Столипіна: «Власною Його Величності рукою накреслено: «Згоден і цілком

співчуваю думці увічнити пам’ять загиблих моряків».

...Старенька з глухої провінції привезла золоту медаль, одержану в юності за успішне закінчення

інституту, і просила, щоб медаль була вправлена в стіну поблизу імені її сина-мічмана, загиблого

на «Рюрикові».

У вересні 1909 року члени комітету розділилися на дві комісії: одна зайнялася фінансами, інша, очолювана знавцем старовини Великим князем Костянтином Костянтиновичем, зосередилася на

будівництві. У будівельну комісію були включені архітектор Мар’ян Перетяткович, інженер

Сергій Смирнов і скульптор Борис Мікешин. Смирнов і Перетяткович відправилися до

Володимира-Суздальського краю і на місці вивчили храм Покров-на-Нерлі, Дмитрієвський собор

Володимира й інші пам’ятники староруської архітектури.

...2 жовтня 1911 р., закриваючи роботу комітету і будівельної комісії, доповідач зазначила:

«Зібрані гроші не пропали даремно, мета досягнута, пам’ятник створено, пам’ятник на рідкість

художній, такий, що відразу став однією з визначних пам’яток столиці».

...На початку 1918 року храм-пам’ятник загиблим морякам був націоналізований, закритий і

опечатаний.

У лютому 1924 р. міський Реставраційний комітет зробив такий висновок: «Церква пам’яті

моряків – зразок епохи наслідувальної архітектури, належить творчості видатного архітектора

Перетятковича. ...З архітектурної точки зору храм ...представляє, безумовно, художній інтерес і

підлягає охороні й надалі».

Проте в умовах запеклої пропаганди атеїзму Спаса-на-Водах був приречений. 6 вересня 1931 р.

інспектор культу К. Васильєва доповіла Жовтневій райраді: «За моїми спостереженнями, в церкві

тих, хто моляться, буває дуже мало навіть в недільні дні, не говорячи вже про будні, коли

з’являється 10-15 чоловік. Оскільки церква стоїть на території заводу і заважає йому, то ...церкву

закрити і використовувати будівлю її під культурні потреби заводу». Жовтнева райрада ухвалила:

«Церкву пам’яті морякам ліквідувати». Ніякі клопотання прихожан не