Олизар Нарцисс (fb2)




ОЛІЗАР Нарцис Пилипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Політичний діяч, публіцист, мемуарист.

З графської родини. Батько, Олізар П.-Н., – підчаший Великого князівства Литовського; брат, Олізар Г., – поет, публіцист, мемуарист, перекладач.

Народився в 1794 р. в с. Старому Загорові Волинського намісництва Російської імперії (нині –

Локачинський район Волинської області України).

Помер 9 серпня 1862 р. в с. Садах поблизу м. Познані (Польща).

Закінчив Кременецький ліцей.

Член політичного угруповання «Готель Ламбер».

Брав участь у підготовці і здійсненні польського повстання в Україні (1831). Заарештований і

запроторений до в’язниці, з якої втік.

Емігрував до Франції.

Автор наступних двотомників: «Польські мемуари» (1844) і «Щоденник оригінал» (1853).

Серед друзів та близьких знайомих О. – А. Фелінський, Т. Чацький, Ю. Словацький та ін.


***

ПОМЕРТИ ВІЛЬНИМ

, з патріотичного кредо Н. Олізара

Хто виживе, вільним буде, хто помирає за Батьківщину, уже вільний.

СЕНАТОР ВИЇХАВ, з довідки «Коростишів» на city.zt.ua

Перше письмове згадування про Коростишів відноситься до 1499 року, коли великий князь

Литовський Олександр подарував село Коростишево разом з людьми й землями якомусь Семену

Кмиті. Останній влаштувався десятком верст західніше, вибудувавши в районі нинішнього села

Кмитова дерев’яну фортецю. Сьогодні залишків тієї фортеці немає й у спогадах, залишилася лише

назва населеного пункту – Кмитів.

Синові Семена, воєводі Смоленському й старості Чорнобильському, мабуть, було в тягар володіти

віддаленим як для нього маєтком, і він в 1565 році продав Коростишів своєму братові – Івану

Олізару. До речі, у Житомирі, на католицькому цвинтарі дотепер зберігся склеп, на якому час не

стер напис: «Єжи Олізар, онук сенатора Нарциса Олізара».

Цей склеп має безпосереднє відношення до коростишівських поміщиків. Сенатор Олізар брав

участь у польському визвольному русі кінця XVIII століття й після переслідувань з боку царської

влади виїхав на постійне проживання на Захід. Його брат Густав Олізар – найвідоміший поет, що

дружив з Пушкіним і мав стосунки з декабристами.


ЛИСТИ ПОВСТАНЦІВ, з розвідки А. Крохмаль «Документи з історії України і польсько-

українських відносин у збірках полоністичних інституцій»

ХІХ сторіччя представлено матеріалами переважно з історії Листопадового повстання, про перебіг

боїв на території Русі й України. Інформацію за цією темою можна знайти в таких рукописних

колекціях:

Сеймові папери за 1831 р., отримані із Сенату, серед яких: протокол сеймику Київського

воєводства, акт про початок повстання на Поділлі й Україні від 20 червня 1831 р. (оригінал), протокол сеймику Подільського воєводства, листи повстанців до Нарциса Олізара, відозва

волинських мешканців до Сейму.


ДО ЕМІГРАЦІЇ, з статті Л. Зашкільняка «Польське повстання 1830-1831 рр.»

Розпочалось 29. 11.1830 у Варшаві, охопило Королівство Польське і поширилось на землі

Правобережної України та Білорусії. Воно вибухнуло на хвилі європейських революційних і

національних рухів, спрямованих проти домінації трьох абсолютистських імперій на континенті –

Росії, Австрії та Прусії. Безпосередніми причинами повстання стало порушення дарованої царем

Олександром І конституції Королівства Польського (1815), придушення ліберальної польської

опозиції і патріотичних організацій, запровадження цензури і репресивно-поліційних порядків.

Національний уряд схвалив програму боротьби за відновлення Польської держави у кордонах

1772.

Патріотичне Товариство 25.1. провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм

проголосити скинення Миколи І з польського престолу. В ці дні вперше з’явилося звернене до всіх

гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!».

Навесні 1831 вибухнули повстання польського населення у Литві, Білорусії і Правобережній

Україні. В українських землях польські повстанці зустріли значну протидію з боку селянства.

Створені переважно з шляхти повстанські групи С. Ворцеля на Волині, К. Ружицького на

Житомирщині, Колишка на Поділлі і Київщині були у квітні-травні 1831 розгромлені царськими

військами. 26.5.1831 головні польські сили під командуванням ген. Я. Скшинецького зазнали

поразки у битві під Остроленкою.

Від травня 1831 повстання увійшло в смугу кризи: частина аристократії і шляхти почала залишати

країну, сейм не затвердив навіть дуже поміркованої реформи переводу селян на чинш, чим

зумовив відхід частини селянства від повстання.

Царизм вдався до жорстоких репресій проти учасників повстання, скасував конституцію

Королівства і, одночасно, більшість ознак автономії польських земель (сейм, армію, елементи

державності).

Західноєвропейські країни прийняли чисельну