ОЛІЗАР Нарцис Пилипович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польський.
Політичний діяч, публіцист, мемуарист.
З графської родини. Батько, Олізар П.-Н., – підчаший Великого князівства Литовського; брат, Олізар Г., – поет, публіцист, мемуарист, перекладач.
Народився в 1794 р. в с. Старому Загорові Волинського намісництва Російської імперії (нині –
Локачинський район Волинської області України).
Помер 9 серпня 1862 р. в с. Садах поблизу м. Познані (Польща).
Закінчив Кременецький ліцей.
Член політичного угруповання «Готель Ламбер».
Брав участь у підготовці і здійсненні польського повстання в Україні (1831). Заарештований і
запроторений до в’язниці, з якої втік.
Емігрував до Франції.
Автор наступних двотомників: «Польські мемуари» (1844) і «Щоденник оригінал» (1853).
Серед друзів та близьких знайомих О. – А. Фелінський, Т. Чацький, Ю. Словацький та ін.
***
ПОМЕРТИ ВІЛЬНИМ
, з патріотичного кредо Н. Олізара
Хто виживе, вільним буде, хто помирає за Батьківщину, уже вільний.
СЕНАТОР ВИЇХАВ, з довідки «Коростишів» на city.zt.ua
Перше письмове згадування про Коростишів відноситься до 1499 року, коли великий князь
Литовський Олександр подарував село Коростишево разом з людьми й землями якомусь Семену
Кмиті. Останній влаштувався десятком верст західніше, вибудувавши в районі нинішнього села
Кмитова дерев’яну фортецю. Сьогодні залишків тієї фортеці немає й у спогадах, залишилася лише
назва населеного пункту – Кмитів.
Синові Семена, воєводі Смоленському й старості Чорнобильському, мабуть, було в тягар володіти
віддаленим як для нього маєтком, і він в 1565 році продав Коростишів своєму братові – Івану
Олізару. До речі, у Житомирі, на католицькому цвинтарі дотепер зберігся склеп, на якому час не
стер напис: «Єжи Олізар, онук сенатора Нарциса Олізара».
Цей склеп має безпосереднє відношення до коростишівських поміщиків. Сенатор Олізар брав
участь у польському визвольному русі кінця XVIII століття й після переслідувань з боку царської
влади виїхав на постійне проживання на Захід. Його брат Густав Олізар – найвідоміший поет, що
дружив з Пушкіним і мав стосунки з декабристами.
ЛИСТИ ПОВСТАНЦІВ, з розвідки А. Крохмаль «Документи з історії України і польсько-
українських відносин у збірках полоністичних інституцій»
ХІХ сторіччя представлено матеріалами переважно з історії Листопадового повстання, про перебіг
боїв на території Русі й України. Інформацію за цією темою можна знайти в таких рукописних
колекціях:
Сеймові папери за 1831 р., отримані із Сенату, серед яких: протокол сеймику Київського
воєводства, акт про початок повстання на Поділлі й Україні від 20 червня 1831 р. (оригінал), протокол сеймику Подільського воєводства, листи повстанців до Нарциса Олізара, відозва
волинських мешканців до Сейму.
ДО ЕМІГРАЦІЇ, з статті Л. Зашкільняка «Польське повстання 1830-1831 рр.»
Розпочалось 29. 11.1830 у Варшаві, охопило Королівство Польське і поширилось на землі
Правобережної України та Білорусії. Воно вибухнуло на хвилі європейських революційних і
національних рухів, спрямованих проти домінації трьох абсолютистських імперій на континенті –
Росії, Австрії та Прусії. Безпосередніми причинами повстання стало порушення дарованої царем
Олександром І конституції Королівства Польського (1815), придушення ліберальної польської
опозиції і патріотичних організацій, запровадження цензури і репресивно-поліційних порядків.
Національний уряд схвалив програму боротьби за відновлення Польської держави у кордонах
1772.
Патріотичне Товариство 25.1. провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм
проголосити скинення Миколи І з польського престолу. В ці дні вперше з’явилося звернене до всіх
гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!».
Навесні 1831 вибухнули повстання польського населення у Литві, Білорусії і Правобережній
Україні. В українських землях польські повстанці зустріли значну протидію з боку селянства.
Створені переважно з шляхти повстанські групи С. Ворцеля на Волині, К. Ружицького на
Житомирщині, Колишка на Поділлі і Київщині були у квітні-травні 1831 розгромлені царськими
військами. 26.5.1831 головні польські сили під командуванням ген. Я. Скшинецького