МАЦКЕВИЧ Давид Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Критик, журналіст, цензор.
З дворянської родини.
Народився в 1816 р. у Волинській губернії Російської імперії (нині – Волинська область України).
Помер 25 листопада (7 грудня) 1859 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.
Отримав домашню освіту.
Працював чиновником Волинського губернського правління, подільського і волинського
тимчасових військових губернаторств (1829-1832), київського військового, подільського і
волинського генерал-губернаторств (1832-1837), молодший помічник правителя канцелярії
волинського цивільного губернатора (1837-1838), Департаменту духовних справ іноземних
сповідань у Петербурзі (1838-1839), старшим помічником столоначальника Департаменту освіти
(1839-1850), цензором Київського (1851-1857) і Петербурзького (1857-1859) цензурних комітетів.
Друкувався в газетах «Київські губернські відомості», «Північна бджола», «Санкт-Петербурзькі
відомості», журналах «Сучасник», «Бібліотека для читання», «Додаток до «Журналу міністерства
народної освіти», «Ілюстрації».
Як літератор дебютував в журналі «Бібліотека для читання» нотатками «Прогулянка до Ревеля і
Гельсінгфорса» (1846).
Потім настала черга нарисів «Святогорський монастир і сільце Михайлівське» (1848), «Дорожні
нотатки. Грузино. Новгород. Боровичі. Устюжна» (1851), «Про життя і державні заслуги
Балашева», «Живописець де Лаберж» (обидва – 1847), «Ватто і Ланкре» (1849), «Про живопис у
Німеччині» (1848), «Про походження живопису олійними фарбами» (1849), «Нотатки про жінок»
(1850), «Київські аркуші» (1851), «Живописець Гольбейн» (1855).
Наш земляк – автор книги «Дорожні нотатки» (1856).
Посмертно вийшла ще одна його книга «Живопис Франції» (1860).
Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Гончаров, В. Зотов, А. Краєвський, І. Панаєв, В.
Булгарін, В. Гаєвський, А. Норов, О. Вісковатов та ін.
***
САМОДЕРЖАВНІСТЬ ІМПЕРІЇ,
з політичного кредо Д. Мацкевича
Імперія Російська управляється на твердих підвалинах позитивних законів, установ і статутів,
започаткованих самодержавною владою.
ЗАСВІДЧУЮ МОЄ ШАНУВАННЯ, з листа І. Гончарова Д. Мацкевичу в січні 1858 р.
Петербург
Ось і візит до Вас, поважний Давиде Івановичу, проте особою своєю турбувати Вас не стану, а
тільки залишу мою статтю для дитячого журналу «Пролісок», з покірним проханням переглянути,
підписати і вручити тому, кого пошлють з друкарні Куліша: він прийде годині о 6.
Вибачте, що турбую Вас, і засвідчую Вам моє шанування і відданість.
І. Гончаров.
ВИПРАВЛЕНЬ НЕ ВНІС, до історії виходу статті М. Добролюбова «Що таке обломовщина?»
Стаття «Що таке обломовщина?», будучи одним з найблискучіших зразків літературно-критичної
майстерності Добролюбова, широти й оригінальності його естетичної думки, мала в той же час
величезне значення як програмний суспільно-політичний документ. У ній всесторонньо
аргументувалася необхідність швидкого розриву всіх контактів, котрі історично склалися,
російською… демократією з ліберально-дворянською інтелігенцією, опортуністична і об’єктивно-
реакційна суть якої розглядалася Добролюбовим як ідейна обломовщина, як показник і
безпосередній наслідок розкладання правлячого класу, як головна небезпека на даному етапі
визвольної боротьби.
Вперше вона біла опубліковане в «Сучаснику» за підписом Н-бов (1859).
Рукопис не зберігся, але про найважливіші її варіанти… можна судити з п’яти друкарських гранок
тексту, що знаходяться нині в Пушкінському будинку. Саме ці гранки, послані з друкарні
«Сучасника» цензорові Д. І. Мацкевичу 3 і 5 травня 1859 р., дозволені були ним до друку без
всяких змін.
…Цензорська коректура статті з дозвільними підписами цензора Д. І. Мацкевича зберігається в
ІРЛІ. Судячи з поміток, два перших аркуші були послані цензорові 3 травня, а три останніх – 5
травня. Розбіжності між текстом коректури, залишеному цензором без змін, і текстом
«Сучасника» мають стилістичний характер і, очевидно, витікають з авторської правки, здійсненої
за іншим екземпляром коректури, який до нас не дійшов.
ОТРИМАВ СТРОГЕ ЗАУВАЖЕННЯ ВІД УРЯДУ, з рецензії О. Балакіна на книгу Н. Хохлової
«Андрій Миколайович Муравйов – літератор»
Іноді
