Грисюк Андрей (fb2)




ГРИСЮК Андрій Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Анатолій (1903). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (2000).

З міщанської родини. Батько, Грисюк Г., – повітовий скарбничий.

Народився 20 серпня 1880 р. в м. Ковелі Волинської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Волинської області України).

Загинув 23 січня 1938 р. в одній з сталінських катівень Республіки Комі СРСР (нині – Республіка

Комі РФ). Похований у вічній мерзлоті.

Закінчив Кременецьке духовне училище, Волинську духовну семінарію (1900), Київську духовну

академію (1904), стажувався в останній (1904-1905), навчався в Константинопольському

археологічному інституті (1905-1906).

Був викладачем Київської (1911-1912), Московської (1912-1913) ректором Казанської (1913-1921)

духовної академій.

Єпископ Чистопольський (1913-1914), другий вікарій Казанської єпархії (1914-1922), єпископ

Самарський і Ставропольський (1922-1923), архієпископ Одеський і Херсонський (1928-1936).

Заарештований більшовиками засуджений до року примусових робіт (1921); двічі заарештований

(1923); відправлений на три роки в заслання до Туркменії (1923-1927); заарештований востаннє

(1936) і на п’ять років запроторений до Кілтівського Ухто-Печерського табору Комі АРСР (1937).

Як науковець спеціалізувався з історії сирійського чернецтва до арабської навали.

Друкувався в «Працях Київської духовної академії», «Православному співрозмовникові».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Професор Амфіан Степанович Лебедєв»,

«Пам’яті професора В. В. Болотова» (обидва – 1910), «Історичний нарис Сирійського чернецтва до

половини 6-го століття», «Професор Костянтин Дмитрович Попов (некролог)» (обидва – 1911),

«Святий Флавіан, архієпископ Константинопольський» (1912), «Знаменитий документ»,

«Дельфійський напис і його значення для хронології ап. Павла» (обидва – 1913).

День пам’яті священомученика Анатолія – 10 січня.

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Лемешевський, В. Ремов, П. Брянських, В. Суханов, П.

Пономарьов, С. Страгородський, В. Парвеков, В. Керенський, П. Тишкевич, І. Веселовський, В.

Несмєлов, М. Виноградов, А. Орлов, М. Машанов, А. Стадницький та ін.


***

НЕМОЖЛИВЕ ІСНУЄ

, з життєвого кредо

А. Грисюка

Неправда ніколи не може бути правдою.

ЗАГЛИБЛЕНИЙ В СЕБЕ, зі спогадів М. Лемешевського

За зовнішністю був малого зросту, плюсклий, сутулуватий, завжди дивився вниз,– справляв

враження людини, заглибленої в себе і зайнятої своїми думками.


МИСЛИТЬ СМІЛИВО, з оцінки діяльності А. Грисюка А. Храповицьким

Ієромонах Анатолій – талановитий і хоча ще дуже молодий, проте широко обізнаний викладач.

Він є господарем не лише в історії подій церковного життя, але й взагалі в богослів’ї, тобто в

Священному Писанні і патрології. Володіючи чудово ...точною і влучною мовою, він встигає

протягом однієї лекції викласти безліч подій, дати декілька сильних характеристик, пояснити суть

найвідвернутішого предмету, наприклад богословських суперечок IV століття.

Дотримуючись строго православного учення, отець Анатолій, проте, мислить сміливо і сліпо не

наслідує ...посібники, а керується ними як вже сталий учений.

НЕПРАВДА НІКОЛИ НЕ МОЖЕ БУТИ ПРАВДОЮ, з проповіді А. Грисюка «Про суд над

світом цим» 6 березня 1909 р.

На Голгофі відбувся суд «світові цьому». Чим, насправді, характеризується життя невіруючого

світу, або «світу цього», як називає його Господь, з чого воно складається, якими початками

керується?

Для зовнішнього і стороннього спостерігача життя світу цього може здатися сповненим блиску і

галасу. Тут постійно прагнуть до всякого роду зовнішніх успіхів і, мабуть, досягають їх. Ось чому

життя цього світу з першого погляду вражає багатством і різноманітністю своїх форм, їх

безперервним множенням і ускладненням. І гордий своїми успіхами світ галасливо мчить уперед, і

його переможні вигуки можуть деколи збентежити просте віруюче серце.

Але який, запитаємо ми, зміст у різноманітних і численних форм життя світу цього і що ховається

насправді за видимим виблискуванням цього життя?

Зміст життя цього світу– найдрібніше і найнікчемніше, негідне людини... Гамір мирського життя є

шум битви, і урочисті вигуки належать лише небагатьом переможцям в ньому. Все життя світу

цього є одна суцільна картина гри пристрастей і самолюбств, інтриг і жадань, скаженої гонитви за

насолодою і задоволеннями. Гордість і чуттєвість, взагалі голе себелюбство і, як зворотний бік

його, страшна ненависть до інших, а деколи і до самого себе– ось що характеризує послідовників

цього світу, і всі блискучі форми життя, які він створює, суть лише жалюгідне дрантя, яке

прикриває прояви вказаних пристрастей. Навіть самі чесноти, на здійснення яких іноді силяться

представники цього