РІЗНИЧ Іван Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Флотський діяч. Підводником №2 Російській імперії; перший підводник у світі, який здійснив
трансатлантичний перехід (о. Сицилія – Архангельськ); фундатор теорії керування підводними
човнами; автор перших «Командних слів з керування підводними човнами» на теренах Російської
імперії.
З дворянської родини.
Народився 19 січня 1878 р. в с. Гопчицях Київської губернії Російської імперії (нині –
Погребищенський район Вінницької області України).
Загинув у м. Шанхаї (Китай) влітку 1923 р.
Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус (1895), водолазну школу.
Служив офіцером на броненосці «Синоп», крейсерах «Гридень» і «Пам’ять Меркурія» (1895-
1902), помічником начальника водолазної школи (1902-1907), помічником начальника
навчального загону підводного плавання (1907-1908), командиром низки підводних човнів (1914-
1918).
Кавалер орденів св. Ганни ІІІ-го ступеня (1905), Володимира ІV-го ступеня з мечами і бантом
(1917).
Видатний пропагандист розвитку підводного плавання на російському флоті. Настійливо доводив
необхідність спорудження сучасних підводних човнів і введення їх до складу діючого флоту.
Перу нашого земляка належать стаття «Відповідь тим хто сумнівається в користі підводних
човнів», брошура «Основи керування підводним човном».
Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Ігнатьєв, О. Зуров, М. Тедьєр, С. Власьєв, Я. Солдатов, М. Мичелкін, О. фон-ден Ропп, М. Домерщиков та ін.
***
ПРИКЛАД – ЗА КОМАНДИРОМ
, з професійного кредо І. Різнича
Що краще, чи командир буде відокремленим від команди і керувати човном окремо, чи команда
матиме можливість весь час бачити командира, стежити за його діями?
Мені здається, що де б то не було і що б не робилося, але якщо від дій іншого залежить наш
добробут, а тим паче життя, то дуже хочеться бути в курсі справи і мати можливість стежити за
всіма діями особи, в руках якої перебуває ...життя.
ВТРАТ НЕ ЗАЗНАЛИ, з рапорту І. Різнича Д. Вердеревському від 8 вересня 1917 р.
Доповідаю Вам, п. Адмірал, що цього числа з увіреною мені командою прибув із Спеції і клопочу
про зарахування її до дивізіону підводних човнів особливого призначення з 1.09.1917 р.
При цьому доповідаю, що нам довелося весь час прориватися через зони, блоковані підводними
човнами і проходити поблизу мінних полів ворога, витримувати жорстоку погоду, як біля Сан-
Вінсенту і Нордкапу, конвоювати судна, не втративши жодного, що в даний час вважається
рідкісним в Середземному морі.
Старший лейтенант Різнич.
НЕЧУВАНИЙ ПЕРЕХІД, з наказу по флоту і морському відомству морського міністра
Тимчасового уряду контр-адмірала Д. Вердеревського
Цей блискучий, винятковий за умовами плавання перехід човном малої водотоннажності в осінній
час понад 5000 миль через низку зон розташування німецьких підводних човнів, мінних загород,
тощо, наочно показує, що офіцерам і матросам, згуртованим взаємною пошаною і відданих своїй
справі, не страшні не лише поставлені ворогом всілякі перешкоди, але й сама стихія.
Батьківщина має право гордитися безприкладним в історії підводного плавання переходом
підводного човна малої водотоннажності з Італії до Архангельська.
ПОДВИГ, з статті О. Щербакова і С. Вайнштейна «5000 миль «Святого Георгія»
У вересні 1917 р. до морської бази Архангельська увійшло вузьке, невелике (навіть за тими
поняттями) тіло підводного човна. «Святий Георгій» мав надводну водотоннажність всього 252
тонни, а екіпаж 15 чоловік. Вийшовши з південної Італії і пройшовши 5000 миль через шторми,
плавучі міни і атаки ворожих кораблів, він не втратив жодного члена екіпажа. Обігнувши всю
Західну і Північну Європу, підводний човен благополучно прибув на Батьківщину.
Це був Подвиг. Хто ж герої?
Командиром човна був старший лейтенант Іван Іванович Різнич. Цікаво, що на цю посада його
призначив... О. Колчак.
Хтось вважав, враховуючи реальну можливість загибелі «Святого Георгія», той мстився. Проте
вірніше, мабуть, вважати наступне: Колчак побачив, що човни тих днів досконаліші, ніж ті, які
були на початку століття і вони явно потрібні воюючій Росії, а Різнич все-таки професіонал.
Приділивши величезну увагу підбору екіпажа, Різнич швидко створив злагоджений, мобільний
колектив. Це був
