...Вже в 1918 р. інтервенти могли захопити човен і використовувати його в своїх інтересах. Тому
«Святого Георгія» привели в непридатність. А в липні 1924 р. (під назвою «Комунар») – розібрали
на метал і виключили із списків флоту.
УКРАЇНСЬКИЙ ПІДВОДНИК №1, з дослідження С. Смолянникова і С. Гончарова «Занурені в
безодню історії»
У 1907 р. преса як ніколи багато писала про підводні човни, тим паче, що 19 березня 1906 року
високим указом Миколи ІІ були утворені підводні сили флоту Росії.
На жаль, на слуханнях з цього питання в Державній Думі виступ блискучого оратора, героя Порт-
Артура капітан-лейтенанта Колчака О. В. (майбутній правитель Сибіру) ухвалило вирок
океанському підводному флоту. Резюме доповіді – підводним човнам немає і не може бути місця у
складі флоту морської держави.
У відповідь на цю «авторитетну» заяву Різнич виступив з лекцією «Підводне плавання і його
значення для Росії» на засіданні Санкт-Петербурзького морського гуртка; співдоповідачем був
його друг лейтенант Михайло Тедьєр з виступом на тему «Підводники – моряки майбутнього».
Колчака і «фахівців», що прилучилися до нього, не було, зате найуважнішими слухачами
виявилися... офіцери флоту кайзерівської Німеччини, які, правильно сприйнявши новаторські ідеї
росіян, створили найсильніший підводний флот Європи до Першої світової війни. Про роль і місце
підводних човнів в морській політиці німецькі моряки розібралися значно швидше, ніж начальник
тактичного відділу Морського генерального штабу Колчак.
Полеміка Різнича з співтоваришами проти Колчака і «броненосних» адміралів перестала бути
науково-практичною дискусією. ...Різничу, Тедьєру, Домерщикову – героям рятівникам
Владивостока – довелося зняти погони і зайнятися комерційною діяльністю. Проте, виявившись
непотрібними флоту, вони зброї не склали, і замість ручки машинного телеграфу взяли до рук
перо. Причому лекції і доповіді колишні бойові командири видавали власним коштом.
Наполегливість і ентузіазм Різнича і його однодумців, врешті-решт, перемогли, їхні заклики
почули. Росія почала будувати нові типи підводних човнів, втративши сім років.
...Ми не знаємо, де могила І. Різнича, можна лише припускати, що він загинув на бойовому посту в
лютому 1918 року.
Але є на прекрасній і стародавній річці Рось село Гопчиця Погребищенського району Вінницької
області в колишньому маєтку сербських переселенців Різничів дві покинуті могили – діда і батька
легендарного підводника – Івана Стефановича і Івана Івановича, остання згадка про славний рід.
А за чотирнадцять кілометрів від усипалень Різничів в селі Круподеринці в колишньому маєтку
графа Ігнатьєва (друга діда Різнича з часів російсько-турецької війни 1877-1878 років) на цвинтарі
чотири адміралтейські якорі вінчають символічні могили однокласників капітана 2 рангу І. І.
Різнича. «Хрест цей споруджено на молитовну пам’ять лейтенанта гвардійського екіпажу графа
Володимира Ігнатьєва, капітана 2 рангу Олексія Зурова і всіх наших моряків, котрі з честю
загинули в Цусимському бою 14-15 травня 1905 року».
Мабуть там залишилося місце і для третьої символічної могили російського підводника № 2 і
українського підводника № 1 в одній особі.
ПИЛЬНЕ ОКО СПОСТЕРЕЖНОГО ПОСТА, з статті О. Пашкова «Пліч-о-пліч»
З острова Аскольд японські кораблі були своєчасно виявлені ще вранці завдяки спостережному
посту на чолі з унтер-офіцером Євгенієм Андрусенком, який і передав до штабу фортеці про появу
супротивника, однак, зважаючи на незнання кораблів (унтер був радіотелеграфістом), визначити
їх класифікацію не зміг. Проте головне завдання унтер-офіцер виконав.
Хочу зазначити, що заслуга в розташуванні наглядового радіотелеграфного поста належала
лейтенантові Різничу Івану Івановичу.
ВІННИЦЬКИЙ КАПІТАН НЕМО, з кореспонденції В. Страшного «Благословляю моряків на
героїзм Надросся»
Першим «російським капітаном Немо» був капітан 2-го рангу М. М. Беклемішев. А ось другим...
Другим вважався І. І. Різнич.
...Яке відношення має ця людина до Надросся? Виявляється, має, адже його батьківщина – село
Гопчиця.
Історія родоводу Різничів така. Дід Івана Івановича, за походженням серб, і переїхав у 1822 році з
Відня до Одеси. Тут заснував контору по експорту хліба. Був людиною всебічно розвинутою. Його
знав навіть О. С.
