ПШЕБОРСЬКИЙ Антоній-Боніфацій Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.
Математик, механік. У математиці існує науковий термін «рівняння Пшеборського»
З лікарської родини. Батько, Пшеборський П., – флотський медик.
Народився 14 (26) травня 1871 р. в с. Хорошому Липовецького повіту Київської губернії
Російської імперії (нині – Липовецький район Вінницької області України).
Помер 24 травня 1941 р. в м. Варшаві (Польща). Похований на одному з місцевих цвинтарів.
Закінчив Миколаївську Олександрівську гімназію (1890), фізико-математичний факультет
Київського університету (1890-1894), стажувався в Гетттінгенському університеті (1904-1905).
Працював викладачем Харківського технологічного інституту (1898-1899), Харківського
університету (1899-1922), був ректором останнього (1920-1921), викладачем Віленського (1922),
Варшавського університетів (1922-1939).
Член Варшавської академії технічних наук (1923).
Член Варшавського наукового товариства (1930).
Член Польських математичного і фізичного товариств, Київського, Московського, Казанського
математичних математичного товариств, Берлінського товариства математиків і механіків.
Секретар Харківського математичного товариства (1899-1919).
Лауреат премії імені І. Рахманінова (1895).
Друкувався в «Повідомленнях Харківського математичного товариства».
Як вчений дебютував працею «Про методи Абеля, Якобі, Ліувілля і Веєрштрасса в теорії
еліптичних функцій» (1895).
Потім настала черга наступних доробків: «Дослідження з теорії аналітичних функцій, завдання
про продовження ряду Тейлора», «Про деякі поліноми, котрі найменше ухиляються від нуля в
даному проміжку», «Курс аналітичної геометрії», «Варіаційне обчислення», двотомних «Вступу
до аналізу» і «Лекцій з теоретичної механіки».
Основні напрямки наукових досліджень нашого земляка – теоретична механіка (сформулював
узагальнені динамічні рівняння для нелінійної неголономної механіки), диференціальна геометрія,
теорія диференціальних рівнянь, питання теорії багаточленів, які найменше відхиляються від нуля.
На батьківщині П. неодноразово мав проблеми. Так, його не затвердили на посаді приват-доцента,
оскільки піклувальник Київського навчального округу М. Ігнатов, керуючись «антипольським»
указом 1864 р., не дав на це згоди (1897).
Уже за радянських часів його звинуватили в шпигунстві на користь Польщі, до якої він зрештою
після того, як отримав свободу, і емігрував (1922).
Серед друзів та близьких знайомих П. – Д. Синцов, Д. Зернов, Б. Млодзєєвський, С. Бернштейн, П.
Покровський, Ц. Русьян, С. Дікштейн, В. Серпінський, К. Андрєєв та ін.
***
ТОЧНІСТЬ І ПРОСТОТА,
з професійного кредо А.-Б. Пшеборського
Практикові треба дати точні й прості правила.
ВЕСІЛЬНИЙ ГЕНЕРАЛ МИМОВОЛІ, з книги А. Овечкіна «Леонід Андрійович Шкорбатов»
Наркомосвіти України ...розпочав повсюдну ліквідацію університетів, при цьому було вирішено
удатися до тактики розділення.
У травні 1920 р. університет розформований, і на його основі створено декілька установ.
Ліквідовано юридичний і відокремлено медичний факультети. На базі історико-філологічного і
фізико-математичного факультетів в червні 1920 р. утворені Тимчасові вищі педагогічні курси.
Таким чином, старий Харківський університет, в його повному складі, улітку 1920 р. вже не
існував.
У липні 1920 р. була створена Академія теоретичних знань (або як її жартома називали «Академія
терзань»), до складу якої входило понад 20 кафедр, серед яких кафедри математики, фізики,
механіки, астрономії, ботаніки, зоології і ін. Її ректором став проф. А. П. Пшеборський, проте
фактичним главою був політкомісар, що мав право вето привирішенні будь-яких питань.
До правління, створеного при ректорові, входили політкомісар, його помічники, проректор,
декани, представники комуністичного осередку, викладачів і студентів. Була запроваджена
мілітаризація третіх і четвертих курсів... В результаті несприятливих умов, що склалися в цей час, наукова діяльність Академії майже повністю припинилася.
НЕЛІНІЙНІ НЕГОЛОМНІ ЗВ’ЯЗКИ, з дослідження «Наукова спадщина М. М. Поляхова» на
spbstu.ru
Глибоке вивчення праць класиків механіки дозволило М. М. Поляхову встановити, наприклад,
роль результатів М. В. Остроградського в розвитку науки, виявити, що варіаційний принцип, який
