КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Литинский Генрих [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЛІТИНСЬКИЙ Генріх Ілліч


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Композитор, педагог, теоретик музики.

З міщанської родини. Батько, Літинський І., – учитель.

Народився 17 березня 1901 р. в м. Липовці Київської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Вінницької області України).

Помер 25 липня 1985 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив композиторський факультет Московської державної консерваторії (1922-1928).

Працював викладачем Московської консерваторії (1931-1947), музично-педагогічного інституту

ім. Гнєсіних (1947-1985).

Заслужений діяч мистецтв РРСФР (1957).

Народний артист Якутської АРСР і Татарської АРСР (1964).

Наш земляк – автор або співавтор опер «Нюргун Боотур», «Сигий Киринаастиир», «Червоний

шаман», балетів «Сир симеє», «Яскраво-червона хустина», «Радість Алтана», симфонічних

рапсодій «Исиах», «Айхал», музичної комедії «Добридень, університету».

Перу Л. належать тритомний фундаментальний доробок «Завдання з поліфонії», підручник «Поява

імітацій строгого письма».

У Москві вийшов збірник «Г. І. Літинський. Життя, творчість, педагогіка» (2001).

Серед друзів та близьких знайомих І. – М. Жирков, Р. Гліер, Ф. Ахметов, Г. Лане, М. Алексєєв, Г.

Воробйов, В. Ходяшев, О. і Ф. Васильєви, А. Бабаджанян, М. Глуз, Н. Жиганов, А. Посельська, Т.

Хрєнніков, Ф. Мансуров, Н. Макарова та ін.


***

ПРАЦЮЮ,

з життєвого кредо Г. Літинського

Я працюю.

СТУДЕНТИ ВПЛИВАЛИ НА МОЮ ТВОРЧІСТЬ, зі спогадів Г. Літинського

Значна частина посланців з різних республік – вірмени, азербайджанці, грузини, узбеки, татари, башкири, чеченці, чуваші, марійці і багато ін. входили до складу мого класу. Учбово-творче

спілкування з вихованцями, представниками різних республік, не лише стимулювало інтерес і

бажання глибшого пізнання кожної з народно-музичних культур, але й побічно впливало на

власну творчість кожного педагога, котрий стикався з проблемами підготовки народно-

національних композиторських кадрів.


СТВОРИВ БАЗИСНИЙ ФУНДАМЕНТ, з статті Н. Ніколаєвої «100 років з дня народження Г. І.

Літинського»

У перший весняний місяць нового тисячоліття музична громадськість Росії відзначає 100-річчя з

дня народження композитора Генріха Ілліча Літинського, видатного педагога, теоретика, видного

музично-громадського діяча.

Початок самостійного творчого шляху Г. І. Літинського співпав з тим історичним періодом, коли

на низці факультетів Московської консерваторії вперше закладалися основи національних

професійних музичних культур. Саме тоді перед талановитою молоддю гостинно відкрилися двері

цього учбового закладу.

Тісний творчий контакт з своїми вихованцями зародили в ньому незмінну цікавість до всього

національного і самобутнього. У цей період він пише свої перші національні симфонічні і камерні

твори. З таким досвідом і багажем у сфері національної музики він підходить в середині 40-х років

до етапного рубежу свого творчого шляху. «Серйозний творчий перелом», за визнанням самого

композитора, був викликаний залученням до нового, свіжого для нього пласта якутського

пісенного фольклору, що відкрив композиторові «доти невідомий світ мелодики і ритму,

гармонійного і метричного втілення найрізноманітніших ідейно-естетичних задумів».

Міцний музичний базисний фундамент якутської музики, створений Г. І. Літинським впродовж

декількох десятиліть, має гідну, багатопрофільну творчу надбудову.


ТАВРО ДРІБНОБУРЖУАЗНОГО ФОРМАЛІСТА, зі спогадів Т. Хреннікова

В опалу потрапив чудовий педагог Генріх Ілліч Літинський, якого звинуватили в

«дрібнобуржуазній свідомості». Блискучий музикант, чесна людина, він був роздавлений.

Десять років його не залишали у спокої. Він звик до клейма формаліста і болісно думав про те, як

зжити цю халепу. Його становище було важким – учні періодично читали в передовицях, що їх

коннсерваторський педагог насаджує їм чужі радянському художникові ідеї.


УНИКНУВ СИБІРУ, з інтерв’ю Б. Гаспарова В. Хохрякову «Вкорінення в незлостивість»

Надзвичайно колоритним персонажем був Генріх Ілліч Літинський. Він був польським євреєм,

який втік з Польщі в 1939 році. Якимсь дивом уникнувши Сибіру, він опинився в Москві.

Це був абсолютно чудовий фахівець з контрапункту. У нас він викладав контрапункт