КОЗАЧИНСЬКИЙ Мануїл Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, служитель культу. В чернецтві – Михайло (1740).
З родини священика.
Народився в 1699 р. в м. Ямполі Подільської губернії Російської імперії (нині – районний центр
Вінницької області України).
Помер 15 серпня (26) 1755 р. в м. Слуцьку Російської імперії (нині – Мінська область Республіки
Білорусь).
Закінчив Києво-Могилянську академію (1733).
Був викладачем префектом та перекладачем словенсько-латинської школи в сербських Сремських
Карловицях (1733-1736), ректором шкіл Бєлградсько-Карловацької митрополії (1736-1737), послушником та ченцем Києво-Видубицького монастиря (1737-1739), префектом та викладачем
Києво-Могилянської академії (1739-1745), архімандритом Києво-Видубицького монастиря (1746), ігуменом Гадяцького Червоногірського монастиря (1746-1748), архімандритом Слуцького
Троїцького монастиря в Білорусі (1748-1755).
Як літератор К. дебютував шкільною драмою «Трагедія, тобто смутна повість про смерть
останнього царя сербського Уроша V та про падіння Сербського царства», написаною
церковнослов’янською мовою (1733).
Потім настала черга драми «Образ пристрастей світу сього» (1740), трактату «Писання про
значення відзнак та знамен» (1741), драми «Благоутробіє Марка Антоніна Аврелія, кесаря
римського», «Панегірик імператриці Єлизаветі» (обидва – 1844), перекладу «Філософії
Аристотелевої» (обидва – 1745).
К. – автор віршованих розповідей «Чин покликання новому літу» та «Оповідь про страждання
немовляти Гавриїла» (1749-1755).
Показово, що К. не зміг опублікувати свої твори у Києві: його п’єса «Благоутробіє Марка Аврелія»
і трактат «Філософія Арістотелева» вийшли у Львові.
На Тріумфальних воротах Києво-Печерського монастиря вибито вірш-оду «На тріумфальних
Києво-Печерських воротах до ангела», написаний нашим земляком спеціально для цієї цілі (1744).
Зазнав наш земляк і утисків. Реагуючи на скарги групи професорів Києво-Могилянської академії, К. звільнили з роботи в учбовому закладі, відправивши до Видубецького монастиря (1746).
Серед друзів та близьких знайомих К. – Г. Сковорода, Р. Заборовський, В. Суворов, П.
Падуновський, Т. Климановський, С. Залуцький, Й. Раїч, В. Думницький, Т. Щербацький та ін.
***
ПАНУВАННЯ – НЕ НА ДОБРО,
з життєвого кредо М. Козачинського
Панування одного народу над іншим ніколи не приносить добра жодному з них.
ІСНУЄ МУДРІСТЬ МАС, з повісті М. Козачинського «Трагедія»
СИРЂЧЬ ПЕЧАЛНАЯ ПОВЂСТЬ О СМЕРТИ ПОСЛЂДНЯГО ЦАРЯ СЕРБСКАГО УРОША
ПЯТАГО И О ПАДЕНІИ СЕРБСКАГО ЦАРСТВА, СОЧИНЕНА И ПРОИЗВЕДЕНА 1733 ГОДА В
КАРЛОВЦЂ СРЕМСКОМ, А НЫНЕ ПРЕЧИЩЕНА И ИСПРАВЛЕНА ПРЕДЛАГАЕТСЯ
ТРУДОМ И ТЩАНІЕМ І. Р.
Пролог
ПровозвЂстник изшед отверзает дверь слова обявляя в чем настоящая повЂсть представитися
имать, и глаголет:
Любомудрецы рЂша добро быти зЂло,
еже мужей прехвалных восхвалити дЂло,
достойно, и праведно да поздныя вЂки
како они пожиша между человЂки
вЂдома память будет, и имя их славно
к подражанію людем представится явно.
ТЂм и мы умыслихом в настоящем годЂ
кацы бяху царіе во Сербском народЂ
показати явственно: и како скончася,
како бяше под Турки, и како поддася
под милостивЂйшую римскую державу,
ей же до днесь смиренно преклоняет главу
воспомянути токмо: Вы извольте внятно
прешедшая (сладко бо) и благопріятно
послушати, а мы все будем показати,
точію глаголемым хотите внушати.
Сія рек возвратися.
ДЂйствіе 1
ЯВЛЕНІЕ 1
Стефан первовЂнчанный Краль показует свой род, и племя, откуду, т како произыде.
Краль сам
Аще кто вопросит мя, кто аз, и откуду
есмь, племя мое влеку, и мою породу,
хощет я†познати: Аз священна рода,
и богом прославленна; се моя порода.
Отрасль есмь священная из Луцы Стефана
Пресвитера всечестна, прадЂда блаженна.
Емуже бог дарова сына Любомира
мужественна, вЂжлива, любителя мира.
Он по себЂ остави любезнаго сына,
по имени Уроша, и того едина
Урош паки породи Тихомила славна,
и за ним Чедомила по всему похвална.
Тихомила прослави бог в чадородіи:
Зане подаде ему от его породи,
Четири красны сыны Завиду
