виступі на об’єднаній, заводській і районній, звітно-виборній партійній конференції, директор І.
Зальцман був вимушений визнати, що підприємство не справилося з підготовкою потужностей
для збільшеного плану, заборгувало понад три тисячі тракторів.
Оскільки партійне завдання не враховувало реальні можливості виробництва, потрібно було на
повну потужність використовувати «людський чинник». Це завдання директор спробував
вирішити методами, які застосовував під час війни. Проте заводчани, перш за все керівники
середньої ланки, котрі приймали тоді жорсткий зальцманівський стиль і виправдовували його
суворістю військового часу, в нових, мирних умовах не схильні були миритися з перегинами.
...Все це було. Як була і швидка розправа з тими, за ким директор бачив провину. Його гарячність
виявлялася по-різному. Деколи вельми оригінально. Бувало, збере директор начальників цехів, виробничих служб. Ті сидять, чекають. Директор встає із стільця, відходить від столу, мовчки
дивиться на всіх, а потім раптом: «Геть з кабінету!» Десятки подібних прикладів – у стенограмі
партійної конференції, з якою мені довелося ознайомитися.
Зальцман міг зняти з посади і призначити бригадиром вантажників начальника УКСу лише за те, що той заперечував проти переведення 100 робітників на прибирання стружки. Міг щедрою рукою
платити футболістам заводської команди за кожен забитий гол. І в той же час проігнорувати
прохання адміністрації цеху заохотити при виході на пенсію робітника, який відпрацював 47 років
на Кіровському заводі.
Про Зальцмана в народі говорили: «Ісаак відмочив номер», «Ісаак дав концерт».
