ЗАЛЬЦМАН Ісаак Мойсеєвич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч.
З міщанської родини. Батько, Зальцман М., – кравець.
Народився 26 листопада 1905 р. в м. Томашполі Ямпільського повіту Подільської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер в липні 1988 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Одеський індустріальний інститут (1933).
Був робітником цукрового заводу (1919-1924), звільненим комсомольським працівником (1924-
1933), інженером (1933-1938), директором (1938-1942) Ленінградського заводу «Червоний
путіловець», заступником (1941-1942), наркомом (1942-1943) танкової промисловості СРСР,
директором уральського заводу ім. Комінтерну і челябінського Кіровського машинобудівного
заводу (1942-1949), інженером Муромського машинобудівного заводу (1949-1951), інженером
тресту «Лендержліс» (1957-1959), директором Ленінградського машинобудівного заводу (з 1959).
Лауреат Державної премії СРСР (1946).
Герой Соціалістичної Праці (1941).
Кавалер трьох орденів Леніна, орденів Суворова 1-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, двох орденів
Червоного Прапора.
У м. Харків (Україна) вийшла книга В. Сергійчука «Танковий король Росії» 2007).
Серед друзів та близьких знайомих З. – Ж. Котін, Б. Ванников, В. Малишев, Ю. Максарєв, В.
Молотов та ін.
***
ПРАЦЮВАТИ З ЗАХОПЛЕННЯМ
, з життєвого кредо І. Зальцмана
Працював із захопленням, відчуваючи, що я потрібний Батьківщині.
ЖИВ У ПІДВАЛЬНОМУ ПРИМІЩЕННІ, з листа І. Зальцмана Р. Шнейвайсу
Як склалася доля моєї родини? Коли я повернувся до Ленінграда, мої діти, син і донька, навчалися
в інституті. Мої дружина, мати і сестра жили в підвальному приміщенні.
Потім, коли я був запрошений на роботу головним інженером «Ленгармса», покращали і побут, і
життя родини. Далі на моєму трудовому шляху – побудований під моїм керівництвом дослідно-
механічний завод.
У 1986 році пішов на пенсію.
Гірко переживав смерть дружини. Сили, які ще залишилися, віддавав вихованню внуків і
правнуків, знаходячи в цьому радість життя. Дуже сподіваюся, що до смерті зможу ще побачити
Челябінськ, славний Танкоград.
ОКСАМИТОВИЙ ГОРІШОК З МЕТАЛОМ ВСЕРЕДИНІ, зі спогадів М. Шагінян
У цієї людини все тримається на нервах, він дуже жіночий, мені здається, що важке історичне
завдання, яке випало на його долю, він вирішує з величезною напругою нервової системи, а зовсім
не органічно: Зальцман – оксамитовий горішок з металом всередині.
ЛАЯВСЯ ВІРТУОЗНО, зі спогадів Є. Мамонтова
Характер у нього був запальним, проте лаявся він у справі. І якщо лайка не стосувалася особисто
вас, можна було заслухатися, як класично він це робив.
ЄЗУЇТСЬКИЙ РОЗРАХУНОК СТАЛІНА, зі спогадів Б. Чернякова
«Так вирішив Сталін». Ісаак Зальцман, розмовляючи зі мною, дуже точно визначив справжній
сенс цього рішення. Тут не було, як вважали деякі наївні люди, ні забудькуватості, ні, тим паче, благородства, а був єзуїтський розрахунок, щодо якого кремлівський деспот відрізнявся
неперевершеною майстерністю: нехай цей колишній нарком залишиться при всіх своїх званнях, регаліях і депутатському значку – на найнижчій цеховій посаді.
От народ попащекує, потішиться, позловтішається над долею колишнього великого начальника – а
заразом ще раз оцінить доброту і благородство вождя.
ВИРОБНИЦТВО ЗБІЛЬШИЛИ ВДЕВ’ЯТЕРО, з кореспонденції І. Букіної «Танкоград – місто,
якого немає на карті»
Ще 1940 року Челябінський тракторний завод почав освоювати виробництво важких танків КВ.
Війна зажадала їх масового випуску. За рішенням уряду ЧТЗ належало прийняти устаткування
інших заводів і стати комбінатом з виробництва важких бойових машин.
У вересні 1941 р. у бік Челябінська рушили два величезні підприємства: одне з України–
Харківський моторний, який випускав танкові дизелі; інше – з берегів Неви, знаменитий
Кіровський завод. Челябінським тракторобудівникам в скрутних умовах належало злити три
виробничі колективи в один і налагодити серійний випуск танків КВ.
Пізніше в підприємство влився цех московського заводу «Динамо», надійшла частина
устаткування із заводу «Червоний пролетар». Нове об’єднання одержало в народі назву Танкоград.
...7 листопада 1941 р. челябінські танки брали участь в параді на Червоній площі. Бойове
хрещення вони пройшли під Москвою.
...За роки війни Танкоград дав фронту 18 тис. танків і САУ; розробив шість видів танкових
двигунів. Випуск військової продукції збільшився в дев’ять разів.
ТВОРИВ ІСТОРІЮ, з розвідки Л. Бородихіна «Випускав танки Т-34»
Сталін не раз направляв його на найпроривніші ділянки, і він, як герой народних казок, виконуючи
наказ «піди туди, не знаю куди», досягав успіху в, здавалося б, безнадійних справах.
Але хто, окрім челябінців, чув про нього – про Ісаака Мойсейовича Зальцмана?
Звичайно, з таким ПІБ, та ще із зростом трохи більше за півтора метри, в радянську історію увійти
важко. Зате цілком можна творити цю історію...
...Про роль танка Т-34 в історії Великої Вітчизняної сказано немало. Танкісти говорили, що
сміливо воюють і знають, що «тридцятичетвірки» – найкращі танки в світі. Надійна броня і
озброєння, широкі гусениці, могутній двигун, вдало сконструйована башта.
Видатна роль І. М. Зальцмана полягала в тому, що він у вражаюче короткі терміни зумів
організувати потокове виробництво «тридцятичетвірок» на конвеєрі Уралвагонзаводу.
ДИВИСЬ, ЩОБ ГУСЕНИЦІ НЕ ТРІСНУЛИ, з статті В. Сергійчука «Генерал, герой, нарком,
або Три по сто за Ісаака Зальцмана»
Коли мої студенти, яким я читаю спецкурс «Національні меншини України», цікавляться, хто з
євреїв найбільше прославився в роки другої світової війни, незмінно відповідаю: Зальцман.
...У зв’язку з цим цікаво пригадати, як вдалося звільнитися від виробництва артилерійських
передків, над яким шефствували люди Берії. Випускали їх декілька десятків штук на день.
Подзвонивши заздалегідь наркомові озброєнь Б. Л. Ванникову і дізнавшись, що передків до 76-
міліметрових гармат армія має достатню кількість, навіть на досить тривалий термін і збитку не
буде від припинення їх виробництва в Нижньому Тагілі, Зальцман розпорядився тимчасово
припинити його, а потужності і кадри перевести на виготовлення деталей для Т-34.
Наступного дня до нього з’явилося декілька працівників НКВС з Свердловська і представник
їхнього відомства з Москви.
– Чому припинили виробництво передків? – не вітаючись, запитав столичний гість.
Зальцман пояснив, що товариш Сталін наказав вжити будь-яких заходів для організації негайного
випуску танків. Коли це не подіяло, Зальцман повторив:
– Товариш Сталін дав мені повноваження...
– Які ще повноваження? – перебив його представник з Москви.
– ...боротися з тими, хто хоче зірвати випуск танків і цим самим працює на Гітлера. Так, товариш
Сталін дав мені наказ розкрутити виробництво танків, і я гусеницями роздавлю кожного, хто
спробує мені заважати!
Заспокоїтися після відходу непрошених гостей він не встиг: подзвонив Берія. Із самого початку –
суцільний мат. Хвилини через три Зальцману вдалося вставити:
– Товариш Сталін доручив мені наладнати виробництво Т-34.
Берія після цих слів затнувся, а Зальцман продовжував, користуючись паузою:
– Щодо артилерійських передків, то я вже домовився з Ванниковим на тимчасове припинення
виробництва їх у нас, поки розгортатимемося з танками. А тоді ми випускатимемо їх не
одиницями, а сотнями в день...
– Правда? – перепитав Берія.
– Правда! – вже з полегшенням вимовив Зальцман.
– Тоді добре, тільки дивися, Зальцман, щоб у тебе гусениці не тріснули..., – перед тим, як покласти
трубку, вимовив співбесідник.
...Перебуваючи в засиланні в Муромі, опальний Зальцман приходив у вихідний день в парадній
формі до міського ресторану і замовляв три по сто грамів: за героя Зальцмана, за генерала
Зальцмана і за наркома Зальцмана.
Так говорять...
ДАВ КОНЦЕРТ, з нарису О. Францевої «Загадка Зальцмана»
Прощання з колективом челябінських тракторобудівників у Ісаака Мойсейовича вийшло
непростим. Підтвердження тому – відсутність його на святкуванні 50-річчя ЧТЗ, куди його не
запросили (!), і суперечки ветеранів-тракторобудівників з приводу відкриття меморіальної дошки
І. Зальцману декілька років опісля.
Що ж все-таки трапилося із Зальцманом в 1949 році?
...Численні теки з матеріалами партійних організацій заводу і Тракторозаводського району, з
протоколами бюро обкому ВКП(б) рельєфно малюють і незавидний економічний стан
тракторного, і до межі розпечену атмосферу в його колективі.
У 1948 році завод завершив складний шлях післявоєнної перебудови. Відзначаючи це в своєму
виступі на об’єднаній, заводській і районній, звітно-виборній партійній конференції, директор І.
Зальцман був вимушений визнати, що підприємство не справилося з підготовкою потужностей
для збільшеного плану, заборгувало понад три тисячі тракторів.
Оскільки партійне завдання не враховувало реальні можливості виробництва, потрібно було на
повну потужність використовувати «людський чинник». Це завдання директор спробував
вирішити методами, які застосовував під час війни. Проте заводчани, перш за все керівники
середньої ланки, котрі приймали тоді жорсткий зальцманівський стиль і виправдовували його
суворістю військового часу, в нових, мирних умовах не схильні були миритися з перегинами.
...Все це було. Як була і швидка розправа з тими, за ким директор бачив провину. Його гарячність
виявлялася по-різному. Деколи вельми оригінально. Бувало, збере директор начальників цехів, виробничих служб. Ті сидять, чекають. Директор встає із стільця, відходить від столу, мовчки
дивиться на всіх, а потім раптом: «Геть з кабінету!» Десятки подібних прикладів – у стенограмі
партійної конференції, з якою мені довелося ознайомитися.
Зальцман міг зняти з посади і призначити бригадиром вантажників начальника УКСу лише за те, що той заперечував проти переведення 100 робітників на прибирання стружки. Міг щедрою рукою
платити футболістам заводської команди за кожен забитий гол. І в той же час проігнорувати
прохання адміністрації цеху заохотити при виході на пенсію робітника, який відпрацював 47 років
на Кіровському заводі.
Про Зальцмана в народі говорили: «Ісаак відмочив номер», «Ісаак дав концерт».
