Поцікавившись у вахтового начальника скільки води під кілем, він розраховував вільно
пронирнути під яхтою. Проте човен несподівано застряг під кілем на глибині п’яти футів. Через
скляний ковпак виднівся фальшкіль «Ереклика». Джевецький дав задній хід, створив пересувним
вантажем максимально можливий диферент на ніс, просунувся футів на два і знову застряг – рими
для підйому зачіпалися за фальшкіль і не пускали човна назад.
Становище склалося украй небезпечне, запасу повітря залишалося на 20 хвилин. Джевецький, в
голос підбадьорюючи себе словами «Не втрачати голови!», почав безперервно працювати на
задній хід. На його щастя, буксирний катер, який в цей час пройшов повз яхту, розвів хвилю,
останню гойднуло, і човен випірнув з-під кіля.
Джевецький пристав до трапу, вийшов на палубу і пішов до командира «Ереклика». Той негайно
наказав кинути лот. Виявилось, що під кілем глибина вдвічі менша. Командир став вибачатися, а
потім з люттю – лаяти вахтового начальника...
...20 липня 1891 р. генерал-адмірал Великий князь Олексій Олександрович наказав, аби уникнути
подальших витрат, «розламати» човни Джевецького. Головне управління кораблебудування і
постачання спустила наказ на флоти.
Приймання човнів від військового відомства проходило в Миколаєві і Севастополі. На відміну від
балтійців на Чорному морі човни відразу розбирали. Демонтоване обладнання пристосовували за
призначенням. Вельми корисними виявилися помпи Гренделя, які встановили на броненосцях,
крейсері «Пам’ять Меркурія», учбовому судні «Березань» і севастопольських водокачках.
28 січня 1893 року головний командир Чорноморського флоту віце-адмірал Копитов вніс
пропозицію використовувати корпуси човнів під бакени. Зацікавлені міністерства ідею схвалили і
23 квітня начальник Головного управління гідрографії віце-адмірал П. Назимов віддав відповідні
розпорядження. Виготовлення бакенів здійснювали в Миколаєві. На «ливарно-механічному заводі
Подлігайлова» корпуси човнів сполучали попарно. До весни 1895 року бакени пройшли
випробування.
Конструкція їх виявилася настільки вдалою, що за чорноморськими кресленнями побудували два
бакени для Балтики і один – для Каспію.
Коли в березні 1904 року потрібен був човен для переобладнання, то єдиний його порожній
корпус знайшли в Миколаєві.
