правці.
Але головне в їх конфлікті те, що Дейч і Інгерман кардинально розходилися в розумінні того,
якою повинна бути соціалістична російська газета в США. Останній, який вже давно мешкав в
Америці і зробив непогану кар’єру, підходив до цієї справи суто як до підприємства
капіталістичного. У свою чергу, Дейч, вихований на традиціях російського революційного і
ліберального друку, сповідав абсолютно інші погляди. Показовим в даному випадку є, наприклад,
повне неприйняття Дейчем публікації в газеті комерційної реклами.
У результаті криза в газеті і у відносинах між її керівниками досягла апогею влітку 1911 р. …У
вересні Л. Дейч спробував подати у відставку, але вона не була прийнята.
І тут прихильники Інгермана на чергових зборах звинуватили Дейча, а заразом і його дружину, «в
узурпації влади в редакції», некомпетентності, зарозумілості і інших провинах. На зборах
правління товариства в грудні 1911 р. трохи не дійшло до бійки.
У результаті, не чекаючи рішення зборів, Дейч заявив про свою відставку. Вона була прийнята...
НЕГІДНИКИ НЕ ЛИШЕ БІЛЬШОВИКИ, з листа Л. Дейча П. Аксельроду в червні 1912 р.
Якщо Ти міг вважати негідниками «більшовиків», то Ти суто зобов’язаний був би визнати
мерзотниками Інгермана і К0, які не з принципових розбіжностей, а виключно із-за особистих,
дрібно-шанолюбних спонук, зробили відносно мене масу вчинків, які на мові всіх людей
називаються низькими, підлими.
ОБЛИВ ЗРАДНИКА СІРЧАНОЮ КИСЛОТОЮ, зі спогадів В. Комарової
Про нього тато (адвокат Д. В. Стасов – авт.) не міг говорити без огиди, оскільки це був той, хто
облив сірчаною кислотою (!!) якогось зрадника після нечаївського процесу.
