Высокович Владимир (fb2)


Настройки текста:





ВИСОКОВИЧ Володимир Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Бактеріолог, епідеміолог, патологоанатом. Світовий фундатор вчення про ретикуло-ендотеліальну

систему.

З міщанської родини.

Народився 16 (28) січня 1854 р. в м. Гайсині Подільської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Вінницької області України).

Помер 13 (26) травня 1912 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на

Байковому цвинтарі.

Закінчив першу Харківську гімназію (1871), медичний факультет Харківського університету

(1876).

Служив військовим лікарем на Кавказі (1877-1878), лікарем клінік Харківського університету

(1878) і місцевого військового шпиталю (1879), був стипендіатом (1880-1882), позаштатним

асистентом (1882-1884), викладачем (1884; 1896-1895) медичного факультету Харківського

університету, науковим співробітником Пастерівського інституту (1884-1886), викладачем

Київського університету (1895-1912).

Голова Київського товариства лікарів.

Голова Київського товариства швидкої медичної допомоги.

Спеціалізувався з проблем патологічної анатомії сифілісу і туберкульозу, патогенезу, імунітету,

епідеміології низки інфекційних хвороб.

Виконавець першого щеплення проти черевного тифу на теренах Російської імперії.

Першим описав фагоцитоз бактерій клітин Купфера і відзначив важливу захисну роль цього явища

(1886).

Поєднуючи морфологічні і бактеріологічні методи дослідження, В. вперше встановив походження

фібробластів і блукаючих клітин сполучної тканини з гістіоцитів (1882), здатність ендотеліальних

клітин кровоносних судин і блукаючих клітин сполучної тканини захоплювати бактерії (1886), що

вводяться в кров, значення регіонарних лімфатичних вузлів в патогенезі інфекції (1888),

придатність убитих бактерій для вакцинації проти сибірської виразки (1889) і чуми (1896),

тотожність туберкульозу і золотухи (1890).

Наш земляк – організатор перших курсів підвищення кваліфікації з патологічної анатомії.

Як вчений дебютував дослідженням «Про захворювання кровоносних судин при сифілісу» (1881).

Потім настала черга наступних доробків: «До етнології гострих ендокардитів» (1885-1886),

«Beitrage zur Lehne von der Endocarditis», «Ueber die Schicksale der in’s Blut injicirten

Microorganismen in Korper der Warmbluter» (обидва – 1886), «Про причини неприйнятності

(імунітету)» (1888), «Попереднє повідомлення про результати, здобуті російською експедицією,

котра відряджалася для вивчення чуми в Бомбеї» (1898), «Про запобіжні щеплення проти

черевного тифу» (1900), «Чума (Pestis orientalis)» ( 1901), «Про чуму в Киргизькому Степу і

Володимирівці 1900-1901 року», «Про підозрілі захворювання в Батумі і Одесі» (обидва – 1903),

«В очікуванні холери: (У загальнодоступному викладі)», «Про холеру» (обидва – 1905).

Перу В. також належать книги «Патологічна анатомія» (1901), «Вибрані праці» (1954).

Всього наш земляк залишив понад 70 наукових праць.

Портрет ученого було розміщено в аудиторії Патологічного інституту Київського університету св.

Володимира (1913).

У Москві нещодавно вийшла книга С. Рудої «Володимир Костянтинович Високович» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих В. – І. Мечников, Д. Заболотний, Є. Редров, Ф. Яновський, В.

Крилов, М. Бекетов, В. Гаршин, К. Флюгге, М. Никифоров, О. Смирнова-Замкова, І. Титов, М.

Волокович, В. Костянтинович, Г. Мінх, В. Образцов, Ф. Яновський, М. Волокович, М. Любимов

та ін.


***

ВСЕ – НАУЦІ,

з професійного кредо В. Високовича

Наука – для життя, все науці і нічого без науки.


ЦЕ НЕ БАКТЕРІЇ, з статті В. Високовича «Про причини нагноєння»

Мої досліди говорять за те, що не бактерії самі собою, а утворювані ними отруйні речовини, діючи

тривало на тканини і стінки судин, викликають нагноєння.


БЮХНЕР ПОМИЛЯЄТЬСЯ, з статті В. Високовича «Про проходження бактерій через легені»

Припущення Бюхнера, буцімто безспорові сибіровиразкові палички можуть, викликаючи

пневмонію, не заражати всієї тварини, не виправдовується. Безспорові палички, за нашими

дослідами, не відрізняються в цьому відношенні від спорових.

Потім виявляється, що в тих дослідах, де впорснута більша кількість зарази, там розвивалася й

пневмонія, проте остання не оберігала тварини від загального враження і смерті.


НЕ БУВ КАБІНЕТНИМ УЧЕНИМ, з оцінки діяльності В. Високовича Х. Планельєсом

Він ніколи не був лише теоретиком, кабінетним ученим, а завжди пов’язував свої

експериментальні дослідження з практичним застосуванням отриманих результатів.


СПРОСТУВАВ ПАСТЕРА, з розвідки Н. Пугач «Вклад В. К. Високовича в розвиток учення про

інфекційні хвороби»

У цікавій книзі М. Ф. Гамалії «Підручник медичної мікробіології» йдеться про отримання В. К.

Високовичем дослідної інформації про бактерії, які, шляхом введення в кров тварин,

концентруються в різних органах. На жаль, автор не звернув уваги на теоретичні результати В. К.

Високовича як творця