ВИСОКОВИЧ Володимир Костянтинович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Бактеріолог, епідеміолог, патологоанатом. Світовий фундатор вчення про ретикуло-ендотеліальну
систему.
З міщанської родини.
Народився 16 (28) січня 1854 р. в м. Гайсині Подільської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Вінницької області України).
Помер 13 (26) травня 1912 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на
Байковому цвинтарі.
Закінчив першу Харківську гімназію (1871), медичний факультет Харківського університету
(1876).
Служив військовим лікарем на Кавказі (1877-1878), лікарем клінік Харківського університету
(1878) і місцевого військового шпиталю (1879), був стипендіатом (1880-1882), позаштатним
асистентом (1882-1884), викладачем (1884; 1896-1895) медичного факультету Харківського
університету, науковим співробітником Пастерівського інституту (1884-1886), викладачем
Київського університету (1895-1912).
Голова Київського товариства лікарів.
Голова Київського товариства швидкої медичної допомоги.
Спеціалізувався з проблем патологічної анатомії сифілісу і туберкульозу, патогенезу, імунітету,
епідеміології низки інфекційних хвороб.
Виконавець першого щеплення проти черевного тифу на теренах Російської імперії.
Першим описав фагоцитоз бактерій клітин Купфера і відзначив важливу захисну роль цього явища
(1886).
Поєднуючи морфологічні і бактеріологічні методи дослідження, В. вперше встановив походження
фібробластів і блукаючих клітин сполучної тканини з гістіоцитів (1882), здатність ендотеліальних
клітин кровоносних судин і блукаючих клітин сполучної тканини захоплювати бактерії (1886), що
вводяться в кров, значення регіонарних лімфатичних вузлів в патогенезі інфекції (1888),
придатність убитих бактерій для вакцинації проти сибірської виразки (1889) і чуми (1896),
тотожність туберкульозу і золотухи (1890).
Наш земляк – організатор перших курсів підвищення кваліфікації з патологічної анатомії.
Як вчений дебютував дослідженням «Про захворювання кровоносних судин при сифілісу» (1881).
Потім настала черга наступних доробків: «До етнології гострих ендокардитів» (1885-1886),
«Beitrage zur Lehne von der Endocarditis», «Ueber die Schicksale der in’s Blut injicirten
Microorganismen in Korper der Warmbluter» (обидва – 1886), «Про причини неприйнятності
(імунітету)» (1888), «Попереднє повідомлення про результати, здобуті російською експедицією,
котра відряджалася для вивчення чуми в Бомбеї» (1898), «Про запобіжні щеплення проти
черевного тифу» (1900), «Чума (Pestis orientalis)» ( 1901), «Про чуму в Киргизькому Степу і
Володимирівці 1900-1901 року», «Про підозрілі захворювання в Батумі і Одесі» (обидва – 1903),
«В очікуванні холери: (У загальнодоступному викладі)», «Про холеру» (обидва – 1905).
Перу В. також належать книги «Патологічна анатомія» (1901), «Вибрані праці» (1954).
Всього наш земляк залишив понад 70 наукових праць.
Портрет ученого було розміщено в аудиторії Патологічного інституту Київського університету св.
Володимира (1913).
У Москві нещодавно вийшла книга С. Рудої «Володимир Костянтинович Високович» (2005).
Серед друзів та близьких знайомих В. – І. Мечников, Д. Заболотний, Є. Редров, Ф. Яновський, В.
Крилов, М. Бекетов, В. Гаршин, К. Флюгге, М. Никифоров, О. Смирнова-Замкова, І. Титов, М.
Волокович, В. Костянтинович, Г. Мінх, В. Образцов, Ф. Яновський, М. Волокович, М. Любимов
та ін.
***
ВСЕ – НАУЦІ,
з професійного кредо В. Високовича
Наука – для життя, все науці і нічого без науки.
ЦЕ НЕ БАКТЕРІЇ, з статті В. Високовича «Про причини нагноєння»
Мої досліди говорять за те, що не бактерії самі собою, а утворювані ними отруйні речовини, діючи
тривало на тканини і стінки судин, викликають нагноєння.
БЮХНЕР ПОМИЛЯЄТЬСЯ, з статті В. Високовича «Про проходження бактерій через легені»
Припущення Бюхнера, буцімто безспорові сибіровиразкові палички можуть, викликаючи
пневмонію, не заражати всієї тварини, не виправдовується. Безспорові палички, за нашими
дослідами, не відрізняються в цьому відношенні від спорових.
Потім виявляється, що в тих дослідах, де впорснута більша кількість зарази, там розвивалася й
пневмонія, проте остання не оберігала тварини від загального враження і смерті.
НЕ БУВ КАБІНЕТНИМ УЧЕНИМ, з оцінки діяльності В. Високовича Х. Планельєсом
Він ніколи не був лише