ВЕРНЕР Костянтин Антонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Агроном, земський статистик. Вперше на теренах Російської імперії застосував прийом
угрупування селянських господарств за розміром посівів.
З міщанської сім’ї. Брати Вернери М. і Є. – письменники, а Вернер І. – земський статистик.
Народився 9 лютого 1850 р. в м. Немиріві Брацлавського повіту Кам’янець-Подільської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 31 липня 1902 р. у м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Закінчив Миколаївське інженерне училище, навчався на математичному факультеті Київського
університету, в московській Петровській землеробській академії.
Служив у рядах діючої армії на Кавказі (1877-1878), працював помічником керівника
статистичного відділу Московського губернського земства (1880-1884), завідував статистичним
бюро Таврійського губернського земства (1884-1889), агрономом Степового генерал-
губернаторства (1890-1893), керівником департаменту сільськогосподарської статистики
Міністерства землеробства (1893-1895), викладачем московської Петровської землеробської
академії (1895-1901).
Друкувався в журналах і вісниках: «Земський щорічник», «Збірник статистичних відомостей по
Тамбовській губернії», «Господар», «Вісник сільського господарства», «Збірник статистичних
відомостей по Московській губернії», «Праці I з’їзду місцевих агрономів», «Сільське господарство
і лісництво», «Збірник статистичних відомостей по Таврійській губернії», «Вісник Європи», «Вісті
Московського сільськогосподарського інституту».
Як агроном-статистик дебютував в «Збірнику статистичних відомостей по Тамбовській губернії»
написаним у співавторстві з В. Орловим «Нарис господарства приватних землевласників у
Борисоглібському повіті» (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Нарис підборідного селянського господарства
Московської губернії», «Крохмально-мелясний промисел Московської губернії», «М’ясний і
хлібний ринки в Москві» (усі – 1882), «Про приватновласницьке господарство в 6 повітах
Московської губернії» (1883), «Селянське господарство в Мелітопольському повіті» (1887),
«Пам’ятна книга Таврійської губернії» (1889), «Кустарні промисли Белгородського повіту
Московської губернії» (1890), «Неврожаї й наше сільське господарство» (1893).
Наш земляк – автор підручника «Сільськогосподарська економіка» (1901).
В. першим на теренах Російської імперії застосував метод угрупування селянських господарств за
розміром посіву, першим офіційно зазначив, що Москва вивозить за кордон не надлишок хліба
країни, а частину власного споживання.
Вчений мав проблеми з владою. Ще студентом Петровської сільськогосподарської академії за те,
що поставив свій підпис на колективному протесті проти поліцейського режиму адміністрації
вузу, разом з В. Короленко і В. Григор’євим був висланий до В’ятської губернії (1876).
Наш земляк брав активну участь у діяльності єдиної на той час науково-громадської організації
Статистичного відділення московського юридичного товариства при Московському університеті
(1882-1898).
Серед друзів та близьких знайомих В. – В. Короленко, М. Кондратьєв, О. Челінцев, С.
Харізоменов, В. Орлов, В. Григор’єв, О. Чаянов, М. Каблуков, О. Фортунатов, І. Боголєпов та ін.
***
МОРЕ НЕ ПЕРЕПОВНЮЄТЬСЯ
, з життєвого кредо К. Вернера
Усі ріки течуть до моря, проте море не переповнюється.
ЗРАЗОК ДЛЯ ІНШИХ, з дисертації О. Петрова «Діяльність земських статистичних закладів
південноукраїнських губерній у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.»
Процес налагодження належного функціонування земських статистичних закладів значною мірою
залежав від діяльності та особистих якостей їх завідувачів. До видання закону 8 червня 1893 р. від
них часто залежало, на яких засадах буде організований і, відповідно, діятиме статистичний
заклад, які методи будуть застосовані при статистичних дослідженнях. Багато керівників закладів
земської статистики отримували досвід статистичних робіт у закладах «московського» та
«чернігівського» типів статистики і переносили вже знайомі, відпрацьовані на практиці методи
діяльності у ті заклади, які їм доводилося очолювати, як це спостерігається у статистичних
закладах Півдня України.
Деякі завідувачі вносили
