ВЕРНЕР Євген Антонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, журналіст, винахідник, видавець. Винахідник мотоциклету. Один з піонерів-
винахідників мотоцикла.
З учительської родини. Брат Вернер М. – письменник, видавець, брати Вернери І. та К. – земські
статистики.
Народився 1 (13) жовтня 1861 р. в м. Немирові Брацлавського повіту Кам’янець-Подільскої
губернії Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер після 1914 р. у Франції.
Закінчив Житомирську гімназію (1872-1876), Рівненське реальне училище (1876-1878), навчався за
кордоном.
Працював відповідальним секретарем журналу «Глядач» (1881-1885), видавав разом з братом жур-
нали «Товариш дітей» (1881), «Навколо світу» (1885-1891), «Цвіркун» (1896-1891).
Друкувався в газетах «Новини дня», «Московський аркуш», «Московська газета», ««, журналах
«Бабка», «Скалки», «Будильник», «Дзвоник», «Москва», «Розваги», «Світський глузд»,
«Спостерігач», «Ілюстрований світ», «Хвиля».
В. – автор численних жартів, анекдотів, гумористичних скетчів, сценок, віршів. Разом з братом
опублікував книги «Веселі оповідання» (1887), «Оповідання до речі» (1887).
Є в його творчому доробку і твори більш об‘ємного жанру. Серед них – «Через мільйони. Повість
з замоскворіцького життя» (1890).
З владою наш земляк порозуміння знаходив не завжди. Так, за наказом цензури був знищений
наклад виданої братами В. книги В. Гіляровського «Люди нетрів» (1887). Збитків ніхто не
відшкодував.
Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Чехов, М. Чехов, В. Гіляровський, М. Лєйкін, І. Ситін,
А. Карінська та ін.
***
ОРИГІНАЛЬНА ФІЗІОНОМІЯ
, з видавничого кредо Є. Вернера
Всяке видання повинне мати оригінальну фізіономію, починаючи з формату, способу друку,
розташування тексту і малюнків, змісту, напряму і завершуючи оголошеннями.
МЕНШЕ ПОЛУНИЧКИ, БІЛЬШЕ – ГУМОРУ, з листа Є. Вернера А. Чехову у 1885 р.
Я спеціально їздив до Парижу, аби привезти декілька нових способів виконання малюнків. Я хочу
узяти за зразок невеликі паризькі журнали (звичайно, менше полунички і більше гумору). З
художників я запросив ...вашого брата, Шехтеля і Левітана, а також Люка в Парижі.
З’ЯВИЛИСЯ МОЇ ДРУЗІ, з листа А. Чехова М. Лєйкіну від 7 жовтня 1887 р.
Найдобріший Миколо Олександровичу, найперше вітаю Вас з вхідчинами і посилаю Вам подумки
здобний калач з сіллю.
Мабуть, Ви обурюєтесь, що я не надсилаю оповідань. Ба, я їх не надсилаю нікуди. То хворію, то
нудьгую; час пропадає даремно, а грошей катма. Взагалі становище не з кращих.
…Є люди, люб’язність яких гірше хамства.
Те, що Ви підвищили ціну, це не біда, однак навіщо сповіщати про це великим шрифтом? Чим
непомітніше, тим краще…
Ох! В тяжкі хвилини безгрошів’я, коли я, повісивши носа, сидів у себе в кабінеті і поглядав на
віддушини, з’явилися до мене приятелі мої брати Вернери і попрохали у мене півтора десятки
невеликих оповідань, які вже були надруковані. Я віддав їм, вони заплатили мені 150 руб. і пішли.
Вони тепер займаються видавничою справою.
Кланяйтесь вашим. Пишіть, і я буду Вам писати. Прощавайте.
Ваш А. Чехов.
ВИБРАВ – ПАСКУДНІ, з листа А. Чехова О. Чехову від 29 жовтня 1887 р.
Брати Вернери, користуючись моєю убогістю, купили у мене за 150 рублів 15 оповідань. Само
собою, я вибрав для них оповідання погані.
ПЕРШІ НА РОСІЙСЬКИХ ТЕРЕНАХ, зі спогадів М. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі і
враження»
З журналів, в яких співробітничав Антон Павлович, мені хочеться ще зупинитися на «Цвіркунові».
Цей французистий гумористичний журнальчик видавали два брати Вернери – Євген і Михайло. Це
були бадьорі, повні сил молоді люди, які довгий час прожили за кордоном, занурилися в
комерційні справи і приїхали до Росії, аби робити діло «по-справжньому». Вони заснували журнал
«Навколо світу» і завдяки ньому познайомили публіку з творами Луї Буссенара, Стівенсона,
Райдера Хаггардта й інших. Це був дуже цікавий тоді журнал, який передплачував кожен
гімназист.
Бізнес їх пішов відмінно. Вони придбали у А. Карінської величезну друкарню на Арбаті й взялися
розширювати справу ще більше. Окрім «Навколо світу», вони почали видавати ще два журнали:
гумористичний «Цвіркун» і дитячий «Друг дітей». Але тут-то вони
