азбучних істин, із-за яких не варто ламати списа. Ваша філософія реакційна, сподіваюся, що скоро
партія в цьому переконається, чому вже прикладом є вислови т. Бухаріна. Не може бути
пролетарської математики, пролетарської фізики і т.д.».
Ця зухвала вихватка завзятого махіста, глави групи фізиків так званої «ленінградської школи»
(Гамов, Ландау, Бронштейн, Іваненко й ін.) не одинична.
ВСІМ СТАВИВ П’ЯТІРКИ, зі спогадів В. Савельєва
За зовнішнім виглядом МП (Бронштейн М. П. – авт.) відрізнявся від Ландау, як Штепсель від
Тарапуньки. У внутрішньому змісті схожості теж було небагато: добрий гумор Бронштейна
сильно відрізнявся від злого сарказму Ландау. Студентів ніколи не переслідував і не знущався з
них. Страшно дивувався, якщо студент знає хоч що-небудь. Всім ставив п’ятірки.
СОНЯЧНИЙ ТАЛАНТ, з книги Г. Гореліка «Лідія Чуковська і Матвій Бронштейн»
«Сонячна речовина» – так називається його оповідання про те, чим жива наука. На думку
знаменитого фізика, нобелівського лауреата Льва Ландау – і я з ним цілком згоден – оповідання це
читати «цікаво будь-якому читачеві – від школяра до фізика-професіонала». А про народження
цієї книги, про появу нового дитячого письменника говорить його дарчий напис, зроблений 21
квітня 1936 року: «Дорогою Лідочці, без якої я ніколи не зміг би написати цю книгу».
За ті, що залишалися йому півтора роки життя він створить ще два маленькі шедеври науково-
художньої літератури, при цьому інтенсивно працюючи в теоретичній фізиці. Його талант був сам
утворений з сонячної речовини, яка завжди освітлює шлях науці і дарує тепле світло людям.
ГІПОТЕЗИ ЧЕКАЮТЬ ОБГРУНТУВАННЯ, з кореспонденції П. Нешитова «Сонячна
речовина» М. П. Бронштейна»
У Санкт-Петербурзі відбувся семінар «Сонячна речовина» М. П. Бронштейна», присвячений 100-
річчю з дня його народження.
Член-кореспондент РАН п. Старобінський в доповіді «Темна енергія у Всесвіту», перш ніж
приступити до аналізу однієї із спеціальних статей М. П. Бронштейна 1932 року, виділив в
творчій спадщині автора три типу робіт.
По-перше, те, що написане М. П. Бронштейном про неможливість розкладання фотонів, необхідно
просто знати і застосовувати – обговорювати там нічого.
По-друге, роботи з гравітаційного поля, бездоганні в теоретичному відношенні, не завжди
достатньо конкретні в тому, що стосується експериментальних наслідків; вони можуть бути
доповнені, оскільки зараз вже доступні спостереженню макроскопічні процеси, скоординовані з
квантовістю гравітону.
Нарешті, третій вид робіт – це гіпотези, котрі чекають свого обгрунтування чи спростування.
