КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Хвостов Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Михайловича саме підштовхували слухачів до набуття і розширення знання, а не давали цього знання в остаточному вигляді. Тут не було і не могло бути місця вченому догматизму.

Який розділ загальної історії Михайло Михайлович не викладав в аудиторії, він неодмінно починав з того, що ми звикли називати історіографією питання. Як і ким розроблялося коло даних питань раніше, як розробляється воно тепер, що в даний час висунуте наукою в першу чергу, як повинно піти строго наукове дослідження надалі – ось таким було переважний зміст лекцій Михайла Михайловича.

Як ми бачимо, ці лекції лише вводили слухачів в коло певних знань, виводили їх у всеозброєнні новітніх наукових даних на широку дорогу самостійного пізнання.


ПУБЛІЧНІ ЛЕКЦІЇ, з статті А. Шофмана «М. М. Хвостов»

Він прочитав з цього курсу три публічні лекції.

У першій з них розглядалися питання про предмет історії як науки, про історію як конкретну науку про суспільство, про відношення історії до інших суспільних наук, про художній і моральний елементи в історії.

Друга лекція стосувалася методів історії: описового, прагматичного і соціологічного; тут же аналізувалися види історичних джерел, прийоми їх зовнішньої і внутрішньої критики, методи реконструкції історичного минулого.

У третій лекції йшлося про застосовність природно-історичного методу у вивченні історичних явищ; дедукція і індукція в аналізі історичних явищ; про чинники історичного розвитку.


ЗРОБИТИ ВСТИГ БАГАТО, з книги Е. Фролова «Російська наука про античність»

Авторитетне становище і висока пошана, які Хвостов незабаром здобув в Казані, стали природною причиною того, що йому неодноразово доручали представляти свій університет на різних відповідальних наукових і педагогічних конференціях. Так, в 1908 р. він був делегований для участі в Міжнародному історичному конгресі в Берліні, а в 1913 р. – для участі в нараді в Петербурзі, скликаній для підготовки чергового Історичного конгресу, який повинен був відбутися в столиці Росії 1918 року. Нарешті, в 1918 р. його обрали делегатом для участі в скликаному в Самарі за ініціативою Установчих зборів нараді з проблем організації народної освіти.

...Вчена діяльність Хвостова була порівняно недовгою, проте він багато встиг зробити.

Головною науковою заслугою вченого була розробка проблем економічної історії еллінізму на прикладі Єгипту.

...Так чи інакше, очевидно велике значення праць Хвостова з соціально-економічної історії стародавнього світу.

Підтвердженням живого інтересу Хвостова до історії історичної науки, до її минулого і сучасних наукових течій можуть служити опубліковані ним численні рецензії на нові праці з загальній історії (Е. Лавісса, А. Рамбо, Е. Меєра, П. Гіро та ін.), а також нотатки про окремих учених, серед яких особливо відзначимо змістовну статтю про Т. Моммзена.


БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ НЕ СПРИЙНЯВ, з дослідження А. Литвина «Учені Казанського університету під час зміни політичних режимів»

У роки громадянської війни багатонаціональне Поволжя двічі було місцем активного військового протистояння.

...Більшість казанської професури вітали владу прихильників Установчих зборів.

16 серпня 1918 р. вчена рада університету ...прийняла резолюцію підтримки... У ній йшлося і про збір засобів на потреби Народної армії.

Тоді ж рада вибрала професора-історика М. М. Хвостова своїм представником в комісію з освіти, створювану уповноваженим нових властей в Казані.

Комісія встигла ухвалити лише рішення про відновлення викладання богослов’я в учбових закладах міста, як влада знов змінилася: 10 вересня до Казані увійшли загони Червоної армії. У ті дні місто покинули багато жителів (близько 30 тис. чоловік) і учені університету, зокрема майже половина членів вченої ради.

М. М. Хвостов, що виїхав на початку вересня 1918 р. на нараду до Самари, не зміг повернутися до Казані. Ставши, разом з Е. Ф. Будді, професором університету Томська, помер там від висипного тифу.


НЕ ОБ’ЄКТИВНО, з розвідки Л. Сиченкової «Олексій Максимович Миронов. Спроба наукової реабілітації»

Іноді дуже важко зрозуміти і пояснити причину того, чому одні імена, пов’язані з історією Казанського університету, звучать постійно, а інші майже забуті. До таких, майже забутих фігур, можна віднести і професора, завідувача кафедрою історії і теорії мистецтв Олексія Максимовича Миронова. ...Ми мало знаємо про останні роки його життя, не відома точна дата і обставини смерті, доля його нащадків.

Але головне – інтригуючі епізоди його життя, котрі вимагають, на наш погляд, нового осмислення, пов’язані з провалом захисту двох докторських дисертацій. А тим часом, навіть поверхневе знайомство з ними примушує сумніватися в об’єктивності і безсторонності наукових