Виняткова зорова пам’ять дозволяє майстрові відтворити такі моменти, які буває важко або навіть неможливо відобразити з натури олівцем чи пензлем. Такого довершеного знання тварини до Степанова не було в російському мистецтві.
Твори Степанова не можуть залишити байдужим нікого, хто уміє вдивлятися в життя природи і відчувати її красу.
ТВОРЕЦЬ ПЕЙЗАЖУ НАСТРОЮ, з інтернет-сайту kentavr-art.ru
Разом з Левітаном він вважається одним з творців так званого пейзажу настрою, коли художник не лише шукає в природі мотив, відповідний його внутрішньому стану, а й переносить в нього власні думки і переживання. Роботи Степанова написані широко, ескізно, рідким прозорим мазком, дуже м’яко, небагатьма кольорами («Фарби трохи менше» – радив він пізніше своїм учням). Жанр, в якому вважав за краще працювати художник, можна назвати пейзажно-анімалістичним.
М. В. Нестеров вважав Степанова кращим анімалістом після В. Сєрова. Сєров також високо цінував цей дар художника, тому наполіг на запрошенні Степанова в якості викладача до Московського училища живопису, скульптури і архітектури. Учні любили його до обожнювання.
ВІРТУОЗНА МАЙСТЕРНІТЬ МАЗКА, з повідомлення Н. Гришиної «Новини музейного життя»
Він був майстром сільського пейзажу, але, крім того, ще й анімалістом. Тварини легко й безпосередньо включені в його полотна, іноді будучи мотивом роботи, іноді його головною темою.
Ранній осінній ранок із затягнутим хмарами небом, не брукована сільська дорога. Стрічка її тягнеться до заднього плану картини, ділячи полотно на дві нерівні частини. Одна з них – менша – це власне пейзаж з голими деревами й ледь видними в осінньому серпанку людськими групами. Ліворуч – стайні, підсобні будівлі, біля яких і збираються на полювання. На передньому плані – осідланий білий кінь, єгері, котрі притримують собак.
Дев’ять собак, які сидять і стоять, рвуться і спокійні, малюють в уяві розмах того, що відбувається.
Робота написана легко, широкими й вільними мазками. Вона повна відчуттям радості й повноти життя.
ВСЕ ПРОСТО, БЕЗ ЕФЕКТІВ, зі спогадів П. Коріна
Немов я Пушкіна вірші прочитав. Так само просто, просто, а високо...
Що про нього сказати? Він був Художником. Цим все і сказано. І було в ньому все просто, без ефектів. Душа в нього була, і це – найголовніше. Але в той же час – артистизм високий, майстерність – незрівнянна.
Блискучий він при великій своїй простоті!
ПЕРЕД СМЕРТЮ ЗНИЩИВ СВІЙ АРХІВ, з інтернет-сайту artlib.ru
Степанов дуже рано втратив батьків. Із семи років його виховував опікун.
У другій половині 1880-х рр. він кілька літніх сезонів працював разом з І. Левітаном – спочатку під Звенигородом, потім на Волзі.
Разом з Левітаном Степанова вважають одним із творців так званого пейзажу настрою, коли художник не тільки шукає в природі мотив, який відповідає його внутрішньому стану, але й «психологізує» пейзаж, переносить у нього власні думки й переживання.
Роботи Степанова мають пленерний характер, вони написані широко, ескізно, рідким прозорим мазком, дуже м’яко, небагатьма кольорами.
…Жанр, у якому волів працювати художник, можна назвати пейзажем ноанімалістичним. М. Нестеров вважав Степанова кращим анімалістом після В. Сєрова.
Сєров також високо цінував цей талан художника, тому наполіг на запрошенні його викладачем в училище живопису, скульптури і архітектури. Майже двадцять років Степанов керував там «класом тварин». Учні любили його до обожнювання.
Про особисте життя художника відомо зовсім небагато – незадовго до смерті він знищив свій архів.
ВЕЧІР ОДНІЄЇ КАРТИНИ, замітка І. Ференца «На виставці художника О. Степанова»
У Центрі культури й мистецтв імені Г. Калиниченко такий вечір – не перший. Подібні свята однієї картини вже влаштовувалися. Щоправда, цього разу експонувалися два полотна – «Ведмідь» і «Пейзаж» художника О. Степанова. Він відомий як майстер російського пейзажу і анімаліст. Я довідався багато нового й цікавого про цього художника.
Сподобалася сама обстановка вечора: грає рояль, прекрасно співає дівчина, стародавній годинник відбиває години, а на найвиднішому місці – картини.
Картина «Ведмідь» вразила своєю добротою, Ведмідь – сильна, грізна тварина. А я побачив зовсім нестрашного, старого клишавого ведмедика, який бреде стежкою осіннього лісу. Виконана в сіро-коричневих тонах картина дуже точно передає стан природи.
