У романі «Фальшивомонетники», що розглядається критиками як своєрідний «роман у романі» і започаткував цілу серію наслідувань у пізніші часи, серед них і так звану літературу «Нового роману», визначний майстер французького письменства, лауреат Нобелівської премії Андре Жід (1869 — 1951) із притаманною йому майстерністю психологічного та художнього мазка змальовує проблеми, що були нагальними для французького суспільства на зламі дев’ятнадцятого та двадцятого сторіч, зокрема торкається надзвичайно гострих аспектів взаємин між батьками та дітьми.
