ГАСПРИНСЬКИЙ Ісмаїл бей
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-кримськотатарський.
Письменник, просвітник, видавець, перекладач. Фундатор звукового методу викладання мови «Усуль ал-джадид».
З дворянської родини.
Народився 8 (20) березня 1851 р. в с. Авджикої Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).
Помер 11 (23) вересня 1914 р. в м. Бахчисараї Таврійської губернії Російської імперії. Похований на місцевому цвинтарі. За радянської влади могилу знесли, проте кримські татари, повернувшись на батьківщину, її поновили (1999).
Навчався в Бахчисарайському мектебі, Сімферопольській казенній гімназії, Воронезькому кадетському корпусі, 2-у Московському військовому училищі (1864-1867).
Працював викладачем в медресе «Зинджірли» (1868-1871), секретарем у І. Тургенєва (1871-1873), перекладачем паризького агентства «Ашет» (1872-1874), був гласним Бахчисарайської міської думи (1878), заступником міського голови (1878-1879), міським головою м. Бахчисарай (1879-1884), видавцем двомовної газети «Тарджеман» (1883-1914), журналів «Ха-ха-ха!» (з 1906), жіночого «Жіночий світ» (з 1906), «Хлоп’ячий світ» (з 1906). Найпопулярнішою була газета, яка розповсюджувалася не лише в Криму, а й в Туркестані, Ірані, Туреччині, Єгипті, Індії, Болгарії, Румунії, Китаї, інших країнах.
Багато мандрував: жив у Франції (1872-1874), Туреччині (1874-1875), Єгипті (1907-1908), Індії (1911).
Голова 1-го з’їзду мусульман Росії (1905), член ЦК турецької партії «Згода і прогрес» (1911).
Один з організаторів Всеросійського з’їзду мусульманської партії «Іттіфак аль-муслімін».
Кавалер бухарського «Золотого ордена зірки, що сходить» (1893).
Як літератор дебютував статтею «Погляд на європейську культуру».
Перу Г. належать публіцистичні доробки «Російське мусульманство» (1881), «Російсько-східна угода» (1896), роман «Сонце зійшло», повісті «Сто років потому», «Листи з Франції», «Країна вічного блаженства», «Дівчина-левиця», низка поезій. Між іншим, роман «Сонце зійшло» перевиданий в Сімферополі одночасно кримськотатарською, українською і російською мовами (2004).
Наш земляк – автор низки перекладів, включаючи пригодницький роман Д. Дефо «Робінзон Крузо».
Вважав (книга «Російсько-східна угода»), що за менталітетом мусульмани і слов’яни набагато ближчі, ніж, наприклад, росіяни і європейці. Був переконаний, що Заходу вигідні конфронтація і стан ворожнечі між мусульманами і християнами і пропонував російським правителям у пошуках нових ринків збуту звертати свої погляди не на Європу, а на Схід.
Г. – засновник звукового методу викладання мови «Усуль ал-джадид», завдяки якому швидкість засвоєння матеріалу збільшилася в декілька разів, автор нової абетки і навчальної програми для тюрко-татарських шкіл.
Саме наш земляк започаткував рівнобіжне викладання релігійних і світських дисциплін.
Усе своє життя Г. поклав на пошук шляхів зближення двох світів – слов’янського і тюркського.
Авторитетна група вчених Франції висунула кандидатуру Ісмаїла Гаспринського на здобуття Нобелівської премії (1910), проте та дісталася іншому претенденту.
Після смерті Г. в Казані випускали чорнило і мило з портретом просвітника на упаковці.
Кримськотатарська бібліотека в Сімферополі носить ім’я відомого діяча (1990).
Святкування 140-річчя з дня народження Г. відбулося в Криму під егідою ЮНЕСКО (1991).
В Сімферополі на набережній р. Салгір встановлено пам’ятник видатному кримчанину, а в Бахчисараї відкрито будинок-музей його імені (2001).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Ш. Марджані, І. Тургенєв, М. Катков, А. Акаєв, М.-К. Сагадуллаєв, Абдул-Халім Дженгутейлі, I. Леманов, М. Давидович, О. Акчокраклі, С. Айвазов, Хабібулла-ефенді, А. Боданинський та ін.
***
ВСЕЛЮДНИЙ ЗАСТІЙ, з життєвого кредо І. Гаспринського
Схід – країна великого вселюдного застою.
МУСУЛЬМАНИН РОСІЯНИНА БАЧИТЬ ЛИШЕ У ФОРМІ НАЧАЛЬНИКА, з книги І. Гаспринського «Російське мусульманство»
У момент історичної необхідності ввійшли до складу зростаючої Русі царства Рязанське, Казанське, Астраханське, Сибірське, Кримське, навіть ханства Закавказзя й останнім часом деякі ханства Середньої Азії. Провидіння передає під владу і заступництво Росії масу мусульман з найбагатшими землями, робить Росію природною посередницею між Європою й Азією, наукою і неуцтвом, рухом і застоєм.
…Російське панування над татарами дотепер, наскільки мені відомо, виразилося тільки в наступному: я володію, ви платите і живете як хочете. Це дуже просто, але вкрай беззмістовно...
Чи повинні росіяни і російські мусульмани жити поруч на одній землі, під одним законом як випадкові супутники,
