БУНИЦЬКИЙ Євген Леонідович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик.
З родини військовослужбовця.
Народився 16 червня 1874 р. в м. Сімферополі Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).
Помер 7 серпня 1952 р. в м. Празі (Чехословаччина). Похований на одному з місцевих цвинтарів.
Закінчив одеський Рішельєвський ліцей (1892), фізико-математичний факультет Новоросійського університету (1892-1896), стажувався в Геттінгені (1906-1907).
Працював викладачем в низці середніх учбових закладів, Новоросійському університеті (1904-1906), дослідником в гетінгенській лабораторії Д. Гільберта (1906-1907), викладачем Новоросійського університету (1907-1922), празького Руського вільного університету (1923-1931), Карлова університету (1931-1940; 1945-1952).
Член Новоросійського товариства природознавців (1899).
Член кураторія Товариства Руського народного університету в Празі (1925).
Друкувався в журналах «Вісник дослідної фізики та елементарної математики», «Чехословацький математичний журнал», «Навчальні нотатки учбової колегії в Празі», збірниках «Вчені нотатки», «Наукові праці».
Як вчений дебютував дослідженням «Деякі додатки математичної логіки до арифметики» (1896).
Потім настала черга наступних доробків: «До теорії функції Гріна для звичайних лінійних диференційних порівнянь» (1913), «До питання пор розв’язання звичайних лінійних диференційних порівнянь за наведених межових умов» (1916), «Теоретична арифметика» (1926), «Про наукове та філософське значення геометрії Лобачевського» (1928).
Наш земляк також займався теорією чисел, методами наближених обчислень, включаючи проблему інтерполяції, геометрією, неперервними дробами.
За життя Б. опублікував близько 50 фундаментальних робіт.
Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до Чехословаччини (1922).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – А. Чехов, Д. Гілберт, П. Котляревський, В. Каган, М. Лосський, П. Миловидов, П. Савицький, О. Григор’єв та ін.
***
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ, з професійного кредо Є. Буницького
Розвиток математики виправдовується красою результатів і потребою пізнання істини.
ЧИТАЛИСЯ ДОПОВІДІ, з архіву Російської академії наук
До Ради викладачів входили: М. Андрєєв, З. Бажант, О. Бем, Є. Буницький , М. Бистрів, О. Качанов, О. Григор’єв, Ф. Досужков, І. Лапшин, М. Лосський, Є. Ляцький, Є. Максимович, Є. Мельников, П. Миловидов, Б. Одинцов, П. Остроухов, І. Панас, С. Пушкарьов, П. Савицький, А. Фан-дер-Фліт, О. Флоровський, К. Чхеїдзе, М. Шахматов, М. Яструбова-Рагозіна.
…Було прочитано 10 доповідей, в основному – теми, які повторюються в товариствах, гуртках і на семінарах. Виступали О. Фатєєв, Є. Буницький, Д. Іванцов, І. Жуковський, В. Ільїн, І. Лапшин, Б. Вишеславцев.
У 1942 р. вийшов останній (11-й) том «Нотаток», проте об’єднання продовжувало (хоча і з великими труднощами) видавати наукові праці своїх членів.
ВСІ НЕЗАДОВОЛЕНІ І ЧОГОСЬ ЧЕКАЮТЬ, з «Щоденника» П. Котляревського
1904 р., 24 травня, пон.
Був на іспиті комерції в Торговій школі, після іспиту снідали: Ціммерман, Буницький, Жуган і я.
Багато говорили про …російські негаразди. Усі незадоволені і всі чогось чекають.
САМОСТІЙНА ДИСЦИПЛІНА, з статті Я. Дубового «Не пасли задніх»
Символічна логіка почала створюватися лише у середині XIX ст. Її розвиток пов’язаний з діяльністю Л. Буля, А. М. Де-Моргана, Ч. Пірса, Г. Фреге й інших відомих учених. Значний внесок у її розвиток внесли російські учені П. С. Порецький, Є. Л. Буницький.
Таким чином, до початку поточного сторіччя (XX – авт.) символічна логіка оформилася як відносно самостійна дисципліна в рамках логічної науки.
АЛГЕБРА ЛОГІКИ, зі спогадів Е. Кольмана
В останні десятиріччя XIX століття казанський астроном П. С. Порецький успішно займався алгеброю логіки, яку також розробляли в Одесі І. В. Спішинський, Є. Л. Буницький, Л. О. Шатуновський.
СИЛОГІЗМ ЗАХОДУ ДЛЯ РОСІЇ ЧУЖИЙ, з монографії І. Грифцової і Г. Соріної «Гуманітарне обґрунтування логіки: проблеми і підходи»
Справа в тому – і тут якраз постає питання про статус і характер логіки в Російській імперії, – що особливістю цієї науки розвитку, на наш погляд, є її виключно теоретичний характер, відсутність впливу на практичну сторону життя суспільства. Дуже багато в Росії існувало «аргументів проти» логіки взагалі, пов’язаних з низкою особливостей російської культури, зокрема, релігійною.
Ще в XIX столітті відомий російський філософ Петро Чаадаєв в своєму першому «Філософічному листі» пише, що «всім нам не вистачає якоїсь стійкості, якоїсь послідовності в думці,
