Арцеулов Константин (fb2)




АРЦЕУЛОВ Костянтин Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий пілот, конструктор планерів, художник. Фундатор вищого пілотажу та аерофотозйомки на теренах Російської імперії.

З родини службовця. Батько, Арцеулов К., – корабельний інженер; син, Арцеулов О., – кінорежисер; дід, Айвазовський І., – художник.

Народився 17 (29) травня 1891 р. в м. Ялті Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 18 березня 1980 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Ново-Кунцівському цвинтарі.

Навчався в Севастопольському реальному училищі, Петербурзькому морському кадетському корпусі (1906-1908), закінчив Петербурзьку льотну школу (1911).

Працював робітником Петербурзького авіаційного заводу Щетиніна (1910-1913), інструктором Севастопольського аероклубу (1912), перебував на військовій службі (1913-1916), був начальником відділення Севастопольської школи авіації (1916-1918), начальником льотної частини тренувальної авіашколи Південного фронту (1918-1920), інструктором 1-ї Московської вищої школи військових льотчиків (1920-1927), в якості цивільного пілота здійснював аерофотознімання Передуралля, Західного Сибіру, Удмуртії, майбутньої траси Турксибу, Вахшської долини, здійснював розвідку льодової обстановки в північній частині Азовського моря, брав участь в операції з порятунку рибаків з крижини, що відірвалася (1927-1933).

Заслужений льотчик СРСР (1933).

Член Спілки художників СРСР.

Кавалер орденів св. Володимира 4-го ступеня з мечами, св. Ганни 4-й ступеня.

Здійснив близько 200 розвідувальних польотів; успішно провів 18 повітряних боїв.

Вперше в історії російської авіації навмисно ввів літак в штопор і вивів його з штопора (1916).

Один з організаторів планеризму. Перший планер власної конструкції (всього створив 5 машин) підняв у повітря 1923 року. На 1-х Всесоюзних планерних випробуваннях планер А-5 був удостоєний головного призу (1923).

Друкувався в журналах «Вісник повітряного флоту», «Крила Батьківщини», «Радянський воїн», «Техніка –молоді».

Залишок життя присвятив живопису, займався ілюстрацією: понад 50 книг вийшли з його художнім оздобленням. Серед них – «Легенди Криму» Н. Маркел, «Синопський бій» С. Сергєєва-Ценського, «Багаття на сопках» О. Мусатова, «Крила Батьківщини» Л. Гумілевського, «Служу Батьківщині» І. Кожедуба, «Полярний льотчик» М. Водоп’янова, «Розповіді авіаконструктора» О. Яковлєва.

Зазнав репресій і був заарештований (1933). Звільнений з-під варти з позбавленням права жити у великих містах (1937). Не могло й бути мови й про повернення у військову авіацію. Через десятиліття дозвіл на мешкання у Москві А. врешті-решт отримав (1947).

Реабілітований (1956).

Нашому землякові присвячений кінофільм «Дорога в хмарах».

У зв’язку з 100-річчям з дня народження К. в Феодосійській картинній галереї була розгорнена виставка акварелей і книжкової графіки ювіляра, також пройшов вечір, присвячений його пам’яті.

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Волошин, В. Чкалов, М. Полікарпов, Є. Крутень, Л. Юнгмейстер, К. Юон, М. Громов та ін.


***


РОМАНТИЧНИЙ ОКОМІР, з професійного кредо К. Арцеулова

На мій погляд, професії художника і льотчика близькі одна одній, тому що багато в чому вимагають від людини одних і тих же природжених чи набутих рис і якостей: відчуття простору, руху в ньому, темпу і ритму його, окоміру і тонкого відчуття кольору, спостережливості, аналітичного ставлення до обставин в роботі, романтизму і заповзятливості, емоційності і глибокого знання свого ремесла.


ОКРЕМО ВІД БАТЬКІВ, з автобіографії К. Арцеулова

Я народився і виріс в Криму, дитинство провів в будинку мого діда художника Айвазовського, до його смерті в 1900 році, оскільки батько, я і мати жили окремо.


НАВМИСНИЙ ШТОПОР, із спогадів К. Арцеулова

Любов ця у мене була як дитяча хвороба, котра потім, з віком, перейшла просто в пристрасть. Я настільки захоплювався польотами, що вже сумнівався, чи нормальний я. Тому що тоді, в той час, коли авіації ще не було, вважали, що той, хто думає літати – не кажучи вже про того, хто намагається, – людина, поза сумнівом, ненормальна. Настільки великою залишалася недовіра до можливості людини полетіти...

Так ось, в такій атмосфері мені й доводилося займатися цією справою. ...Доводилося робити все це у секреті навіть від рідних. Проте, на щастя, обстановка була у мене така, що я міг таємно працювати, будувати свій перший планер.

...24 вересня 1916 року об 11 годині ранку літак «Ньюпор-21» відірвався від землі.

Узявши ручку на себе, Арцелуєв* одночасно відсунув назад сектор газу. Літак слухняно підняв ніс догори. Але... мотор вже був вимкнений, і машина, втративши швидкість, на мить повисає в повітрі. В ту ж мить ліва нога пілота натискає на педаль, і машина, звалюючись на ліве крило, падає, обертаючись спочатку поволі, потім все швидше і швидше. Виток, другий, третій.

Від обертання літака в очах у