Арцеулов Константин (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


АРЦЕУЛОВ Костянтин Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий пілот, конструктор планерів, художник. Фундатор вищого пілотажу та аерофотозйомки на теренах Російської імперії.

З родини службовця. Батько, Арцеулов К., – корабельний інженер; син, Арцеулов О., – кінорежисер; дід, Айвазовський І., – художник.

Народився 17 (29) травня 1891 р. в м. Ялті Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 18 березня 1980 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Ново-Кунцівському цвинтарі.

Навчався в Севастопольському реальному училищі, Петербурзькому морському кадетському корпусі (1906-1908), закінчив Петербурзьку льотну школу (1911).

Працював робітником Петербурзького авіаційного заводу Щетиніна (1910-1913), інструктором Севастопольського аероклубу (1912), перебував на військовій службі (1913-1916), був начальником відділення Севастопольської школи авіації (1916-1918), начальником льотної частини тренувальної авіашколи Південного фронту (1918-1920), інструктором 1-ї Московської вищої школи військових льотчиків (1920-1927), в якості цивільного пілота здійснював аерофотознімання Передуралля, Західного Сибіру, Удмуртії, майбутньої траси Турксибу, Вахшської долини, здійснював розвідку льодової обстановки в північній частині Азовського моря, брав участь в операції з порятунку рибаків з крижини, що відірвалася (1927-1933).

Заслужений льотчик СРСР (1933).

Член Спілки художників СРСР.

Кавалер орденів св. Володимира 4-го ступеня з мечами, св. Ганни 4-й ступеня.

Здійснив близько 200 розвідувальних польотів; успішно провів 18 повітряних боїв.

Вперше в історії російської авіації навмисно ввів літак в штопор і вивів його з штопора (1916).

Один з організаторів планеризму. Перший планер власної конструкції (всього створив 5 машин) підняв у повітря 1923 року. На 1-х Всесоюзних планерних випробуваннях планер А-5 був удостоєний головного призу (1923).

Друкувався в журналах «Вісник повітряного флоту», «Крила Батьківщини», «Радянський воїн», «Техніка –молоді».

Залишок життя присвятив живопису, займався ілюстрацією: понад 50 книг вийшли з його художнім оздобленням. Серед них – «Легенди Криму» Н. Маркел, «Синопський бій» С. Сергєєва-Ценського, «Багаття на сопках» О. Мусатова, «Крила Батьківщини» Л. Гумілевського, «Служу Батьківщині» І. Кожедуба, «Полярний льотчик» М. Водоп’янова, «Розповіді авіаконструктора» О. Яковлєва.

Зазнав репресій і був заарештований (1933). Звільнений з-під варти з позбавленням права жити у великих містах (1937). Не могло й бути мови й про повернення у військову авіацію. Через десятиліття дозвіл на мешкання у Москві А. врешті-решт отримав (1947).

Реабілітований (1956).

Нашому землякові присвячений кінофільм «Дорога в хмарах».

У зв’язку з 100-річчям з дня народження К. в Феодосійській картинній галереї була розгорнена виставка акварелей і книжкової графіки ювіляра, також пройшов вечір, присвячений його пам’яті.

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Волошин, В. Чкалов, М. Полікарпов, Є. Крутень, Л. Юнгмейстер, К. Юон, М. Громов та ін.


***


РОМАНТИЧНИЙ ОКОМІР, з професійного кредо К. Арцеулова

На мій погляд, професії художника і льотчика близькі одна одній, тому що багато в чому вимагають від людини одних і тих же природжених чи набутих рис і якостей: відчуття простору, руху в ньому, темпу і ритму його, окоміру і тонкого відчуття кольору, спостережливості, аналітичного ставлення до обставин в роботі, романтизму і заповзятливості, емоційності і глибокого знання свого ремесла.


ОКРЕМО ВІД БАТЬКІВ, з автобіографії К. Арцеулова

Я народився і виріс в Криму, дитинство провів в будинку мого діда художника Айвазовського, до його смерті в 1900 році, оскільки батько, я і мати жили окремо.


НАВМИСНИЙ ШТОПОР, із спогадів К. Арцеулова

Любов ця у мене була як дитяча хвороба, котра потім, з віком, перейшла просто в пристрасть. Я настільки захоплювався польотами, що вже сумнівався, чи нормальний я. Тому що тоді, в той час, коли авіації ще не було, вважали, що той, хто думає літати – не кажучи вже про того, хто намагається, – людина, поза сумнівом, ненормальна. Настільки великою залишалася недовіра до можливості людини полетіти...

Так ось, в такій атмосфері мені й доводилося займатися цією справою. ...Доводилося робити все це у секреті навіть від рідних. Проте, на щастя, обстановка була у мене така, що я міг таємно працювати, будувати свій перший планер.

...24 вересня 1916 року об 11 годині ранку літак «Ньюпор-21» відірвався від землі.

Узявши ручку на себе, Арцелуєв* одночасно відсунув назад сектор газу. Літак слухняно підняв ніс догори. Але... мотор вже був вимкнений, і машина, втративши швидкість, на мить повисає в повітрі. В ту ж мить ліва нога пілота натискає на педаль, і машина, звалюючись на ліве крило, падає, обертаючись спочатку поволі, потім все швидше і швидше. Виток, другий, третій.

Від обертання літака в очах у льотчика все змішалося. Поверхня землі, яка злилася, летіла назустріч. «Досить!» – вирішив він, виводячи ручку від себе і натискаючи праву педаль. Машина, зробивши ще один виток, припинила обертання і стала пікірувати.

Рух ручки на себе і машина вийшла в горизонтальний політ. Арцелуєв поглянув на альтиметр: висота 800 м! Він знову набрав висоту і зробив ще 5 витків штопору.

*Так в третій особі і з трішки зміненим прізвищем описує льотчик знаменитий політ.


АВТОР СВІТОВОЇ СЕНСАЦІЇ, з кореспонденції О. Оболонкової «Повітряні аси»

Молоді льотчики гинули не лише в бою, а навіть під час навчання. Штопор – ось що було найстрашнішим, у той час ніхто не міг упоратися з ним. Літак раптово, ні з того ні з сього, починає крутитися навколо своєї вісі, а потім стрімко падає – і немає ніякого порятунку.

24 жовтня 1916 року Костянтин Арцеулов, начальник винищувального відділення Качинської авіашколи, піднявся в повітря на одному з аеропланів. Пролетівши небагато, його літак почав перекидатися, люди, що спостерігали із землі, зрозуміли – це кінець. Оберт за обертом, земля все ближча, але раптом літак перестає обертатися і знов спрямовується у височінь.

І знову шалена карусель, однак через декілька хвилин літак приземлився. Костянтин Костянтинович вибрався з кабіни живий і неушкоджений. Він переміг штопор.

Його перемога стала світовою сенсацією.

Це зараз секрет штопора розгадано, а тоді К. Арцеулов ризикував власним життям.


АС ВИЩОГО ПІЛОТАЖУ, зі спогадів М. Громова

Його вищий пілотаж на «Ньюпорі» відрізнявся не лише чистотою виконання, а й тією композиційною індивідуальністю, яка була сприйнята всіма як видатне явище нашої авіації.


ОСВОЇВ ТРОФЕЙНИЙ «АЛЬБАТРОС», з нарису С. Кулинич «Арцеулов Костянтин Костянтинович»

Прапорщик Арцеулов успішно виконував завдання з розвідки і корегування артилерійського вогню. А на початку червня 1916 року... льотчик відбув до 8-го авіаційного загону винищувачів, який базувався поблизу міста Луцьк. Там за короткий термін він провів більше 20 успішних повітряних боїв і знищив 18 ворожих літаків.

Під час одного з вильотів (а літав Арцеулов більше всіх, по декілька вильотів в день, поки в це не втрутилося вище командування), він зустрів у повітрі біля аеродрому німецький «Альбатрос» С-III. Зав’язався бій, і Арцеулов цей «Альбатрос» підбив.

Літак незначною мірою постраждав при падінні... Його привезли на аеродром і «російські кулібіни» – механіки та мотористи – швидко відремонтували трофей... Перебрали двигун, поставили новий гвинт, залатали крила. Навіть внесли деякі удосконалення до самої конструкції: маслорадіатор з верхнього крила перемістили на борт фюзеляжу. Випускний патрубок, який стирчав спереду і сильно коптів, прибрали під двигун, що було технічно вірніше і навіть покращувало аеродинаміку літака.

На цьому трофейному «Альбатросові» Костянтин Арцеулов здійснював сміливі польоти на розвідку в розташування супротивника і привозив цінні дані. Цікаво, що німці якийсь час приймали його за свого, зате при поверненні, при перельоті лінії фронту частенько відкривали вогонь свої.


НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ РОЗВІДНИК, з статті В. Григоренка «Смерть оминали на бриючому»

Самостійно Костянтин вилетів після... одного-єдиного перевірочного польоту.

...На російський-німецькому фронті почалася ретельна підготовка до весняного наступу російської армії, який увійшов в історії Першої світової війни під назвою Брусиловського прориву. У цьому авіації призначено було вперше відіграти важливу роль: забезпечити розвідувальними даними Генеральний штаб.

К. К. Арцеулову особливо запам’яталися польоти в районі вузлової станції Езерна, де німецьке командування почало крупне зосередження своїх військ. Згодом він згадував: «Наш штаб був особливо зацікавлений в тому, що відбувалося на станції Езерна, захищеній виключно сильним зенітним вогнем. Багаторазові спроби пробитися до станції закінчувалися невдало. Російська авіація несла великі втрати в людях і літаках при розвідувальних польотах».

Та все ж Арцеулов прорвався до нещасливої станції і сфотографував її, використавши свій трофейний «Альбатрос».

Якийсь час він літав на винищувачі «Ньюпор-XI» з оригінальною кулеметною установкою конструкції В. Іордана. Своєрідність озброєння полягала в тому, що легкий кулемет встановили досить високо над центропланом, паралельно осі двигуна, для стрілянини поза диском гвинта. Кулемет міг відкидатися майже у вертикальне положення і ним можна було користуватися як шворневим для ведення вогню знизу догори. Виходила своєрідна кулеметна установка, в якій була здійснена комбінація нерухомого кулемета з рухомим. Костянтин Арцеулов з успіхом застосовував її в повітряних боях.

...Грізний штопор перемогли, він став фігурою вищого пілотажу. Незабаром російські військові льотчики – учні Арцеулова – вже застосовували штопор у повітряних боях. Потрапивши під вогонь зенітних засобів ворога, вони навмисно вводили машину в штопор. Обдурений супротивник, думаючи, що літак збитий, припиняв стрілянину. Тоді відважні авіатори виводили машину з штопора і на бриючому польоті йшли із зони обстрілу. Важко навіть уявити, скільки життів врятував своїми ризикованими польотами Костянтин Арцеулов.

За мужність і відвагу його удостоїли 5-ти військових орденів.