карні злочинці).
Багато хто загинув від виснаження. Падіння моралі добивало слабких духом. Жорстоке поводження деяких охоронців, неминуче у будь-який тюремній системі, ще більше посилювало гіркоту від неможливості ні хвилини побути самому там, де було битком набито стільки народу. Деякі охоронці були німцями, але частіше це були не німці, а "капо" й інші ув'язнені, які катували своїх же земляків. Крім того, деякі збоченці винаходили в таборах нові способи знищення людей, тортури, страшні примхи і дисциплінарні вбивства.
Незважаючи на все вищесказане, Голгофа могла б закінчитися для більшості ув'язнених радістю довгоочікуваного дня повернення до світу, якби не катастрофічні епідемії, наприклад, тиф, який забрав багато тисяч життів в останні місяці війни. Втрати від епідемій були в багато разів збільшені через божевільні бомбардування, які перерізали дороги та залізничні лінії і відправляли прямо на дно судна з біженцями, як це трапилося в Любеку. Ці нальоти знищили мережі електропередач, водогони та резервуари, відрізали системи життєзабезпечення, викликали всюди голод і зробили плачевним перевезення евакуйованих.
Дві треті ув'язнених, померлих під час Другої світової війни, загинули саме у цей час, ставши жертвами тифу, дизентерії, голоду і нескінченних затримок у зруйнованих мережах постачання. Це підтверджено офіційними даними. Наприклад, у Дахау, згідно з відомостями Міжнародної комісії 54 ув'язнених померли в січні 1944 р. і 101 — у лютому 1944 р. А в 1945 р. 2888 осіб померли в січні і 3977 — в лютому! З усіх 25613 ув'язнених, які померли в цьому таборі в 1940–1945 рр., 19296 загинули під час останніх семи місяців! У той час повітряний тероризм союзників вже не переслідував жодної військової мети, тому що їхня перемога була забезпечена на початку 1945 р. Жахи останніх нальотів не були потрібні з жодної військової причини.
Якби не дике божевілля цих ударів наосліп, то тисячі ув'язнених вижили б, а не перетворилися на похмурі експонати Освенціму в квітні-травні 1945 р. Як хмари мух летять на падло, так натовпи представників преси та телебачення жадібно оточили ці експонати, клацаючи фотоапаратами і камерами. Тіла знімали в різних ракурсах, і ця сенсаційна інформація, безсумнівно, представляла собою комерційну цінність. Пізніше ці наочні документи ретушувалися, накладалися один на інший, спотворювалися і підроблялися, щоб довести цей кошмар до досконалості і викликати ще більшу ненависть.
Ці інформаційні "художники" могли б з таким же успіхом зняти кілометри плівки з тілами німецьких жінок і дітей, тільки число їх було в сотні разів більше. Вони померли точно так само: від голоду та холоду — або були розстріляні в таких же замерзлих вагонах і на тих же политих кров'ю дорогах. Але точно так само, як це сталося з фотографіями страшного руйнування німецьких міст, під розвалинами яких були живцем поховані шістсот тисяч осіб, було зроблено все, щоб ці знімки не стали відомі… Правда полягає в тому, що в 1945 р. тиф, дизентерія, голод і незліченні нальоти неконтрольованих ВПС вражали і іноземних ув'язнених, і громадян Третього Рейху без розбору. Це нагадувало жах кінця світу.
Щодо іншого, Святий Отець, то ось вже багато років голосно звучать твердження про чіткий план геноциду і, зокрема, про нібито винищування мільйонів жидів у газових камерах з примарним газом "Циклон Б" в Освенцімі. Однак, ці твердження не витримують ніякої наукової перевірки. За 30 років не було представлено жодного офіційного документа з доказами.
Неможливо уявити собі й безглуздо стверджувати, що нібито щодня в газових камерах Освенціму можна було знищувати 24000 людей — по 3000 особи за один раз, причому в приміщенні з об'ємом в 400 куб. метрів. Ще менш ймовірно це могло відбуватися в будівлі з площею в 25 кв. метрів і висотою в 1,9 — метра в Бельзеці, де, як стверджується, вбивали по 700–800 чоловік за один раз. 25 кв. метрів — це площа однієї спальні! Чи примудрилися б Ви, Святіший Отче, розмістити у своїй спальні 700–800 чоловік?
700-800 чоловік на 25 кв. метрів відповідає 30 особам на один квадратний метр. Один квадратний метр з висотою в 1,9 м — це розмір телефонної будки! Ви можете собі уявити, Святий Отець, як 30 чоловік втискуються в телефонну будку на площі Св. Петра або у Варшавської Семінарії?
Якби сталося диво і 30 людських тіл, як спаржу, запхали б в акваріум телефонної будки або 800 людям знайшлося місце навколо Вашої похідної постілі, то відразу знадобилося б ще одне диво. Інакше 3000 чоловік — еквівалент особового складу двох полків фантастичним чином запханих у газову камеру Освенціму, або 700–800 чоловік у Бельзеці (по 30 чоловік на один квадратний метр) — негайно загинули б, оскільки задихнулися б від нестачі кисню!
Газ і не потрібен був би! Більшість перестало б дихати ще до того, як заштовхнули би останніх, замкнули двері і пустили газ! "Циклон Б" надійшов би лише до трупів. (Як стверджують, цей газ подавали до камери або через отвір, прорізи, димохід у вигляді гарячого повітря або пари, або
