Іван Якович Франко

RSS канал автора
Поделиться:
Иллюстрация № 1 читать онлайн КулЛиб

Іван Якович Франко (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893 р.), дійсний член НТШ (1899 р.), почесний доктор Харківського університету (1906 р.).
Ранні роки
Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині заможного селянина-коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності й невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя.
Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича (1864–1867).
Коли Іванові було 9 років (1865 р.), помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя. Коли Іванові було 15 років, у 1872 році, померла мати. Вихованням дітей стала займатися мачуха.
1875-го року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині — Дрогобицький педагогічний університет). Залишившись без батьків, Іван був змушений заробляти собі на життя репетиторством. З свого заробітку виділяє гроші на книжки для особистої бібліотеки.
У багатьох автобіографічних оповіданнях Івана Франка («Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben») художньо відтворено атмосферу тогочасної шкільної освіти з її схоластикою, тілесними покараннями, моральним приниженням учнів. З них довідуємося, наскільки важко було здобувати освіту обдарованому селянському хлопцеві. Він жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці Дрогобича, нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»). Уже навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам'ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі; глибоко й на все життя засвоював зміст прочитаних книжок. Серед його лектури у цей час були твори європейських класиків, культурологічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми. Загалом особиста бібліотека Франка-гімназиста складалась з майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. У цей же час Франко починає перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда); під впливом творчості Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка захоплюється багатством і красою української мови, починає збирати й записувати зразки усної народної творчості (пісні, легенди тощо).
Восени 1875-го року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Під час навчання матеріальну допомогу Івану Франку надавав Омелян Партицький.
Перші літературні твори
Перші літературні твори Франка — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані у студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875-го року. Активна громадсько-політична, видавнича діяльність, листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. Після відбутого ув'язнення співпрацює з польською газетою «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса, Фрідріха Енґельса, разом із Михайлом Павликом засновує 1878-го року часопис «Громадський друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».
1880-го року Франка вдруге заарештували, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після 3-місячного ув'язнення перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.
Перший період творчості
Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878), «Вічний революціонер» (1880), «Не пора…» (1880) та ін., повісті «Boa constrictor» (1881), «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей.
1881-го року Франко став співвидавцем часопису «Сьвіт», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря», газеті «Діло» (1883–1885). Зневірившись у співпраці з галицькими народовцями, Франко спільно з діячами «Старої Громади» пробував заснувати власний незалежний орган («Поступ»). З цією метою двічі їздив до Києва — 1885 і 1886 року, зустрічався з громадсько-культурними діячами (Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Єлисеєм Трегубовим, Павлом Житецьким тощо); познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні 1886 року взяв з нею шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України.
1888 року Франко деякий час працював у часописі «Правда». Видав один номер журналу «Товариш». Після невдалих спроб заснувати власний український часопис був змушений вдатися до співпраці з польською пресою, яка давала хоч невеликий, зате стабільний прибуток: був довголітнім співробітником польськомовної газети «Kurjer Lwowski» (протягом 1887–1897 років; цей період Франко назве пізніше «наймами у сусідів»), дописував до «Przyjaciela Ludu», австрійської «Die Zeit».
Сім'я
дружина — Ольга Франко (Хоружинська) (10 квітня 1864— 17 липня 1941), письменниця, перекладачка, громадська діячка;
син Андрій (1887–1913);
син Тарас (9 березня 1889 — 13 листопада 1971) — письменник, член Спілки письменників СРСР;
син Петро (21 червня 1890 — 28 червня 1941) — український педагог і письменник;
донька Анна (9 серпня 1892 — 24 квітня 1988) — українська письменниця, публіцист, мемуарист.
Завершення освіти. Докторат
Через «соціалістичний процес» 1877–1878 р. із Львівського університету Івана Франка виключили.
Професор Степан Смаль-Стоцький не радив Франку робити докторат у Львівському університеті (про це Франко писав у листі до дружини 10 серпня 1891). Задля наступного захисту докторату Франко один семестр провчився у Чернівецькому університеті, де викладав Смаль-Стоцький. Відтак Іван Франко поїхав до Віденського університету, де з відомим професором-славістом Ватрославом Яґічем узгодив тему докторату: «Варлаам і Йоасаф — старохристиянський духовний роман і його літературна історія», а також здав кандидатські іспити. Після цього він взяв відпустку у газеті Kurjer Lwowski, де працював журналістом, і 7 жовтня 1892 прибув до Відня для написання дисертації. У травні 1893 дисертація була завершена. І.Франко склав іспити з відзнакою. 1 липня відбулася промоція (урочистий акт оголошення про присудження ступені доктора та вручення диплому).
Політична діяльність
1888 року Франко деякий час працював у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. 1890-го року за підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії (РУРП, її перший голова до 1898 р.), підготував для неї програму, разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ» (1890–1895). У 1895-му, 1897-му і 1898-му роках Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й Галицького сейму (від Тернопільщини), але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. 1899-го року через кризу в РУРП почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904-го року, після чого полишив активну участь у політичному житті.
На громадсько-політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з Михайлом Драгомановим, цінуючи в ньому «европейського політика». Згодом Франко розійшовся з Драгомановим у поглядах на соціалізм, у питанні національної самостійності, закидаючи йому пов'язання долі України з Росією («Суспільно-політичні погляди Михайла Драгоманова», 1906).
Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
Останні роки життя
1908-го року стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910), «Студії над українськими народними піснями» (1913), здійснив багато перекладів з античних поетів. 1913-го року вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.
Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» — писав Іван Франко. За таких обставин за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.
Помер Іван Франко 28 травня 1916-го року у Львові. Через 2 дні відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі (родини Мотичинських), через 5 років домовина з прахом Франка, розпізнана з допомогою Ольги Роздольської, була перенесена в окрему могилу, відому своїм пам'ятником (споруджено 1933-го року), на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».
Бандрівський Карло у 1917 р., виконуючи останню волю письменника, передав його архів і бібліотеку до Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Творча спадщина
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.
Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

Наукова спадщина



Язык:   Сортировать по:

Автор

З вершин і низин
Книга - Іван Якович Франко - З вершин і низин (fb2) читать без регистрации

Поэзия  

Класика української літератури- 38
Зів'яле листя
Книга - Іван Якович Франко - Зів'яле листя (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 39
Мій ізмарагд
Книга - Іван Якович Франко - Мій ізмарагд (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 40
Із днів журби
Книга - Іван Якович Франко - Із днів журби (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 41
Semper tiro
Книга - Іван Якович Франко - Semper tiro (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 42
Давнє й нове
Книга - Іван Якович Франко - Давнє й нове (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 43
Із літ моєї молодості
Книга - Іван Якович Франко - Із літ моєї молодості (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 44
Поезії
Книга - Іван Якович Франко - Поезії (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 45
Лис Микита
Книга - Іван Якович Франко - Лис Микита (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 46
Борислав сміється
Книга - Іван Якович Франко - Борислав сміється (fb2) читать без регистрации

Классическая проза  

Класика української літератури- 47
Захар Беркут
Книга - Іван Якович Франко - Захар Беркут (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 48
Украдене щастя
Книга - Іван Якович Франко - Украдене щастя (fb2) читать без регистрации

Драматургия  

Класика української літератури- 49
Мойсей
Книга - Іван Якович Франко - Мойсей (fb2) читать без регистрации

Классическая проза  

Класика української літератури- 50
Перехресні стежки
Книга - Іван Якович Франко - Перехресні стежки (fb2) читать без регистрации
Класика української літератури- 51
Iз секретiв поетичної творчостi
Книга - Іван Якович Франко - Iз секретiв поетичної творчостi (fb2) читать без регистрации

Литературоведение  

Література, її завдання і найважливіші ціхи
Книга - Іван Якович Франко - Література, її завдання і найважливіші ціхи (fb2) читать без регистрации
Гріє сонечко!
Книга - Іван Якович Франко - Гріє сонечко! (fb2) читать без регистрации

Классическая проза  

Перлини української класики
Книга - Леся  Українка - Перлини української класики (fb2) читать без регистрации
Потойбiчне
Книга - Василь  Стефаник - Потойбiчне (fb2) читать без регистрации

Классическая проза   Мистика  

Schönschreiben
Книга - Іван Якович Франко - Schönschreiben (fb2) читать без регистрации

Классическая проза   Рассказ  

Малий Мирон
Книга - Іван Якович Франко - Малий Мирон (fb2) читать без регистрации
Мій злочин
Книга - Іван Якович Франко - Мій злочин (fb2) читать без регистрации
Олівець
Книга - Іван Якович Франко - Олівець (fb2) читать без регистрации
Boa Constrictor
Книга - Іван Якович Франко - Boa Constrictor (fb2) читать без регистрации

Классическая проза   Повесть  

Борислав смiється
Книга - Іван Якович Франко - Борислав смiється (fb2) читать без регистрации
Перехресні стежки
Книга - Іван Якович Франко - Перехресні стежки (fb2) читать без регистрации
Сойчине крило
Книга - Іван Якович Франко - Сойчине крило (fb2) читать без регистрации

Классическая проза   Новелла  

Украдене щастя
Книга - Іван Якович Франко - Украдене щастя (fb2) читать без регистрации

Драма   Классическая проза  

Захар Беркут
Книга - Іван Якович Франко - Захар Беркут (fb2) читать без регистрации

Историческая проза   Классическая проза  

Захар Беркут
Книга - Іван Якович Франко - Захар Беркут (fb2) читать без регистрации

Историческая проза   Классическая проза   Повесть  

Війна між Псом і Вовком
Книга - Іван Якович Франко - Війна між Псом і Вовком (fb2) читать без регистрации

Классическая проза   Сказка  

Вовк-старшина
Книга - Іван Якович Франко - Вовк-старшина (fb2) читать без регистрации
Ворона і Гадюка
Книга - Іван Якович Франко - Ворона і Гадюка (fb2) читать без регистрации
Заєць і Ведмідь
Книга - Іван Якович Франко - Заєць і Ведмідь (fb2) читать без регистрации
Заєць та Їжак
Книга - Іван Якович Франко - Заєць та Їжак (fb2) читать без регистрации
Коли ще звірі говорили
Книга - Іван Якович Франко - Коли ще звірі говорили (fb2) читать без регистрации
Королик і Ведмідь
Книга - Іван Якович Франко - Королик і Ведмідь (fb2) читать без регистрации
Лис і Дрозд
Книга - Іван Якович Франко - Лис і Дрозд (fb2) читать без регистрации
Лисичка і Журавель
Книга - Іван Якович Франко - Лисичка і Журавель (fb2) читать без регистрации
Лисичка і Рак
Книга - Іван Якович Франко - Лисичка і Рак (fb2) читать без регистрации
Лисичка-кума
Книга - Іван Якович Франко - Лисичка-кума (fb2) читать без регистрации
Мурко і Бурко
Книга - Іван Якович Франко - Мурко і Бурко (fb2) читать без регистрации
Осел i Лев
Книга - Іван Якович Франко - Осел i Лев (fb2) читать без регистрации
Три міхи хитрощів
Книга - Іван Якович Франко - Три міхи хитрощів (fb2) читать без регистрации
Фарбований лис
Книга - Іван Якович Франко - Фарбований лис (fb2) читать без регистрации
Фарбований лис
Книга - Іван Якович Франко - Фарбований лис (fb2) читать без регистрации
Як Лисиця сама себе перехитрила
Книга - Іван Якович Франко - Як Лисиця сама себе перехитрила (fb2) читать без регистрации
Як Синиця хотіла море спалити
Книга - Іван Якович Франко - Як Синиця хотіла море спалити (fb2) читать без регистрации
«Під Украйни єднаймось прапор!». Вибрані твори
Книга - Іван Якович Франко - «Під Украйни єднаймось прапор!». Вибрані твори (fb2) читать без регистрации

Драматургия   Классическая проза   Поэзия  

Бібліотека школяра
Коли ще звірі говорили
Книга - Іван Якович Франко - Коли ще звірі говорили (fb2) читать без регистрации

Сказка