Олег Лишега (30.Х.1949—17.ХІІ.2014) — відомий український поет, драматург, перекладач, скульптор — народився в Тисмениці, поблизу Івано-Франківська. Навчався в художній школі у Станіславі. 1967 р. вступив на факультет іноземних мов Львівського університету, звідки на останньому курсі був відчислений за участь у створенні разом з Гр. Чубаєм самвидавного альманаху «Скриня» (серед авторів — В. Морозов, М. Рябчук та ін.) Відбував військову службу в Бурятії, учителював (викладав англійську мову) в селі Нікольскоє під Монголією. Після армії працював на хутровій фабриці в Тисмениці (1976-го написав «Зиму в Тисмениці»).
1977 р. одружився і переїхав до Києва, де працював парковим художником в Голосіївському парку (писав великі афіші на кшталт «Кому за 30»), декоратором на кінофакультеті у Лаврі (робив декорації негритянських барів та сільських в'язниць Абіссінії). Інтенсивно витісував торси із найтвердіших порід дерев, «може, трохи м’якших за слово».
Перебував у кількох шлюбах, має двох доньок — Оксану і Віру. Мешкав усюди, а надто в Тисмениці, Львові та Києві. З 1997 до 98 р. жив у Пенсильванії в гірському Лемонті. Автор поетичних книжок: «Великий міст» (1989), «Снігові й вогню» (2000), «Зима в Тисмениці» (2014), п’єси «Друже Лі Бо, брате Ду Фу». 2000-го р. отримав нагороду американського ПЕН-клубу за найкращу перекладну поетичну книжку «Вибрані вірші» (перекладач Джеймс Брасфілд). Лишега — другий слов’янський поет (перша — В. Шимборська), удостоєний цієї престижної нагороди.
17 грудня 2014 р. після короткочасного, але агресивного запалення легенів відлетів у поетичний вирій. Похований у Тисмениці.
