Вічна казка
Ось знову прочитаю цю історію. Це якесь замкнене коло. До того же чарівне і душевне.
Колись давно в далекому дитинстві читали мені цю історію. Так собі, здалося, якись хлопчик бродив по казна-якимось планетами і бачив невідомо що. Безглуздо і нецікаво.
Так я познайомився з маленьким принцом.
Пройшло кілька років, задали в школі на уроці. Почав читати, ти диви, чи то мені цікаво стало, чи то книгу переписали. Ну нічого, прочитав два рази, здав вчительці і баста!
І ось тоді, уже дорослий, коли купивши компютер і отримав інтернет та маючи змогу скачувати і читати книги. Знайшов і закачав. Знову поринаю у той дивний світ. Ніби на перший погляд якась дивна історія, та вникаючи поступово, через роки. Стаючи старшим ти чітко розумієш ту чи іншу деталь, подію описану в книзі. Мало того ти уже порівнюєш її із реальним життям, шукаєш подібні ситуації. Сам навчаєшся і іншим радиш-повчаєш.
Ось наприклад:
— Розпорядження не змінилося,— сказав ліхтарник.— У тому то й лихо! Моя планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а розпорядження лишилося те саме.
***
— Цілком слушно,— відповів король.— Від кожного треба вимагати лишень те, що він може зробити. Влада передусім має бути розумна. Коли ти накажеш народові кинутись у море, то він учинить революцію. Я маю право вимагати послуху, бо мої розпорядження розумні.
Так і у житті, усе міняється та не всі встигають за змінами. Не всі хочуть і мають змогу іти в ногу із часом. Безграмотність деяких людей шокує і приносить зло іншим. Здається що вони не читали цю книгу і взагалі ніяких книг.
Уся книга наче підручник, що дає настанову у життя. Змалу і у доросле. Недарма і сам автор присвятив неї дорослим.
Леонові ВертуДаруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий — мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. I нарешті третє:дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив. Та коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам'ятає. Отож я виправлю присвяту:Леонові Верту, коли він був маленьким
Мені дуже подобається ця велична повчальна книга, раджу і іншим багато чого повчитися їз цього тексту, знадобиться. Адже уміючи виправляти свої помилки і не допускати їх у інших - це найкраще що може зробити людина. Проте вирішуйте самі, вірно говорив Король своєму підданому Принцу...
Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.
До речі - кажуть що прототипом Маленького Принца Екзюпері узяв самого себе. Себе таким, яким був в дитинстві.
"...в перервах між боями з нацистами Екзюпері часто малював на листку хлопчика - коли крилатого, коли верхи на хмарі. Поступово крила змінить довгий шарф (який, до речі, носив і сам автор)" .также, прототипом Рози з'явилася дружина Сент-екзюпері - Консуелло.
