КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Кибальчич Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КИБАЛЬЧИЧ Микола Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Публіцист, винахідник. Літературні псевдоніми – Дорошенко, Самойлов; партійний псевдонім –

Технік. Розробник першого реактивного літального апарату на теренах Російської імперії.

З родини священика.

Народився 19(31) жовтня 1853 р. в м. Коропі Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Повішений 3 (15) квітня 1881 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург

РФ).

Навчався в Новгород-Сіверському духовному училищі (1864-1867), Чернігівській духовній

семінарії (1867-1869), Новгород-Сіверській гімназії (1869-1871), Петербурзьких інституті

інженерів шляхів сполучення (1871-1873), медико-хірургічній академії (1873-1875).

Входив в групу «Свобода або смерть» (1879-1881). Ставши агентом виконавчого комітету

організації «Народної волі», завідував лабораторією вибухових речовин. Тривалий час перебував

на нелегальному становищі.

Друкувався журналах «Народна воля», «Слово», «Новий огляд», «Думка», «Російське багатство».

К. – автор програмної статті народовольців «Політична революція і економічне питання» (1881).

За революційну пропаганду відбував ув’язнення в буцегарнях Києва і Петербурга (1875-1878).

Брав участь в підготовці замахові на життя Олександра II (1881). Заарештований. Засуджений до

страти і того ж року повішений разом з селянином А. Желябовим, робітником Т. Михайловим,

міщанином М. Рисаковим та дворянкою С. Перовською.

Рідним К. офіційно запропонували змінити «царевбивче» прізвище. Юнаків з родини виключили з

навчальних закладів і відправили в солдати. Через півроку, не витримавши пресингу, померли

сестра і брат народовольця. Постраждали і земляки К.: своїм указом новий цар заборонив містечку

Короп… розбудовуватися.

Неймовірно, але факт: уже за радянської влади зазнав репресій племінник К. – Віктор Кибальчич.

Відсидівши в сталінських концтаборах, він, скориставшись заступництвом Р. Ролана, емігрував з

СРСР до Мексики.

Перебуваючи у в’язниці, незадовго до страти К. розробив оригінальний проект реактивного

літального апарату, призначеного для доставки людини на інше космічне тіло. Це був пороховий

двигун, керування яким здійснювалося шляхом зміни кута нахилу. Обґрунтував наш земляк і

програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарату, інші технічні деталі. Мабуть,

недаремне з своїх попередників К. Ціолковський на перше місце ставив саме нашого земляка.

У м. Києв одній з вулиць присвоєно ім’я К.

На будинку № 83 по Ліговському проспекту в Петербурзі встановлена меморіальна дошка, на якій

написано: «Тут жив і був заарештований 17 березня 1881 року революціонер-вчений Микола

Іванович Кибальчич, автор одного з перших проектів літального апарату з реактивним двигуном».

На батьківщині К., в смт. Короп, відкрито меморіальний музей його імені.

Ім’ям нашого земляка названі кратер на Місяці і вулиця в Москві.

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Перовська, А. Желябов, В. Фігнер, Т. Михайлов, І.

Гриневецький, М. Рисаков, О. Михайлов, В. Сухомлин, О. Квятковський та ін.


***

МІЙ АПАРАТ ПІДКОРИТЬ НЕСКІНЧЕННІСТЬ, з життєвого кредо М. Кибальчича

Я ясно бачу і твердо знаю, як зробити, щоб літальний апарат, важчий за повітря, літав з будь-якою

швидкістю, подолав земне тяжіння і здатний був літати у Космосі. Цей апарат підкорить

нескінченність!

ПОСТАВИЛИ В ТАКІ УМОВИ, з виступу М. Кибальчича в судовому засіданні

Моя участь в терористичній діяльності обмежувалася винятково науково-технічною справою. Я

підкреслюю це не задля того, щоб зняти з себе частину обвинувачень, а з почуття справедливості.

Прокурор охарактеризував мене, зокрема, і взагалі партію, як осіб, котрі сповідують терор заради

терору. Це невірно.

За інших умов ту винахідливість, яку я виявив у створенні метальних снарядів, я, звичайно, скерував би, наприклад, на поліпшення сільськогосподарських знарядь праці.


ВИКАЗАЛИ СВОЇ, з «Короткого начерку історії «Народної волі»

Жандармерія посилено розшукує в Петербурзі виданого Рисаковим «техніка», який виготовляв

бомби. …Меркулов вказав на Кибальчича, як на виготовлювача динаміту для замахів під

Кам’яним мостом і на Малій Садовій вулиці.

Для того, аби захопити Кибальчича, жандармерія використовувала Окладського. Той бачив

Кибальчича під час підготовки замаху в Олександрівську й іноді зустрічав у Петербурзі. Він

повідомив жандармерії, що Кибальчич відвідує читальню Комарова на Невському проспекті, де

переглядає іноземні журнали і газети. За цією читальнею встановили спостереження.

17 березня 1881 року Окладський вказав на Кибальчича переодягненим жандармам:

– Цей!

Проте «брати» Кибальчича на вулиці жандарми не ризикнули. Краще вистежити його квартиру і

там піймати й інших революціонерів. Вони йшли слідом.

Коли Кибальчич прийшов до себе на квартиру, …за ним зайшли жандарми.

Кибальчич пред’явив паспорт на ім’я аккерманського міщанина Миколи Степанова Ланського,

однак жандарми не стали перейматися встановленням його особистості.

– Там розберуться! – оголосили вони завчену фразу.

Між тим, квартиру обшукали. Знайшли видану морським відомством брошуру під назвою

«Правила виготовлення голчастих запалів з гримучо-кислою ртуттю малого і великого опору»,

виписки з «Маніфесту Комуністичної партії», план Петербурга, шість списаних зошитів із

замітками про діяльність земства, становище робітничого класу і про селянські наділи, друковані і

рукописні матеріали з общинного землеволодіння.

Залишивши в квартирі засідку, Кибальчича відвезли в секретне відділення градоначальства. В той

же день на квартиру Кибальчича прийшов М. Ф. Фроленко і був там схоплений.


СВІТ ЗМІНИВСЯ І ЗАВДЯКИ КИБАЛЬЧИЧУ, з книги Л. Ляшенко «Революційні народники»

У ході судового розгляду експерти, приводячи ледь не до сказу голову, захоплюються метальними

снарядами Кибальчича і шкодують, що таких гранат немає на озброєнні російської армії.

Добре ще, що не виступає герой оборони Севастополя в Кримській кампанії і російсько-турецькій

війні генерал Едуард Тотлебен. Він відгукувався про Кибальчича і Желябова так:

– Щоб там не було, щоб вони не вчинили, таких людей не можна вішати! А Кибальчича я б

посадив міцно-преміцно до кінця його днів, але при цьому надав би йому повну можливість

працювати над своїми технічними винаходами...

Саме процес… демонструє, що в Кибальчичі найбільше не від техніка і не від ідеолога

революційного руху, а від дійсно великого вченого. Коли один з експертів, генерал Мравинський,

заявляє, що «гримучий холодець» не міг бути виготовлений в домашніх умовах, отже, він

завезений із-зі кордону, судді жвавішають. Ще б пак! Авторитетна думка експерта дозволяє суду

поширити масштаб змови «проти особи государя імператора» за межі Російської імперії. Проте ці

надії лускають після виступу Кибальчича.

Він заявляє:

– Я змушений відкинути докази експертизи про те, що «гримучий холодець» – закордонного

приготування. Він зроблений нами.

І читає лекцію про динаміт, не забувши ознайомити слухачів з історією питання.

Голова суду Фуксу обвинувачуваний Кибальчич запам’ятовується особливо. Він напише згодом:

«Кибальчич – ось чудовий розум, незвичайна витримка, пекельна енергія і разючий спокій».

Захисник Кибальчича, присяжний повірник Герард був уражений, коли, прийшовши в камеру,

побачив, що 28-літній підзахисний заклопотаний не вишукуванням способів захисту, а проектом

якогось «повітроплавального снаряду». Кибальчич мріє лише про те, аби йому надали закінчити

математичні розрахунки винаходу. Це був, ні багато ні мало, проект навіть не

«повітроплавального», а космічного апарату.

…Який же внесок Кибальчича в науку? Ним був розроблений проект космічного літального

апарату з твердопаливним багатозарядним двигуном імпульсного горіння. …Той факт, що його

схема не була відома протягом довгого часу (архіви департаменту внутрішніх справ опублікували

тільки 1918 року в журналі «Колишнє»), не змінює найпринциповішого нюансу – в

інтелектуальному просторі, в якому живе людська цивілізація, щось додалося. Всяка наукова ідея

є внесок в абстрактну ноосферу. І інше людство після того, як Кибальчич накреслив свій проект, живе вже у світові, який змінився...


ПОМИРАЮ ЩАСЛИВИМ, з статті М. Кибальчича «Проект повітроплавного приладу»

Перебуваючи у в’язниці, за декілька днів до своєї смерті, я пишу цей проект. Я вірю в

здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі.

Якщо ж моя ідея після ретельного обговорення ученими-фахівцями буде визнана здійснимою, то

я буду щасливий тим, що надам величезну послугу Батьківщині і людству: я спокійно тоді

зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для

якого я готовий був пожертвувати своїм життям...


ЩЕ НЕ ІСНУЄ ДИРИЖАБЛІВ, А ВІН МАРИТЬ КОСМОСОМ, з нарису І. Малишевського

«Повість про занапащене життя»

Коли він надряпав на стіні камери платформу та циліндр з пороховою свічкою, відразу стало

легше. …Відтепер він…писатиме й писатиме.

Перший аркуш озаглавить «Проект повітроплавального приладу колишнього студента Інституту

інженерів шляхів сполучення Миколи Івановича Кибальчича, члена російської соціально-

революційної партії».

«У своїх думках про повітроплавальну машину я насамперед зупинився на питанні, яка сила має

бути вжита, щоб надати руху такій машині… Можна сказати, що сила пари тут непридатна…

Парова машина громіздка сама по собі і потребує багато вугільного нагрівання для приведення в

дію… Парова машина не в змозі підняти саму себе в повітря. Такою силою, на мою думку, є

вибухові речовини, які повільно горять».

О, вже на чому, а на цьому він розумівся!

…Тепер, коли він заплющував очі, перед ним не розгойдувався грубий мотузяний зашморг, а

яскравий струмінь вогню виривався із сопла, піднімаючи його пристрій угору. Він забувався

коротким, тяжким сном на нарах, а вона, його уява, летіла й летіла.

Вранці, переживаючи, що зовсім не залишається часу, квапився занести на папір придумане за ніч.

Тільки б встигнути...

…Подумати: тоді не існувало ще ні літаків, ні дирижаблів. А державний злочинець, якого ось-ось

засудять до страти, вперше у світовій науці пропонує принцип ракетного польоту, цілком

застосовний для космічних подорожей!


ПІОНЕР РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ, з статті В. Соколовського «Кибальчич Микола Іванович»

Не можна не схилитись перед мужністю людини, яка розробила свій дивний для того часу проект

у камері смертників і не віддати належне талантові ученого-винахідника, який замислився над

такими технічними питаннями, як забезпечення тривалості польоту, застосування багатокамерних

апаратів, програмного режиму горіння, бронювання пороху та ін.

Тому ми з повним правом можемо вважати М. І. Кибальчича одним з піонерів ракетної техніки.


ВПЕРЕД, ДО ЗІРОК, з наукового висновку фізика Я. Перельмана

По суті, це був перший крок в історії міжзоряного плавання.