ВУЛЬФ Георгій (Юрій) Вікторович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Кристалограф. Автор основного закону рентгеноструктурного аналізу (1913). В кристалографії
існують наукові поняття «сітка Вульфа», «лінійка Вульфа – Федорова», «умова Вульфа – Брега».
З міщанської родини.
Народився 10 (22) червня 1863 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
Чернігівська область України).
Помер 25 грудня 1925 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на цвинтарі м. Таруса
Калузької області.
Закінчив Варшавські 6-у чоловічу класичну гімназію (1881) і фізико-математичний факультет
університету (1885).
Був викладачем Варшавського університету (1885-1888), співробітником Петербурзького
мінералогічного кабінету (1888-1889), Мюнхенської лабораторії проф. П. Грота (1889-1890),
Паризької лабораторії акад. О. Корню (1890-1891), викладачем Казанського (1897-1899),
Варшавського (1899-1904), Московського університетів (1907-1911; 1917-1925).
Член-кореспондент Російської академії наук (1921).
Член Московського товариства любителів природничих наук.
Почесний член Російського мінералогічного товариства.
Голова Товариства з розповсюдження фізичних наук ім. Умова.
Спеціалізувався з проблем кристалографії, кристалофізики, кристалооптики,
рентгеноструктурного аналізу, мінералогії.
Встановив вплив сили тяжіння на форму кристала під час його зростання з розчину; сконструював
кристалізатор, який обертався, і розробив метод вирощування кристалів правильної форми;
встановив закон процесу зростання кристалів, за яким швидкості росту граней пропорційні їх
питомим поверхневим енергіям; вивів умову дифракції рентгенівських променів в кристалах, що
стало основою рентгенівської спектроскопії.
Першим в Росії започав рентгеноструктурні дослідження.
Друкувався в журналах «Вісті Варшавського університету», «Zeitschrift fur Krystallographie und
Mineralogie», «Журнал Російського фізико-хімічного товариства», «Нотатки Імператорського
мінералогічного товариства».
Як вчений дебютував в «Вістях Варшавського університету» доробком, присвяченим електричним
властивостям кварцу (1884).
Потім настала черга праць «Оптичний метод Корню для вимірювання пружності твердих тіл»
(1894), «До питання про швидкості росту і розчинення кристалічних граней» (1895), «Симетрія і
виведення всіх її кристалографічних видів»« (1897), «Untersuchungen im Gebiete der optischen
Eigenschaften der isomorphen Krystalle», «Про способи зображення і обчислення кристалів стосовно
вимірювань з допомогою теодолітного гоніометра»« (обидві – 1902); «Про точність законів
геометричної кристалографії» (1903), «Керівництво з кристалографії» (1904), «Про капілярну
теорію форми кристалів» (1916), «Елементи кристалографії» (1923).
З владою порозуміння знаходив не завжди. Разом з передовою професурою на знак протесту проти
реакційної політики міністерства освіти залишив Московський університет (1911).
У Москві вийшла книга А. Гоєва і А. Соніна «Георгій Вікторович Вульф. 1863-1925.» (2001).
Серед друзів та близьких знайомих В. – П. Грот, А. Лагоріо, В. Вернадський, Є. Федоров, О.
Шубніков, О. Ферсман, М. Єгоров, П. Зілов, В. Полєнов, О. Корню, О. Карпинський, О. Ферсман,
В. Вернадський, А. Іоффе та ін.
***
СИМЕТРІЯ СЛОВА
, з наукового кредо Г. Вульфа
Подібно до музичних творів, можуть бути симетричними і твори словесності, особливо вірші.
БЛИСКУЧІ ВІДКРИТТЯ, з додатку до § 201 засідання Російської академії наук від 10 грудня
1921 р.
Георгій Вікторович ...врахував значення чисто фізичних методів в питаннях кристалографії, і у
ряді робіт початківця-вченого ми бачимо спроби, які тоді ще здавалися такими незвичайними,
внести до області кристалографії методи точних фізичних вимірювань. До найостанніших,
частиною ще не опублікованих робіт ...залишився на цьому шляху, і внесена ним методика
надовго залишиться в кристалографії завдяки своїй точності, простоті і витонченості.
Розуміючи кристал як фізичне тіло, Георгій Вікторович опублікував дуже скромну за розмірами
...роботу про швидкості росту і розчинення кристалічних граней. Ця праця донині зберегла своє
значення, вперше поставивши це питання на шлях точного експерименту і давши красиве
теоретичне пояснення швидкостей росту, який виявився пропорційним капілярним постійним. Ця
робота згодом була предметом спеціальних досліджень інших кристалографів і, можливо, лише
через 10-15 років була оцінена гідно, коли нові ідеї кристалографії стали загальноприйнятими.
Наступні етапи в роботах Г. В. Вульфа пов’язані з тими блискучими відкриттями, які були
зроблені спочатку в області рідких кристалів, а потім рентгенометрії.
І у тій, і в іншій області Г. В. Вульф не тільки вніс багато нового в освітлення цих явищ, але й
зумів дати нову і точну методику наукової роботи і першим одночасно і незалежно від Braggs дав
фізичне тлумачення рентгенограм.
О. П. Карпинський, В. І. Вернадський, О. Є. Ферсман, А. Ф. Іоффе.
НОВИЙ МЕТОД, з дослідження Б. Аверкієва і М. Антипіна «Прямі методи в рентгенівській
кристалографії»
Промені, відбиті послідовними площинами, не гаситимуть один одного лише у випадку, якщо
різниця їх ходу складе ціле число довжин хвиль. З цього Брегг вивів співвідношення
Це ж рівняння вивів незалежно російський кристалограф Георгій Вікторович Вульф і тому воно
носить назву «рівняння Вульфа – Брегга». Воно визначає ті кути, за яких може відбуватися
віддзеркалення від заданої серії площин (hkl). Ціле число n називається порядком віддзеркалення.
Віддзеркаленням серії площин (hkl) приписують індекси nh, nk, nl. Тому індекси віддзеркалення
не зобов’язані бути взаємно простими числами.
Напрями і інтенсивності відбитих променів повністю визначаються структурою кристала. На їх
аналізі і заснований рентгеноструктурний метод визначення будови речовини. Тільки при цьому
нам треба вирішити зворотне завдання – за відомими напрямами і інтенсивностями відбитих
рентгенівських променів відновити розташування атомів у кристалі.
Таким чином отримуємо повну інформацію з геометрії молекул, що складають кристали. У
багатьох випадках рентгеноструктурний аналіз – єдиний метод, завдяки якому можна встановити
будову молекули.
ЗАГАДКОВІСТЬ НЕ ЩЕЗЛА, з монографії Я. Кучериненка і Б. Страумала «Діаграми Вульфа
поверхневої енергії кристала і енергій міжзернових меж: чи фрактальні вони?»
У напрямах, перпендикулярних до всіх можливих граней кристала відкладемо величини їх
поверхневих енергій γ. Отримана фігура називається діаграмою Вульфа. Діаграмою Вульфа можна
також охарактеризувати енергії міжзернових меж кристал-кристал при заданому розорієнтуванню
кристалічних зерен.
Звертає на себе увагу зовнішня схожість діаграми Вульфа з фрактальним безліччю Жюліа,
породженою ітераціями на комплексній площині. Ця схожість наштовхує на думку: а чи не можна
фрактальними методами описати форму діаграми Вульфа?
Справедливості ради відзначимо, що в роботах Вульфа і Херрінга не міститься ніяких словесних
натяків на поставлене питання. Проте його правомірність не викликає сумнівів.
Тому метою нашої роботи було проаналізувати теоретичні і експериментальні докази «за» і
«проти» фрактальності діаграм Вульфа як для поверхневої енергії кристала, так і для енергій
міжзернових меж кристалічних зростків.
Докази на користь можливих u1092-фрактальних властивостей діаграм Вульфа спираються,
головним чином, на роботу Л. Д. Ландау, згідно якої існування сингулярного енергетичного
мінімуму можна чекати на кожній орієнтації, де можливо рівномірно розподілити дефекти,
створюючи грані. Оскільки це можливо практично для всіх орієнтацій, то отримуємо функцію
поверхневої енергії, яка усюди безперервна, але ніде не диференційована.
Спроба експериментального підтвердження можливої фрактальної форми діаграм Вульфа (або,
хоча б прагнення до неї) заснована на припущенні, що в рівноважному ограновуванні спеціальних
міжзернових меж число рівноважних граней зростатиме у міру зниження температури. Ймовірно,
при наближенні до абсолютного нуля кількість мінімумів спрямується до нескінченності і ...форма
діаграми Вульфа стане фрактальною.
...Вигляд діаграми (іншої – авт.) добре узгоджується з експериментально зміряними значеннями
міжзернових енергій. Головний принцип влаштування діаграми Вульфа зберігається: вона є
зразком опуклого багатогранника, а значить, апріорі не може бути фракталом.
Таким чином, констатуємо наявність серйозних доказів як на користь, так і проти можливої
фрактальності діаграм Вульфа, форма яких таїть ще немало загадок, не зважаючи на можливість їх
побудови.
РОЗШИФРУВАВ СТРУКТУРУ ДІАМАНТУ, з замітки «Цар каменів» на vokrugsveta.com
Понад те, було доведено «кровну» спорідненість найшляхетнішого з коштовних каменів з такими
«простолюдинами» як вугілля і графіт! Відкриття рентгенівського випромінювання дозволило в
1913 році російському кристалографу Георгію Вульфу і англійським фізикам, батькові і синові
Бреггам, розшифрувати структуру діаманту.
ПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ, з книги О. Шубнікова «Те, що зберегла пам’ять»
Коли я осягав стереографічну проекцію, до кімнати увійшов Ю. В. Вульф, який повернувся на той
час з Варшави і почав працювати на кафедрі Вернадського, де він читав, зокрема, курси
кристалооптики і геометричної кристалографії. Побачивши, чим я займаюся і як креслю проекцію,
Вульф сказав, що можна зробити це набагато простіше, якщо скористатися придуманою ним
стереографічною сіткою. Застосувавши цю сітку, я відразу і легко засвоїв суть стереографічної
проекції.
Після розмови з Вульфом мені захотілося вивчати кристалографію під його керівництвом у всьому
її об’ємі і різноманітності. В цей час Ю. В. Вульф був в повному розквіті своїх творчих сил. Його
лекції, побудовані на описі його власних робіт, були дуже оригінальними і цікавими.
Прослухавши ці курси, я остаточно і безповоротно став шанувальником Вульфа.
Мене вкрай вразило, що в єдиній університетській кімнаті, яка належала йому, стояв токарний
верстат, на якому він сам і працював. За допомогою цього верстата Вульф виготовив
кристалізатор, що обертався по горизонтальній осі (зазвичай кристалізатори оберталися у той час
тільки навколо вертикальної осі).
Я наважився запропонувати йому свої послуги як помічник на всі руки. Вульф прийняв мою
пропозицію і негайно доручив виростити кристали біхромату калію, пустивши в хід придуманий
ним кристалізатор. З великою цікавістю узявся я за цю роботу і після дослідження кристалів, що
вийшли, прийшов до висновку, що всупереч даним Грота, поміщеним в його довіднику, кристали
біхромату калію за своєю морфологією не мають центру симетрії.
Багато цікавого вніс Вульф і у вивчення симетрії кристалів. Він звів всі операції симетрії до
послідовного віддзеркалення симетричних фігур, у тому числі й кристалів в площинах симетрії.
Природний дар дозволяв Вульфу чудово орієнтуватися у нетрях науки і завжди виводив його на
правильний шлях.
ЩЕДРІ ПОЖЕРТВУВАННЯ, з кореспонденції «Родина Вульфів» на Fproungallery.ru
У липні 1915 р. родина Вульфів виступила ініціативою заснування в Тарусі з Народного будинку,
«де б люди могли проводити дозвілля за читанням газет, журналів, книг, дивитися театральні
п’єси, кінематографічні картини, слухати музику ... лекції і вчитися». Ініціатори пожерствували
3000 рублів на народний театр, бібліотеку-читальню, музей, недільну школу, чайну із закусками,
але без спиртних напоїв.
Незабаром Народний будинок було відкрито.
