ФЕДОРОВСЬКИЙ Федір Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Театральний художник. Автор проекту рубінових зірок для веж московського Кремля.
З міщанської родини. Батько, Федоровський ф., – залізничник.
Народився 14 (26) грудня 1883 р. в м. Чернігові Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 7 вересня 1955 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому
цвинтарі.
Закінчив Московське міське народне училище (1902), навчався в московському Строганівському
центральному художньо-промисловому училищі (1902-1907).
Працював викладачем Строганівського центрального художньо-промисловому училища (1907-
1923), завідуючим художньо-виставковою частиною, головним художником московського
«Великого театру» (1921-1941; 1947-1953).
Дійсний член академії мистецтв СРСР (1947).
Народний художник СРСР (1951).
П’ятиразовий лауреат державної премії СРСР (1941; 1943; 1949; 1950; 1951).
Учасник виставок товариства «Світ мистецтва».
Оформляв опери «Демон» (1909), «Снігурка» (1910), «Чарівниця» (1913), «Кармен» (1922),
«Лоенгрін» (1923), «Царська наречена» (1931), «Псковитянка» (1932), «Князь Ігор» (1934), «Тихий
Дон» (1936), «Іван Сусанін» (1939), «Омелян Пугачов» (1942), «Борис Годунов» (1948), «Садко»
(1949), «Хованщина» (1950); балет «Іспанське капричіо» (1923).
Наш земляк – автор декорацій до знаменитих Дягілєвських «Російських сезонів» в Парижі (1912-
1913), а також його антреприз в Лондоні. Всі його ескізи до постановки «Хованщини»
Мусоргського були розкуплені французькими музеями.
Ф. – засновник цілої школи театрально-декораційного мистецтва. Для нього характерні
масштабність, об’ємно-динамічна форма, сила, міць і динамічність образів. За допомогою писаних
і об’ємних частин декорацій, конструктивних за формою костюмів, він незмінно досягав рідкий
емоційної виразності й напруженої динаміки.
Власне розуміння завдань художника виклав у статті «Нове оформлення «Ігоря» (1934).
Наш земляк – автор пишної завіси головного театру Росії, монументальної панорами «Дружба
народів» для радянського павільйону на всесвітній виставці в Нью-Йорку (1939).
Московський будинок, у якому жив художник, прикрашає меморіальна дошка.
А нещодавно видавництво «Пінакотека» випустило книгу «Федоровський Ф. Ф. Сценографія.
Каталог зібрання галереї «Старі роки», в якій опублікувало хрестоматійні й рідкісні доробки
майстра (1997).
Серед друзів та близьких знайомих Ф. – К. Коровін, С. Дягілєв, М. Врубель, П. Андрєєв, С. Іванов,
С. Зимін, О. Бенуа, І. Реріх, С. Судейкін, К. Юон та ін.
***
НОСІЙ ВЕЛИЧЕЗНОЇ КУЛЬТУРИ
, з творчого кредо Ф. Федоровського
Великий театр є носієм величезної художньої культури.
ВИЗНАЧИВ ШЛЯХ, з оцінки діяльності Ф. Федоровського В. Васильєвим
Федор Федорович Федоровський визначив шлях, яким ми донині крокуємо.
МАВ НАДЛИШОК СИЛ, ЯКІ ШУКАЛИ ВИХОДУ, з есе О. Василькова «Великого театру
великий художник»
Можливо, це не найбільша й не найпомітніша подія в культурному житті Москви, але саме тому й
хочеться привернути до неї увагу. У Великому театрі відкрилася виставка ескізів Федора
Федоровича Федоровського.
Боюся, не так багато знайдеться людей, у кого при згадуванні його імені відразу перед очами
встане картинка, – хто зараз добре пам’ятає декорації до оперних спектаклів першої половини
минулого століття, хоча взагалі ж спектаклі в декораціях Федоровського йдуть і зараз.
Звичайно, можна сказати, що його доробки цілком у дусі його часу – монументальні. Він і сам
визнавав, що його «тягне видовище, пишне й багате». Саме тому його сил вистачало на те, аби
наповнити життям і фарбами величезний простір сцени Великого театру. Він був театральним
художником не тільки за професією, але й всією істотою.
Федоровський вважався виразником національного духу, його грандіозні декорації повинні були
втілювати ідею російської моці. Але мені здається, що йшло це не «від голови», а все від того ж
надлишку сил, що шукала виходу. Та й не всі ескізи монументальні, не скрізь кремлі й величні
дерев’яні зруби...
ПІДШТОВХУВАЛИ ДО «ІСТОРИЧНОГО ШАБЛОНУ», з статті О. Гарбуз «У співдружності з
геніями»
Після закінчення Московського міського народного училища, майже без підготовки,
Федоровський вступив до Строганівського художнього училища. Ідея належала одній з вчительок
хлопчика, яка цінувала того за гарний рівний почерк. Батько ж згодився головним чином тому, що
навчання було безкоштовним.
…Федоровському присудили першу премію за ескізи до опери «Кармен» на оголошеному С. І.
Зиміним конкурсі. Це була серйозна перемога – до складу журі входили В. Суриков, В. Сєров, С.
Мамонтов і К. Станіславський.
За рахунок театру Зимін відправляє молодого талановитого художника за кордон. Федоровський
вивчає архітектуру Італії, потім за запрошенням Дягілєва працює в Парижі.
…Згодом, уже після Жовтневої революції, Федоровського критикували за відсутність в його
декораціях «ідеальної «точності», тобто відповідності якомусь «історичному шаблону». Художник
у відповідь говорив про невміння таких критиків «піднятися на позиції художнього реалізму й
підміні його безкрилим натуралізмом».
…Художник, який присвятив свій талант російській музичній класиці, напередодні війни був
запрошений для участі в реставрації храму Василя Блаженного на Червоній площі. Хто як не
Федоровський, що тонко відчував казкову красу давньоруської архітектури, міг воскресити її в
яскравих куполах храму?!
ПОТУЖНИЙ ХУДОЖНІЙ ТЕМПЕРАМЕНТ, з кореспонденції М. Крилової «Боярські тереми й
царські палати»
Роботи цього періоду на виставці не представлені. До речі, як і ескізи до балетів Горянського, хоча
художник багато з ним співробітничав; як і агітаційно-алегоричні досвіди Федоровського в
поданні «Героїчне дійство». Показана винятково опера, деякі приклади творчості з 27 спектаклів,
які художник оформив у ГБТ. З упором на оперу російську, де, як вважається, Федоровському не
було рівних у передачі відчуття монументальності й масштабності дії (деякі фахівці вважають, що
не обійшлося й без помпезності й гіпертрофованої видовищності, котрі іноді затуляли собою інші
компоненти опери).
…Ескізи створені в особливих умовах: у сталінський час Федоровського – навіть його! – не
пускали у внутрішні приміщення Московського Кремля, наглухо закритого для відвідування.
Зрозуміти, яким був Федоровський до епохи соціалістичного реалізму, можна за ранніми ескізами
декорацій до «Кармен». Тут схоплене те екзотично-пряне почуття, яке росіянин вкладає в поняття
«Іспанія». Барвисте буйство Федоровського-колориста, потужний художній темперамент. Його
дарунок ще не приглушений рамками вимог більше пізнього часу. Ще можна, не піклуючись про
«вірогідність» і «народність», кинути на полотно теплі червоні плями й по-іспанськи помітно
відтінити їх чорним, у якому ледь проглядають фігури й особи.
...Хто не потрапить на виставку, нехай не засмучується: в оформленні Федоровського на сцені
Великого донині йдуть «Борис Годунов» і «Царська наречена».
АВТОР НОВОГО МЕТОДУ, з наукової доповіді О. Сорокіної «Особливості художньої стилізації
архітектурних форм візуалізації у віртуальній сценографії»
На початку ХХ століття в Москві діяв оперний театр Зиміна. У ньому починав свій творчий шлях
художник-постановник, згодом академік, Федір Федорович Федоровський. Він – автор об’ємно-
художнього методу створення театральної декорації.
Федір Федорович – автор сценографії таких спектаклів, як опера «Борис Годунов», де, як відомо,
була потрібна декорація з Успенським собором Кремля. Митець майстерно вирішив проблему,
органічно вписавши в сцену Великого театру не тільки портал, але й бані собору. Деякі з його
прийомів ми застосували для створення наших візуалізацій.
ОРГАНІЗУВАВ МУЗЕЙ, з інтерв’ю Л. Харіної В. Кондакову «Халат Шаляпіна і пуанти
Павлової»
Чи багато хто знає, що в самісінькому центрі Москви, по сусідству з історичною будівлею
Великого театру, є музей Великого театру? Бували в ньому головним чином фахівці, бо він уже
понад10 років функціонує в напівзакритому режимі. Про музей розповідає директор Лідія Глібівна
Харіна.
– Музей офіційно існує з 20-х років минулого століття. Організував його видатний театральний
художник, академік живопису Федір Федорович Федоровський. Звичайно, архів і перші експонати
почали збирати набагато раніше – ще при Московській дирекції імператорських театрів.
– А що становить основу колекції?
– Тут 200000 експонатів: ескізи декорацій, костюми (у тому числі і XVIII століття), унікальні
фотоматеріали, подарунки театру. Картини Васнецова й Бенуа, стародавній альбом креслень
Альберта Кавоса – архітектора, що відновлював будівлю після пожежі 1853 року. Авторські
клавіри опер і балетів з автографами композиторів, зошити з записами Ніжинського. Чимало
особистих речей великих людей. Є диригентська паличка Чайковського, знаменитий парчевий
халат Шаляпіна, віяло Нежданової, пуанти Ганни Павлової, молитовник Глинки...
Ми консультуємо художників, костюмерів і реставраторів. Артисти приходять почитати рецензії
на спектаклі, повчитися в знаменитих виконавців минулого. Постановники й балетмейстери теж
працюють з матеріалами попередніх постановок – фотографіями персонажів і сцен зі спектаклів,
макетами, ескізами декорацій і костюмів.
– Виходить, ви музей для внутрішнього користування?
– Можна сказати й так. Музей закритий для широкої публіки з 1991 року. Але ми ніколи не
відмовляємо бажаючим у консультаціях, допомагаємо в пошуку інформації, відповідаємо на
численні листи з запитаннями про долю артистів.
– А за кордон траплялося виїжджати?
– І не раз! Музей бував і в Європі, і в Америці. А виставку в нью-йоркському Лінкольн-центрі,
присвячену 50-річчю від дня смерті Прокоф’єва, навіть довелося продовжити на три місяці – такий
вона викликала інтерес.
