САМОЙЛОВИЧ (СУШКОВСЬКИЙ) Данило Самійлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Лікар. Фундатор епідеміології на теренах Російської імперії.
З родини священика.
Народився 11 (22) грудня 1744 р. в с. Янівці Чернігівської губернії Російської імперії (нині – с.
Іванівка Чернігівського району Чернігівської області України).
Помер 20 лютого 1805 р. в м. Миколаєві Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Навчався в Чернігівському колегіумі, Київській академії (1756-1761), закінчив Петербурзьку
медичну школу (1765), навчався в Страсбурзькому і Лейденському університетах (1776-1780).
Був лікарем Петербурзького адміралтейського шпиталю (1767-1768), полковим лікарем
Капорського (1768) і Оренбурзького (1770) полків під час російсько-турецької війни, лікарем
Московського сухопутного генерального шпиталю (1770-1787), керівником Богоявленського
військового шпиталю (1787-1789), губернським лікарем Катеринославського намісництва (1789-
1792), головним лікарем карантинів півдня Малоросії (1793-1799), інспектором Чорноморської
медичної управи (1800-1805).
Член Паризької, Мангеймської, Марсельської, Туринської, Тулузької, Діжонської, Падуанської
хірургічних академій, Російської медичної колегії.
Засновник першого медичного наукового товариства «Зібрання медичне в Херсоні» на теренах
Російської імперії (1784).
Першим у світі довів можливість протичумного щеплення.
Кавалер ордена св. Володимира (1796).
Як вчений дебютував книгою «Про перевагу операції сімфізіотомії у порівнянні з кесаревим
розтином» (1780).
Потім настала черга наступних доробків: «Міська й сільська бабка», «Новітній спосіб лікування з
наставлянням простому народу як лікуватися від укусу скаженого собаки й ....змії», «Про тертя
льодом як лікувальний засіб при захворюваннях чумою», «Про щеплення при чумі з описом трьох
курильних протичумних порошків», «Про чуму у Москві, яка лютувала 1771 року», «Короткий
опис мікроскопічних досліджень про сутність отрути враженого», «Найзручніший спосіб
повсюдного лікування смертельної виразки, заразливої чуми, заради блага всесуспільного
пропонує Д. Самойлович», «Спосіб відновлення в армії медико-хірургічної роботи».
Зібрання творів нашого земляка вийшло майже через півтора століття після його смерті (1949-
1952).
У м. Миколаїв встановлено пам’ятник С., його іменем названі вулиці в містах Миколаїв і
Кременчуг.
Наш земляк – почесний громадянин м. Херсон.
Монографію про знаного вченого опублікував у Києві М. Бородій (1987).
Про нього на студії «Київнаукфільм» знято документальну стрічку «Він врятував нас від чуми»
(1995).
Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Полетика, Н. Амбодик-Максимович, С. Красовський, О.
Суворов, М. та В. Трохимовські, Ф. Щедрін, І. Синельников, Г. Потьомкін, М. Висоцький, К.
Ячельський, О. та П. Шумлянські, С. Андрієвський, І. Руцький, М. Тереховський та ін.
***
ЗДАТНІСТЬ ПОМИРАТИ,
з професійного кредо Д. Самойловича
Здатність помирати – головна властивість усього живого.
РЯТУЙТЕ ВІД ЗАРАЗИ, з листа Г. Потьомкіна Д. Самойловичу
Відомі майстерність і старанність у виконанні обов’язку вашого спонукали мене доручити вам
головне, за посадою медика, перевірку всіх тих способів, вживання яких потрібне для гасіння і
викорінювання прилипливих хвороб, які відкриваються іноді. Херсон, потерпаючи від зарази...,
близький до цього нещастя, повинен стати щонайпершим предметом вашого піклування.
ЗДІЙСНИВ ВІДКРИТТЯ, з повідомлення Г. Потьомкіна Катерині II у лютому 1785 р.
Особливо відзначився лікар Самойлович, який власним своїм прикладом велику кількість
врятував від смерті і про причини заразливої хвороби вельми важливі здійснив відкриття.
ВЕЛЬМИ ЗАДОВОЛЕНИЙ, з рапорту О. Суворова Г. Потьомкіну
Лікаря Самойловича праця і чудові подвиги, випробувані в тутешніх місцях відомі Вашій милості,
і я в числі їх справедливо можу відгукнутися, що його мистецтвом і працями вельми задоволений.
Я НЕ ЗБРЕШУ, з відгуку правителя Катеринославського намісництва
Самойлович – про нього інакше промовити не можна, як герой чумний, або справжній ескулапій,
або, коли хочете, Гіппократ. Їй, їй, я перед вами не збрешу.
ПРОШУ ПРАЦЕВЛАШТУВАТИ, з листа Д. Самойловича Катерині II
Я першим заснував і облаштував Вітовський, нині Богоявленський шпиталь, де з 1788 р. по
травень 1790 р. були на руках моїх впродовж всього часу 16 тис. хворих військовослужбовців,
знесилених тяжкими хворобами. З них вилікувалося 13824 і залишилося на травень місяць 1038
чоловік.
...Я слабкий, хворий, маю дружину і двох малолітніх дітей. Прошу Вас мене працевлаштувати чи
призначити пенсію.
СВІТОВИЙ АВТОРИТЕТ, з розвідки I . Підкови «Самойлович Данило Самійлович»
Він досяг значного зменшення захворюваності та смертності у російських військах.
У своїх роботах переконливо довів, що зараження чумою відбувається при безпосередньому
контакті з хворими чи ураженими речами та предметами, розробив систему заходів для боротьби з
страшною хворобою (ізоляція хворих, дезинфекція), обґрунтував необхідність проведення
щеплення населення.
Доробки С. стали першими науковими публікаціями українських і російських учених-медиків за
кордоном. Його практичні заходи і наукові дослідження були високо оцінені європейськими
медичними колами. С. був визнаний одним із найбільших тогочасних світових авторитетів з
питань епідеміології чуми.
ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ СУВОРОВУ, з статті І. Ярила «На передових позиціях»
Усесвітню славу Д. С. Самойловичу принесли роботи з чуми.
Добровільно боровся зі смертельною хворобою у Москві (1770-1771), був членом протичумної
комісії і завідувачем чумними шпиталями в Симоновому, Даниловому і Дівочому монастирях.
...В долю Самойловича втрутився Потьомкін, котрий запропонував в 1784 році їхати йому до
Херсону для боротьби з епідемією чуми. До цього боротьба зі страшною хворобою велася старими
методами. Самойлович поліпшив облаштування карантинів, ізолював хворих і швидко ліквідував
епідемію. Після Херсона працював у Кременчуці (1784-1785), брав участь у ліквідації епідемії
чуми в Тамані, Теодозії, Єлизаветграді, Одесі (1796-1799).
...Під час російсько-турецької війни 1787-1788 років лікар Д. С. Самойлович перебував на
передових позиціях. Під час відбиття турецького десанту на Кінбурнській косі він виніс із поля
бою пораненого О. В. Суворова й урятував йому життя.
ПОСТАВИВ НА НОГИ ПОЛКИ, з повідомлення «Колегіум» на chernigov.net
Після закінчення колегіуму діти багатих продовжували здобувати вищу освіту в Московському
університетові, а простих козаків і міщан «йшли на світську службу, займаючи різні посади в
козацьких полках чи канцеляріях». У 1776 році в Чернігівському колегіумі залишилися
здебільшого діти духовенства. Навчальний заклад було реорганізовано в духовну семінарію, яку
перевели в будинок Полуботка в Застриженні.
В колегіумі навчався Г. С. Вінський – український і російський письменник, перекладач. Його
зловмисно звинуватили у злочині і відправили на довічне заслання до Оренбурзького краю. У
своїх творах він викривав політику Катерини II та її фаворитів, засуджував кріпосницькі порядки, свавілля можновладців.
Серед вихованців колегіуму – Данило Самійлович Самойлович (справжнє прізвище –
Сушковський), який згодом став лікарем, основоположником вітчизняної епідеміології, членом 12
іноземних академій наук.
Представляючи до нагороди Самойловича, великий полководець О. Суворов підкреслив, що він
«поставив на ноги полки».
ПРИЩЕПИВ СОБІ ЗБУДНИКА ЧУМИ, з «Вікіпедії»
Він першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув міазматичну теорію походження цієї
хвороби і довів її контагіозність (тобто, що зараження відбувається при безпосередньому контакті
з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою вакциною, заклав
основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума –
інфекційна хвороба, він уже 1771 року пропонував різні засоби дезінфекції речей хворих, зокрема
одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання
чумою.
У Херсоні і Кременчуці Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних
заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня, що
викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше в
світовій практиці він започаткував деякі епідеміологічні експерименти, якими спростував думку
про можливість зараження чумою через повітря.
Одним із перших у Європі він широко практикував розтини померлих внаслідок чуми, здійснив
першу в Росії (а, можливо, і в Європі) спробу виявити збудника чуми, існування якого передбачав.
Разом з іншими українськими вченими опрацював методику, навчальні програми та плани для
медичних шкіл.
ПОСТРАЖДАВ ВІД СКАРГИ, з нарису С. Бойчук «Найбільший добродійник людства»
До 1985 р. біографові М. К. Бородію вдається знайти нові матеріали, в яких виправляються
неточності і помилки попередніх публікацій, вносяться додаткові дані про багатогранну діяльність
Д. С. Самойловича.
...У добактеріальний період розвитку медицини серед медиків існували два протиборчі табори:
міазматики і контагіоністи. Перші вважали причиною розповсюдження хвороби виключно
повітря, другі вбачали причину у контакті з хворими. І довгі роки запеклі міазматики пропонували
найбезглуздіші заходи в боротьбі з чумою: вирубати в містах дерева, чагарники для кращої
вентиляції і циркуляції повітря. Одночасно, вважали вони, слід розводити на вулицях міст (сіл)
багаття з дров, соломи, гною та інших відходів, аби знищити шкідливі пари в повітрі. Часто
застосовували «повітряно-здригаючі коливання», супроводжувані інтенсивною стріляниною з
гармат і дзвоном дзвонів. Такі рекомендації обеззброювали як лікарів-практиків, так і саме
населення, прирікаючи їх на бездіяльність. Самойлович, протистоячи міазматикам, наводив
незліченні приклади з свого досвіду, спостережень інших лікарів.
Талановитий лікар і вчений відзначив, що чумою не захворіли жоден птах, жодна тварина. Пізніше
він справедливо дорікав західноєвропейським художникам, що, зображаючи чумні епідемії, ті
малювали похмуре небо і повітря із заразливими парами. Самойлович вважав, що не слід лякати
народ забобонами.
Вперше в медичній практиці він застосував метод сортування хворих. Відважний лікар почав
упроваджувати власний досвід: медперсоналу працювати лише в халатах, просочених оцтом,
взуття змащувати дьогтем.
...Порядна і чесна людина, він не виносила шахраїв та пройдисвітів і вигнав німця-аптекаря,
котрий прокрався. Та злодій помстився лікареві, написавши необгрунтовану скаргу. Незабаром
Самойловича звільнили. Відомий всьому світу учений і лікар вкотре залишився без засобів
існування. Не допомогли й неодноразові звернення до Адміралтейства.
Причому Самойлович скромно не згадує, що йому не сплатили платню за останні 9 місяців
роботи. В цей час всі знали, що госпітальний лікар був членом 12 зарубіжних Академій наук.
Document Outline
.D0.9B.D1.96.D1.82.D0.B5.D1.80.D0.B0.D1.
