КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Шевырев Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ШЕВИРЬОВ Іван Якович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Ентомолог, перекладач. Фундатор прикладної лісової ентомології на теренах Російської імперії; автор методу інтоксикації рослин для знищення шкідників. В ентомології існує науковий термін

«метод інтоксикації Шевирьова».

З купецької родини. Брат, Шевирьов П., – народоволець.

Народився в 1859 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 7 липня 1920 р. в м. Краснодарі Росії (нині – м. Краснодар РФ). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1878-1883).

Працював вихователем пансіону при гімназії Гуревича (1884-1887), першим асистентом кафедри

зоології Санкт-Петербурзького лісовому інституту (1887-1896), завідуючим ентомологічною

лабораторією Лісного департаменту міністерства землеробства і державного майна (1898-1917),

викладачем Воронезького сільськогосподарського інституту (1918-1919), Кубанського

сільськогосподарського інституту (1919-1920).

Почесний член Російського ентомологічного товариства (1908 ).

Ш. – один з перших лісних ентомологів Російської імперії.

Започаткував вивчення комах степових штучно розведених лісів, запропонував точний метод

вивчення личинок паразитичних перепончатокрилих. Йому також належить ідея методу

інтоксикації рослин для знищення шкідників.

Друкувався в журналі «Сільське господарство і лісництво».

Як ентомолог дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній

(1883).

Ш. – автор наступних книг: «Практична ентомологія» (1887), «Опис шкідливих комах степових

лісництв і способів боротьби з ними» (1893), «Загадка короїдів» (1900), «Позакореневе живлення

хворих дерев з метою їх лікування і знищення паразитів», «Сільське господарство і лісоводство», (обидві –1903), «Паразити і надпаразити із світу комах» (1912).

Переклав книги Ж. А. Фабра «Інстинкт і натура комах» (1905) та «Ентомологічні спогади» (1914), а також доробки М.-Р.Штандфуса.

Всього перу Ш. належить понад 60 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – М. Холодковський, М. Римський-Корсаков, П. Семенов-

Тянь-Шаньський, О. Яцентковський та ін.


***

МАБУТЬ ТА НЕХАЙ

, з професійного кредо

І. Шевирьова

Господарюванняв Росії грунтується не на правильному розрахунку, а на одних лише сподіваннях

на сили природи.

НА ПРИРОДУ СПОДІВАЙСЯ, з книги І. Шевирьова «Опис шкідливих комах степових лісництв

і способів боротьби з ними»

Узагалі можна вказати на три головні умови, за яких найчастіше виявляється уявне безсилля

людини в боротьбі з комахами: 1) недостатній ступінь знайомства з тією комахою, яка проводить

спустошення, або недостатня поширеність цих знань в масі;

2) одиничність спроб боротьби;

3) розширення об’єму господарства над ту міру, яка визначається робочими силами, що є у

господаря, необхідними для догляду.


НОВИЙ НАПРЯМОК, з підручника А. Воронцова «Лісова ентомологія»

Талановита діяльність І. Я. Шевирьова і доробки низки видатних спеціалістів, що працювали в

Бюро з ентомології департаменту землеробства Росії, сприяли виникненню еколого-

господарського напряму в російській лісовій ентомології, який став потім науковою основою

захисту лісу.

Різнобічні роботи І. Я. Шевирьова відповідали на всі найзлободенніші питання захисту лісів, що

виникали в Росії. Особливою популярністю користуються його класичні дослідження з короїдів; з

вивчення шкідників степових лісів; неперевершені малюнки і описи найголовніших лісових

шкідників, складені для лісової охорони, опис паразитів, що живуть на шкідливих лісових

комахах, і надпаразитів.

Російська лісоентомологічна школа внесла великий внесок у справу боротьби з шкідниками лісу.

Доробками І. Я. Шевирьова і К. Е. Ліндемана визначився екологічний напрям досліджень, тісно

пов’язаний з практикою лісового господарства.


НЕ МАВ СТАЛОЇ НАЗВИ, з статті М. Мандельштама «Короїди лісів комплексного заповідника

«Річка Рагуша»

Ips amitinus (Eichhoff, 1871) – багатоходий короїд. У зв’язку з тим, що до останнього часу I.

amitinus (Eichh.) в Росії не зустрічався, він, на відміну від більшості решти короїдів тайгової зони, не мав сталої російської назви. Запропонована І. Шевирьовим і О. Яцентковським назва «Союзний

короїд» пов’язана з тим, що I. amitinus часто зустрічається разом з близьким до нього короїдом-

друкарем. На відміну від останнього I. amitinus будує галереї, котрі складаються з більшої, ніж у

друкаря, кількості (завжди понад 3) маткових ходів, чим і обумовлена його назва «Багатоходий

короїд».


ПОПЕРЕДИТИ НЕБЕЗПЕКУ, з розвідки Г. Новикова «Польові дослідження екології наземних

хребетних тварин»

Масове полезахисне лісорозведення, впровадження травопільних сівозмін і будівництво

водоймищ з часом приведе до корінних змін у видовому складі, чисельності й екології тварин, а, отже, і до зміни їх значення в житті людини. З’являться нові види, деякі зникнуть, стане іншим

чисельне співвідношення видів, їх розподіл за територією, окремі сторони екології, динаміка

чисельності тощо.

Лісові смуги привернуть не лише корисних, але й шкідливих тварин, які почнуть ушкоджувати і

посадки і прилеглі до них поля. Не слід забувати, що, на думку відомого лісового ентомолога І. Я.

Шевирьова, однією з основних перешкод степовому лісорозведенню є шкідники, і ми повинні

бути у всеозброєнні, аби попередити цю небезпеку.

ВРЯТУВАВ ЛЮДЕЙ ВІД БУЦЕГАРНІ, з дослідження В. Захарова «Короїди-друкарі і буквоїди-

чиновники – дві халепи лісу»

Багато лісів – багато і лісових проблем. Одна з них – спалах чисельності короїда-друкаря.

Проблема, може, і не найголовніша, проте вона хвилює багатьох, на чиїх очах гинуть знайомі з

дитинства лісові масиви, а лісники замість того, щоб рятувати ліс, вирубують уцілілі ялини. Що ж

відбувається насправді?

…Незважаючи на те, що життя багатьох громадян так чи інакше пов’язане з лісом, за великим

рахунком лісничі є власниками своєрідного «таємного знання», заснованого на досягненнях

найрізноманітніших природних, точних і гуманітарних наук і не завжди доступного

«непосвяченим», серед яких (ніде правди діти!) чимало людей, які мають саме безпосереднє

відношення до лісу як за родом своєї професійної діяльності, так і природоохоронців. Тому не

приходиться дивуватися, що цілий ряд дій і заходів, що вчиняються лісівниками, найчастіше не

зустрічають розуміння широкої громадськості.

Візьмемо, приміром, проблему ушкодження лісових насаджень короїдом-друкарем. Начебто все

просто – є жук-шкідник, з яким необхідно боротися. Але як тільки лісгоспи приступають до

виконання цього завдання, на їхню адресу лунають докори – мовляв, під видом боротьби з

короїдом рубають здоровий ліс.

Щоб розібратися, хто правий, а хто винуватий, необхідно познайомитися з короїдом ближче.

Друкар – невеликий жук, що живе переважно на ялині й ушкоджує ще живі, але ослаблені дерева.

Самки відкладають яйця, з яких вилуплюються личинки, які проточують під корою звивисті ходи, малюнок яких нагадує друкарську матрицю (звідси й назва).

Треба зазначити, що різноманітні види жуків-короїдів, як і інші види стовбурних шкідників, є

невід’ємною частиною лісових співтовариств, але їхня деструктивна діяльність призводить до

катастрофічних наслідків.

Завдяки особливостям своєї біології друкар практично невразливий для хімічних препаратів, і

єдиним ефективним способом стримування спалахів його чисельності є вирубка недавно

заселених жуками дерев. Ось тут-то і виникають конфлікти між працівниками лісових служб і

місцевим населенням чи дачниками. Роздратування людей можна зрозуміти, адже наші лісники не

звикли докладно роз’ясняти свої дії навколишнім, і ті перебувають у впевненості, що вирубують

здоровий ліс. Дійсно, зовні дерева виглядають абсолютно неушкодженими, і лише невеликі отвори

в корі і буруватому деревному борошні біля стовбура говорять досвідченому оку, що ялина

приречена.

Як наслідок – лайка, протести, скарги у вищі інстанції. Іноді пристрасті так розпалюються, що

працівники лісгоспів затримують роботи поблизу населених пунктів. А кілька місяців по тому

конфлікт висихає сам собою, адже в рубання надходять ті ж самі, але вже засохлі дерева. Проте у

плані боротьби з поширенням друкаря цей захід уже не має ніякого сенсу, оскільки жуки

благополучно вивелися і перелетіли на інші ялини.

Аби зайвий раз підкреслити, що проблема ця не нова, дозволимо собі короткий екскурс в історію.

Наприкінці XIX ст. немало чинів лісового відомства були звільнені ззайманих ними посад, а їхні

дії стали предметом судового розгляду. Причиною послужили доноси, що надійшли в державні

установи, в яких лісничих звинуватили в рубанні і продажі за заниженою ціною зовсім здорового

лісу під приводом необхідності його якнайшвидшого видалення як зараженого й ушкодженого

короїдами.

Майже весь вирубаний ліс був уже проданий і відправлений за кордон. Так що слідство мало у

своєму розпорядженні лише показання свідків: лісових сторожів, робітників, які рубали підозрілий

ліс, а також залишені на місці пеньки, верхівки, забраковані колоди.

Докази були настільки хисткими, що слідство, яке тяглося вже кілька років, так і не могло винести

остаточного рішення. Нарешті, запросили одного з перших лісових ентомологів Росії – Івана

Яковича Шевирьова, якому й доручили вивчити ситуацію і дати висновок – до рубання напали

короїди на дерева чи після.

Спочатку експертиза не могла дійти визначеного рішення, хоча загальний вигляд і стан оглянутих

лісових дач досить красномовно свідчили на користь обвинувачуваних – місцями це був суцільний

вітровал, і рішуче скрізь на засохлих деревах були видні незліченні залишки ходів короїдів, а в

корі дерев, що ще зеленіли, буяли живі жуки-друкарі. Фактично перед очима експертів постали

наслідки багаторічного і спустошливого розмноження ялинових короїдів за повної відсутності

заходів протидії з боку місцевого керівництва.

І все ж найвагомішою підставою для винесення виправдувального вироку могла стати наявність у

корі, пеньках чи колодах ходів короїдів. Однак ймовірність виявлення таких ходів невелика, якщо

дерево не піддалося настільки масовому нападу, що жуки проточили ходами весь стовбур, у тому

числі й на місці спиляння. З іншого боку, оскільки спочатку короїди заселяють середню частину

стовбура, відсутність ходів в нижнього чи верхнього зрізів, звичайно, питання не вирішувало.

Обвинувачувані вже зовсім зажурилися, і невідомо, чим би закінчився слідство, якби на допомогу

не прийшов інший жук – плоскохід. На відміну від друкаря він не небезпечний для життя дерева і

вважається шкідливими тільки в технічному плані, тому що псує своїми ходами цінну деревину.

Нападають вони зазвичай на пеньки і стовбури свіжозрубаних дерев, а також на ті, що

відмирають, але ще не сухі, неушкоджені друкарями, залишаючись їх супутниками. Вточившись у

стовбур, плоскохід веде свій хід у напрямку до серцевини завжди в горизонтальній площині.

Оглядаючи пеньки, які залишилися після нещасливого рубання, фахівці знайшли на поверхні

багатьох з них ходи плоскохіда. За розташуванням було видно, що їх прогризли до рубання. З

цими аргументами погодився суд, і справу припинили.

Щоправда, як вже пізніше зазначив І. Я. Шевирьов, навіть якби лісничі вирубали ялини з ознаками

ушкодження друкарем, не чекаючи плоскохода, і в цьому випадку можна було б визначити, коли

з’явилися короїди – до рубання чи після, уже на дереві, що впало.