КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Недоброво Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

НЕДОБРОВО Микола Володимирович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, критик, теоретик мистецтва, літературознавець.

З дворянської родини.

Народився 1 вересня 1882 р. в маєтку Роздольне Харківської губернії Російської імперії (нині –

Зміївський район Харківської області України).

Помер 3 грудня 1919 р. в м. Ялта, де господарювали денікінці (нині – Автономна Республіка Крим

України). Похований на Аутському цвинтарі.

Закінчив Харківську гімназію, навчався в Харківському університеті, закінчив Петербурзький

університет (1906).

Служив в канцелярії Державної Думи Росії (1908-1916).

Член Товариства ревнителів художнього слова.

Один із засновників і заступник голови Товариства поетів (1913-1915).

Друкувався в газеті «Мова», журналах «Світ мистецтва», «Російська думка», «Альманах дум»,

«Північні нотатки».

Як літератор дебютував в газеті «Мова» (1907).

Перу Н. належать повість «Душа в машкарі» (1914), трагедія у віршах «Юдіф» (1923), статті про

творчість Г. Ахматової, А. Фета, Ф. Тютчева.

Поезія Н. опублікована лише в 1999 р.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – А. Білий, Г. Ахматова, К. Бальмонт, О. Мандельштам, О.

Блок, В. Брюсов, Є. Лисенков, В. Іванов, Е. Метнер, В. Знаменська, А. Горнфельд, С. Дягілєв, В.

Розанов, Д. Філософов, Л. Шестов та ін.


***

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД + ЗДОРОВЕ ТІЛО + ХВОРІ НЕРВИ

, з життєвого кредо М. Недоброво

Мій ідеал – отримати якомога більше всіляких емоцій: вони засмучують, витончують і тренують

нерви. Людина зі здоровими нервами схожа на свиню. Ідеал людини: здоровий глузд, здорове тіло, хворі нерви.


***

ВЕРХОВЕНСТВО МИСТЕЦТВА

, з творчого кредо М. Недоброво

Точки перетину мистецтва з не мистецтвом суть точки верховенства мистецтва.


ПОЕТИ ВИПЕРЕДЖАЮТЬ СУСПІЛЬСТВО, з засадницьких позицій М. Недоброво

Фізіономія епохи не є щось єдине в часі і просторі. Ні. Кожна її риса спочатку виникає в іншій

епосі, у вузькому колі людей, потім все розширюється, захоплює більше і більше людей, переплутується з іншими рисами епохи, потім знову зменшується в просторі і втрачається тонкою

ниткою в наступних епохах. Таким чином, кожна епоха визначається пануючими рисами і духовно

бере собі з інших епох, хто приходив до цієї межі, але в ній завжди є й інші риси, які належать

минулим і майбутнім епохам.

Епоха не є щось послідовне в часі, бо нитки, щупальця однієї епохи заходять в іншу, а іноді й у

третю, а є щось єдине в культурному відношенні. Поети здебільшого починають епохи і тому

бувають незрозумілі, випереджають суспільство.


***

УНИКАЄ ХОЛОДНИХ БАЛАД

, з статті М. Недоброво «Ганна Ахматова»

Ахматова не бере форми ліричного вірша для вираження неліричного за суттю завдання, що, на

жаль, дуже поширене нині. Може бути, і є у неї зовсім не ліричні завдання: якщо є, майже можна

за неї поручитися, що висловить вона їх у пристойному вигляді: в поемі, в повісті, в драмі, в

романі.

Поки боги уберігають її від холодних балад, з мармуровим малюнком, котрі ритмом і рухом своїм

викликають в уяві одну неминучу картину: мармурового барельєфа, які везуть бруківкою на

тягловому возі, в кращому випадку до музею, а частіше – до Speise-saale, що рясно споруджуються

нині в Петербурзі німецькими акціонерними готельними компаніями.


***

ТЕПЕР ТИ ЗНАЄШ

, з вірша М. Недоброво «В розлуці»

С тобой в разлуке от твоих стихов

Я не могу душою оторваться.

Как мочь? В них пеньем не твоих ли слов

С тобой в разлуке можно упиваться.

………………………………………

И скольких жизней голосом твоим

Искуплены ничтожество и мука...

Теперь ты знаешь, чем я так томим? —

Ты, для меня не спевшая ни звука.


***

БРЮСОВ ВЧИНИВ КОН’ЮКТУРНО

, з листа М. Недоброво Е. Метнеру

В умовах жорсткої літературної боротьби акмеїзм, як це вже досить докладно простежено в

роботах останніх десятиліть, не був сприйнятий. Брюсов, всупереч очікуванням Гумільова, підтримав не його, а футуристів, побачивши в них чи то справді нове віяння в літературі, чи то

більш сильну нову кон'юнктуру.


РОЗВІНЧАННЯ РОСІЇ, з листа М. Недоброво О. Скалдіну від 14 квітня 1917 р.

Дорогий Олексію Дмитровичу!

Ніякої нової народобудівничої системи ніхто не проектує: втілюються в життя принципи явно

застарілі і до кінця зжиті там, де вони свого часу, до речі, були проголошені. Істотно лише одне: питання про розвінчання Росії. ...Все ж інше – релігійно беззмістовне, хоч і дуже відрадне з

політично-соціальної точки зору.

…Може статися, коли зберуться Установчі Збори (якщо вони зберуться – за затримки може само

собою, після різних бунтів, встановитися якийсь половинчастий лад), в ньому з'явиться нова душа, ще нами не бачена. Та ж душа, що при владі тепер, надто близька поваленій і така ж неплідна.

…Ні на що, крім слідування готовим моделям, здається, ніхто й не робить замах.

…Я все-таки жваво цікавлюся мистецтвом: що роман Ваш? що можна сказати про поведінку

російського мистецтва в ці дні?

Вам душевно відданий

Недоброво.


***

ЗАКОНОДАВЕЦЬ СМАКІВ

, з книги О. Кондратєва «Близькі тіні»

Це був знавець історії, літератури і метрики, античної і нової. Авторитету мого бідного товариша і

його промовам охоче корилися члени поетичних гуртків, навіть такі, які значно раніше його

виступили на арену літератури.

Непомітно для інших, ця людина була законодавцем смаків, і натхненним словом своїм змушувала

оточуючих його молодих письменників сприймати той чи інший погляд на мистецтво, історію, літературу.


***

ДРУГ НОВИХ ВІЯНЬ

, з оцінки творчості М. Недоброво Є. Анічковим

Вдумливий критик-поет, друг нових віянь.


***

ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК НЕПОМІЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ

, з оцінки діяльності М.

Недоброво Р. Тименчиком

На відміну від багатьох своїх ровесників, Недоброво прагнув до побудови системи, заснованої

цілком на позитивних підставах... Це взагалі робить його «людиною десятих років» – майже

непоміченого покоління, чия історичне місія була обірвана серпнем чотирнадцятою.


***

ЗАЛИШАВСЯ НЕЗАЛЕЖНИМ, з антології Є. Євтушенка «Десять століть російської поезії»

У пору розквіту декадентства цей красень аристократ, який грав в лаун-теніс, який робив складні

піруети і знаменитий «іспанський стрибок» на ковзанах, заявив про свою незалежну старомодність

в літературі. ...На фото він виглядає мов класичний герой-коханець німого кінематографа початку

XX століття.

...Він одним з перших молодих поетів заявив про несумісність понять «держава» і «батьківщина».


***

ПОЗАГРУПОВА ФІГУРА

, з дослідження К. Орлової «Микола Володимирович Недоброво. До

історії літературного процесу 1910-х років»

Микола Володимирович Недоброво був у літературному житті 1910-х рр. фігурою помітною. І тут

грає роль не кількість написаного і опублікованого, а його безперечний авторитет як критика і

віршознавця... Обіймав відкриту позицію по відношенню до різних, часто ворогуючих

літературних течій.

...Схоже, він вважав за краще залишатися позапартійною фігурою навіть в моменти

найнапруженішого протистояння літературних шкіл.


***

КОХАВСЯ НА ПОЕЗІЇ ТЮТЧЕВА

, з книги О. Мандельштама «Шум часу»

Уїдливо-ввічливий петербуржець, балакун пізніх символістичних салонів, непроникний, мов

молодий чиновник, який зберігає державну таємницю, Недоброво з'являвся всюди читати

Тютчева... Мова його, і без того надмірно ясна, з широко відкритими голосними, ніби записана на

срібних пластинах, прояснялася на диво, коли доходило до Тютчева, особливо до альпійських

віршів... Тоді починався справжній розлив відкритих «а»: здавалося, читець щойно прополоскав

горло холодною альпійською водою.


***

ПЕРЕДБАЧИВ МАЙБУТНЄ

, зі спогадів Л. Чуковської

Ахматова сказала: приголомшлива стаття («Ганна Ахматова» – авт.), Пророча... Я читала вночі і

шкодувала, що не маю з ким поділитися своїм захопленням. Як він міг вгадати жорсткість і

твердість попереду? Звідки він знав? Це диво. Адже в той час прийнято було вважати, що всі ці

віршики – так собі, сентименти, сльозливість, примха...

Але Недоброво зрозумів мій шлях, моє майбутнє, вгадав і передбачив його тому, що добре знав

мене.


***

БЛАКИТНЕ СЯЙВО ОЧЕЙ

, з нарису Ю. Сазонової-Слонімської «Досвід портрету»

У його зовнішньому вигляді, насамперед, запам'ятовувалися руки з вузькою, ніжно-рожевою

довгою кистю, з тонкими ніжними пальцями – руки рідкісної краси та виразності. І

запам'ятовувався сліпучий фарфоровий блиск його шкіри, разюче поєднувалися з різкими

контурами його мужнього обличчя.

Рішучий ніс з горбинкою, два крила широких «соболиних» брів над довгастою вузькістю довгих

очей, майже захованих в тихий час і які раптом розширювалися у відкрите блакитне сяйво: рідкісна людина могла знести це блакитне сяйво.

...В перші дні Керенського він докладно розповідав про перемогу більшовиків, про розорення

селянського господарства, про голод, навіть про горезвісну «допомоги Антанти».

… Війна виявилася центральною ланкою всього ланцюга, і ця ланка виявилася для М. В.

Недоброво фатальною. Зиму 1914-15 рр. він був нездоровий, в пору відступу влітку 1915 року

його нездоров'я перейшло в «хворобу без назви», а в 1916 році ця хвороба отримала назву: сухоти.

…Лікар говорив його дружині: «Хвороба починає повертати на погане».


***

САМ СЕБЕ СПАЛЮЄ

, з листа дружини М. Недоброво В. Знаменській

Найжахливіше, що він сам себе спалює, і в цьому страхітність нашого становища, – у нього ні

здатності до життя, ні бажання.


***

ЖАХЛИВЕ МАРЕННЯ МОГО ЗАБУТТЯ, вірш Г. Ахматової, присвячений М. Недоброво

Целый год ты со мной неразлучен,

А как прежде и весел и юн!

Неужели же ты не измучен

Смутной песней затравленных струн,–

Тех, что прежде, тугие, звенели,

А теперь только стонут слегка,

И моя их терзает без цели

Восковая, сухая рука...

Верно, мало для счастия надо

Тем, кто нежен и любит светло,

Что ни ревность, ни гнев, ни досада

Молодое не тронут чело.

Тихий, тихий, и ласки не просит,

Только долго глядит на меня

И с улыбкой блаженной выносит

Страшный бред моего забытья.


ТРАУРНИЦІ ШЛЮБНИЙ ПОЛІТ, з передсмертних нотаток Г. Ахматової

Ти! Кому ця поема («Поеми без героя» – авт.) належить на 3/4, тому що я сама на 3/4 зроблена

тобою, я пустила тебе лише в один ліричний відступ (Царськосільський). Це ми з тобою дихали і

не надихалися сирим водоспадним повітрям парків («ці живі води») і бачили там 1916 р. (нарциси

вздовж набережної) ...траурниці шлюбний політ...


***

СУЦІЛЬНА РАНА

, вірш Є. Євтушенка, присвячений Г. Ахматовій і М. Недоброво

Ахматовская любвиана

была – одна сплошная рана.

В кровоточащей этой ране –

и Гумилев, и Модильяни.

Но все-таки поверх всего

соавтор был – Недоброво.