КУБЛИЦЬКА-ПІОТТУХ Олександра Андріївна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, перекладач.
З професорської родини. Батько, Бекетов А., – ректор Петербурзького університету; син від
першого чоловіка Блок О. – поет.
Народилася 6 (18) березня 1860 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Померла 25 лютого 1923 р. в м. Петрограді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похована на
Смоленському цвинтарі; перепохована на Волковському цвинтарі (1944).
Навчалася в петербурзьких приватній гімназії М. Спешнєвої, Василеостровській гімназії.
Друкувалася в журналах «Вісник іноземної літератури», «Наш шлях», «Думка».
Як літератор дебютувала в журналі «Думка» віршем «Очікування» (1880).
Перекладала поезію А. де Мюссе, П. Верлена, Ш. Бодлера, А. Сюллі-Прюдома, В. Гюго, Ж.
Рішпена, Г. Флобера, Ф. Коппе, М. Прево, Ж. Роні, прозу Г. Флобера, Г. де Мопассана, О.
Бальзака, А. Доде.
Нашій землячці присвятив вірша «Росія» А. Білий (1920).
Особисте життя склалося не дуже. Побравшись з першим чоловіком Олександром Львовичем
Блоком (1879), К.-П. переїхала до Варшави, в університеті якої той викладав. На жаль, під час
короткого сумісного життя професор розкрився не тільки як людина вельми обдарована й наділена
багатим душевним скарбом, а й як особа неврівноважена, жорстока і навіть деспотична. То вже
наступного року, приїхавши до Петербурга, наша землячка до благовірного більше не
повернулися.
Збираючись заміж удруге, К.-П. добилася указу Синоду про розірвання її першого шлюбу (1889).
Проте й роль дружини військового не була легкою. Як наслідок, наша землячка перенесла тривале
нервове захворювання (1910-1916).
Серед друзів та близьких знайомих К.-П. – Є. Іванов, О. Форш, А. Білий, П. Соловйов, С.
Алянський, Є. Книпович та ін.
***
МІЙ СИН
, з життєвого кредо О. Кублицької-Піоттух
Моє життя – це мій син.
ОСІННЯ ПІСНЯ, вірш Ш. Бодлера в перекладі О. Кублицької-Піоттух
Охватят скоро нас потемки ледяные.
Прости, живой огон угасших летних дней.
Я слышу, как звучат удары гробовые
Тяжелых звонких дров по холоду камней.
Зима суровая опять в меня вселится,
И дрожь и ненависть и труд постылый, злой,
И сердце в красный ком холодный обратится,
Как солнце севера в полярной мгле глухой.
Стучат, стучат дрова, мне душу потрясая,
Как будто строят там тяжелый эшафот.
Мой разум клонится, как башня вековая,
И под ударами тарана упадет.
Однообразный стук, тяжелый и сонливый,
Как будто чей-то гроб колотят второпях.
Кого же хоронить в осенней мгле тоскливой?
Приветных летних дней уже остывший прах.
ЗАПОВІТНИЙ СОН, вірш П. Верлена в перекладі О. Кублицької-Піоттух
Я часто вижу сон, пленительный и странный:
Мне снится женщина. Ее не знаю я:
Но с ней мы связаны любовью постоянной,
И ей, лишь ей одной, дано понять меня.
Увы, лишь для нее загадкой роковою
Душа прозрачная перестает служить,
И лишь она одна задумчивой слезою
Усталое чело умеет освежить.
Цвет локонов ее мне грезится неясно,
Но имя нежное и звучно, и прекрасно,
Как имена родных утраченных друзей:
Нем, как у статуи, недвижный взор очей,
И в звуках голоса спокойно-отдаленных
Звучат мне голоса в могилу унесенных.
ПИСАЛА ВІРШІ, з автобіографії О. Блока
Від дідів успадкували любов до літератури й незаплямлене поняття про її високе значення їх
дочки – моя мати і дві сестри. Всі три перекладали з іноземних мов.
Моя мати, Олександра Андріївна (по другому чоловікові – Кублицька-Піоттух), перекладала й
перекладає з французької – вірші і прозу…
В молодості писала вірші, проте друкувала – лише дитячі.
ЗВОРУШЛИВО ДО ГЛИБИНИ, з листа О. Кублицької-Піоттух В. Зоргенфрею
Чистіше, глибше за Вас ніхто ще не писав про Сашу... Вся зовнішність встає перед очима.
Зворушливо до глибини.
СИНА БАТЬКОВІ НЕ ВІДДАВАТИ, з заповіту О. Кублицької-Піоттух
В ім’я Батька і Сина і Св. Духу. Амінь.
Знаходячись при повному розумі і твердій пам’яті, пишу останню мою волю. Заповідаю, щоб у
разі моєї смерті, син мій Олександр ні в якому випадку не був доручений своєму батькові, Олександру Львовичу Блоку.
Заповідаю моїм батькам узяти його до себе на виховання до повної його незалежності, а у разі
смерті батьків, прошу віддати його, так само до повної незалежності, сестрі моїй Марії Андріївні
Бекетовій.
Дружина штабс-капітана гвардії Франца Феліксовича Кублицького-Піоттух,
Олександра Андріївна Кублицька-Піоттух.
Шахматове 1894 року 29-го липня.
СТАВАТИ НА ПЕРЕШКОДІ НЕ БУДУ, офіціальний дозвіл О. Кублицької-Піоттух на
одруження сина від 23 травня 1903 р.
Цим засвідчую, що проти одруження сина мого від першого чоловіка, студента Імператорського
С.-Петербурзького університету Олександра Олександровича Блока з Любов’ю Дмитрівною
Менделєєвою з мого боку перешкод не буде.
Дружина полковника лейб-гвардії гренадерського полку
Олександра Кублицька-Піоттух.
23 травня 1903 р. С.-Петербург.
УСЕ БЕКЕТІВСЬКЕ ЇЙ НЕПРИЄМНЕ, з листа М. Бекетової В. Пясту від 17 червня 1935 р.
Ленінград
Дорогий Володимире Олексійовичу, нарешті я зібралася Вам написати: то чекала якихось новин, то хворіла.
Щодо Люб. Дм.* багато чого сказати не можу. Вона так само віддана класичному балету і про
нього пише, здається, підручник. Зі мною вона далека, ставиться до мене на зразок того, як
ставилася до Олександри Андріївни.**
Вона зі мною зовсім розмовляти не хоче: все бекетівське їй неприємне. Нічого передавати їй не
буду: за наших відносин це неможливо. Пояснювати цього я не буду: важко і довго.
* Блок Любов Дмитрівна – дружина О. Блока.
** Кублицька-Піоттух О. А. – мати О. Блока.
ПРАВИЛА СИНОВУ ПОЕЗІЮ, з розвідки Є. Беня «За рядками автографів»
7 серпня 1988 року на традиційному Дню пам’яті О. Блока в Шахматовому Є. Д. Якушкін передав
автографи з своїх домашніх зібрань Радянському фонду культури для підмосковного Історико-
літературного музею-заповідника поета.
Оригінали творів, щоденникових нотаток, листів Блока складають «золоте ядро» його фондів в
Рукописному відділі Пушкінського будинку АН СРСР і в ЦДАЛІ. Немало автографів поета
зберігаються в інших державних сховищах Москви й Ленінграда. А ось в домашніх архівних
зібрання їх можна зустріти не так вже й часто. Документи, опубліковані Є. Д. Якушкіним, окремими штрихами поповнюють наше знання біографії поета і його рідних.
…Про те, що саме поетичні ідеали матері визначили юнацькі читацькі смаки Блока, говорилося й
писалося неодноразово і самим поетом в автобіографії, і мемуаристами, і біографами. Досить
порівняти список віршів в зошитах Блока «Моя декламація» і альбомах О. А. Кублицкої-Піоттух, щоб виявити ряд значних збігів.
…Перш ніж відіслати вірші «Коли ти загнаний і забитий» в альманах, Блок переправив його для
прочитання своїй матері, О. А. Кублицькій-Піоттух, про що нам сьогодні може розповісти напис
на конверті, в який колись був вкладений цей автограф, що має деякі розбіжності з остаточним
текстом кінцівки «Відплати». Замість: «І обтяжує вії паморозь» – «І сріблить вії паморозь»; Замість: «І в цю незрівнянну мить» – «І в цю незабутню мить».
ЇЇ ЗАПИСИ – НАЙІНФОРМАТИВНІШІ, з дослідження Д. Магомедової «Сімейні альбоми
Бекетових»
Альбоми О. А. Кублицької-Піоттух значно об’ємніші та інформативніші. У першому альбомі
(1885-1888), заповненому тільки рукою власниці, містяться записи віршів О. Пушкіна, А. Фета, Ап. Григор’єва, Я. Полонського, М. Щербини, А. Голенищева-Кутузова, В. Красова, І.
Клюшникова, низка перекладів М. Михайлова...
У другому альбомі (1904-1913) найбільшу цінність являють три автографи Блока…
Декілька віршів Блока вписані в альбом рукою матері – «Занурювався я в море конюшини» (1903),
«Я шукав блакитний шлях» (1902), «З кришталевого туману» (1909), «Ти свята, але я тобі не вірю»
(1902), «Реве ураган» (1912), «Наближається звук» (1912), «Без слова думка, хвилювання без
назви» (1911). Думається, що і ці списки заслуговують уваги коментаторів як свідоцтво особливої
уваги найближчої Блоку людини до тих або інших віршів, проте й про них до цих пір не сказано ні
слова.
…Крім вже звичних поетичних імен, в цьому альбомі з’являються імена так званих «нових» поетів
– М. Мінського, К. Фофанова, З. Гіппіус, а також вірш Ш. Бодлера «Гімн» мовою оригіналу. Крім
того, в альбомі зустрічаються виписані Олександрою Андріївною окремі віршовані цитати, іноді з
позначенням автора (П. Соловйов, Фет), іноді – без підпису, хоча майже всі вони піддаються
атрибуції.
Якщо розглядати ці альбоми як свідоцтво літературних пристрастей бекетівського сімейного кола, то відразу ж впадає в очі відсутність у всіх альбомах поетів некрасівського напряму. Немає й
жодного вірша кумира 1880-х років – С. Я. Надсона.
…Навіть простий опис цих альбомів свідчить про те, що перший з них демонструє сімейний круг
читання, який визначив юнацькі пристрасті майбутнього поета, а другий – швидше зворотний
вплив поетичних смаків вже зрілого Блоку на круг читання Олександри Андріївни, – це особливо
підтверджується тим, що деякі тексти вписані його рукою.
…Нарешті, альбоми О. А. Кублицької-Піоттух додають до звичного для дослідників і читачів
Блока кола поетів імена поетів гуртка Станкевича.
