СТЕБНИЦЬКИЙ Ієронім Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Геодезист, топограф. Один з фундаторів військової картографії Російської імперії.
З дворянської родини. Онук, Капіца П., – фізик, лауреат Нобелівської премії.
Народився 30 вересня (12 жовтня) 1832 р. в маєтку Кропизонія Волинської губернії Російської
імперії (нині – Хмельницька область України).
Помер – 29 січня (10 лютого) 1897 в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург
РФ).
Закінчив Петербурзькі інститут інженерів шляхів сполучення (1852), геодезичне відділення
Миколаївської академії (1855), стажувався в Головній астрономічній обсерваторії (1855-1858).
Служив топографом Об’єднаного військово-топографічного відділу Головного штабу (1858-1867),
начальником Кавказького військово-топографічного відділу (1867-1885), начальником військово-
топографічного відділу Головного штабу (1885-1897).
Член-кореспондент Імператорської академії наук (1878).
Член Російського технічного товариства.
Голова комісії з вивчення розподілу сили тяжіння в Росії (1889).
Почесний член Московського товариства дослідників природи (1889).
Почесний член Російського мінералогічного товариства (1892).
Кавалер золотої Костянтинівської медалі (1878).
Спеціалізувався з проблем геодезії, картографії, конфігурації Землі.
Наш земляк забезпечив картографування низки значних регіонів Російської імперії, серед яких
Кавказ, Закаспійська область, Мала Азія, зокрема Персія.
Друкувався в «Нотатках Імператорської академії наук», «Вістях Російського географічного
товариства», «Нотатках Військово-топографічного відділу Головного штабу».
Перу С. належить праця «Про відхилення прямовисних ліній тяжінням Кавказьких гір» (1870),
«Про розподіл льодовиків на Кавказі» (1877), «Спостереження над коливаннями поворотних
маятників – російського академічного приладу» (1881).
Він також – автор доробків «Спостереженнях над коливанням поворотних маятників, проведених
в Тифлісі», «Про спостереження над коливанням маятників, виготовлених в англійській Індії для
визначення прискорення сили тяжіння».
Серед друзів та близьких знайомих С. – Д. Пагірьов, О. Глуховський, М. Скобелєв, І. Ходзько, С.
Жилінський, В. Маркозов, В. Філіппов, М. Куммерау, І. Мушкетов, Я. Малам, П. Кульберг, М.
Ломакін, Л. Соболєв, В. Золотарьов та ін.
***
ДУША ГЕОГРАФІЇ
, з професійного кредо І. Стебницького
Карта – душа географії.
ПАРАЛЕЛІ І МЕРИДІАНИ, з статті І. Стебницького в «Нотатках Військово-топографічного
відділу Головного штабу» в №49 за1893 р.
Вимірювання по 47-й паралелі є однорідною геодезичною роботою, виконаною тими ж самими
інструментами і методами спостережень, майже тими ж самими спостерігачами, з вимірюванням
базисів одночасно з прокладанням самої тріангуляції, а тому воно точніше за багато частин 52-ї
паралелі, де такої однорідності переважно не було, а деякі вимірювання базисів були проведені
багато років опісля прокладання тріангуляції.
...Така відповідність в дугах дає право зробити висновок, що ухилення між меридіанами по
паралелях відхиляється від кола в той же бік не лише лінійно (однією паралеллю), але й на
значнішому просторі, як, наприклад, в даному випадку на смузі 47 1/2R за широтою, що вперше
фактично виявлено із зіставлення зміряних нами паралелей.
ГЕОПАТОГЕННА ЗОНА, з статті І. Стебницького «Неправильне відхилення прямовисної лінії
біля Москви»
Безперечно те, що між Московським і Подільським районами існують шари малої щільності, вісь
цих шарів проходить через станцію Царицинську і на схід від неї річкою Москвою.
НАЙДОСВІДЧЕНІШИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ТОПОГРАФ ІМПЕРІЇ, з статті «Стебницький
Ієронім Іванович»
Батько забезпечив синові хороше домашнє виховання і освіту. Орієнтував його на військову
службу і відповідно до цього познайомив з військовою історією Росії. Підвищену цікавість син
виявив до справ, якими армія займалася в мирний час. Батько для підтримки цього інтересу став
розповідати хлопчикові про картографічні справи, якими доводилося займатися під час служби в
армії. Подарував синові свою колекцію фрагментів геодезичних інструментів, які надовго стали
улюбленими іграшками останнього. Можливо, саме це визначило сферу діяльності І. І.
Стебницького надалі.
...Став одним з найдосвідченіших військових топографів Росії. Виконав багато натурних зйомок, результати яких не втратили значення донині.
...Прикладом роботи військових експертів служила Малоазіатська комісія. У серпні 1878 р. вона
була розділена на дві підкомісії. Перша мала вести розмежування від Чорного моря до
Меджінгерта, друга – від Меджінгерта до персидського кордону. У першу комісію делегатом був
призначений І. І. Стебницький, а його помічником – Левашов. У другу – полковник Я. Д. Малам, а
у допомогу йому – геодезист підполковник П. П. Кульберг. Обидві комісії працювали до 1880
року.
...На головному хребті Кавказу І. І. Стебницький особисто визначив всі найважливіші вершини
між Ельбрусом і Казбеком; він же склав зразковий опис тріангуляції.
Під його керівництвом було видано багато серйозних робіт, серед яких – опрацювання праць
російських геодезистів з вимірювання дуг паралелей 52°-47°1/2 північної широти, каталог
російської нівелірної мережі, топографічні матеріали з науковими коментарями.
Завдяки ньому, спостереження сили тяжіння в Росії були поширені на всю Європейську Росію і на
частину Азіатської.
ВЕЛИКЕ НАУКОВЕ ЗНАЧЕННЯ, з розвідки П. Семенова «Історія півстолітньої діяльності
імператорського Російського географічного товариства 1845-1895»
Картографічні дослідження на Кавказі ... велися з особливим успіхом під умілим керівництвом І. І.
Стебницького і це була не лише безліч картографічних робіт, яка, втім, дорівнює за своїми
достоїнствами147-ми роботам кращих картографічних закладів Європи, а й декілька праць, котрі
мають високе наукове значення, як, наприклад, карти Азіатської Туреччини.
ЄДИНА ІНСТРУКЦІЯ, з монографії Г. Тетеріна «Історія геодезії в Росії (до 1917 р.)»
Головним недоліком російських топографічних зйомок була відсутність єдиної інструкції. У 1885
р. І. І. Стебницький, начальник Військово-топографічного відділу, видав наказ, в якому наказав
ввести загальну інструкцію замість декількох, якими керувалися.
В результаті була розроблена і потім введена єдина інструкція з виконання топографічних зйомок
в масштабі 250 сажень на дюймі (1: 21000). У 1901 р. до неї були внесені зміни.
ЕЛІТА НЕ ПІДВЕЛА, з розвідки О. Гокова «Офіцери російського Генштабу в російський-
турецькій війні 1877-1878 рр.»
У квітні 1877 р. при Кавказькому діючому корпусі був сформований воєнно-топографічний загін
під командуванням начальника Кавказького Військово-топографічного відділу генерал-майора І. І.
Стебницького. Зйомки розпочалися відразу зі вступом російських військ в кордони Азіатської
Туреччини в Ардаганському, Карському, Баязетському і Лазістанському санджаках, а в 1878 р.
продовжувалися в Ерзерумському і Карському округах і Батумській області.
Одночасно з топографічними велися астрономічні і геодезичні роботи. В результаті карти
Азіатської Туреччини були доповнені новими даними.
...Таким чином, офіцери Генерального штабу зіграли значну роль в ході російсько-турецької війни
1877-1878 років. Можна стверджувати, що успіхи і невдачі російської армії багато в чому
залежали від якості роботи генштабістів, котрі були елітою російського офіцерського корпусу.
ОЧОЛЮВАВ ПІДКОМІСІЮ, з кореспонденції С. Канна «Організація наукового вивчення
Сибіру в кінці ХIХ століття у зв’язку з будівництвом Транссибірської залізничної магістралі»
Коли питання обговорювалося в Російському технічному товаристві, то в заняттях 3-ої підкомісії, керованою І. І. Стебницьким, яка забезпечувала технічний бік будівництва, виступало багато
видних учених... Вони детально розглянули геологічні, кліматичні умови майбутнього
будівництва, підняли питання про вічну мерзлоту, про необхідність пошуків цементної сировини в
самому Сибіру, про розвиток місцевої металургії. Аналізувалися дані з народонаселення, стану
промислів, посівів, кількості худоби і навіть про бджільництво.
В завершальній ухвалі 1 грудня 1890 р. було все-таки відзначено, що через нестачу даних
неможливо безумовно вирішити питання про «стосунки між майбутньою Сибірською залізницею і
Сибіром».
ПОВЕРНІТЬ ЗАПИСКИ СТЕБНИЦЬКОГО, з листа М. Ломакіна Ф. Бакуліну від 21 жовтня
1875 р.
Чекишляр.
Високошановний Федоре Абрамовичу.
Надзвичайно Вам вдячний за надіслану Вашу брошуру «Нариси торгівлі з Персією». Збережу її...
...Будьте ласкаві, – якщо можна, поверніть мені записки Венюкова і Стебницького, через П. М.
Зайкіна, до 30 числа, тобто до відходу загону звідси. Вони мені потрібні.
Щиро Вам відданий
М. Ломакін.
НЕ ПОМИЛИВСЯ, з дослідження Е. Запорожченка і С. Чорноморця «Історія і вивчення
Казбецьких завалів»
З рапорту директора робіт на Військово-Грузинській дорозі від 15 серпня 1832 р. за № 367
витікало, що «висота завалу, що заповнив собою частину Дар’яльської ущелини за довжиною
понад 2 версти і на всю ширину ущелини, доходила до 42 сажнів над рівнем р. Терек».
Про Казбецький завал 1832 року згадує і відомий державний діяч Росії граф П. Зубов: «Завал
стався 13 липня, о 5 годині ранку, і покрив ущелину Тереку впродовж 2 верст до гирла р. Кистінка.
Терек зупинився на 8 годин».
За даними військового топографа генерала І. І. Стебницького, середня висота завалу була близько
50 сажнів, а об’єм оцінювався в 1,6 млн. куб. сажнів. Причому підрахунок об’єму включав лише
частину завалу, що впала до Тереку. За оцінкою, біля третини об’єму завалу відклалося в ущелині, не доходячи до долини Тереку (Стебницький, 1878).
ЗАЛИШАВСЯ В ДУШІ ЦИВІЛЬНОЮ ЛЮДИНОЮ, з книги «Машук» на інтернет-сайті
irsl.narod.ru
У 1864 році І. І. Стебницького призначили начальником військово-топографічного відділу
Кавказького військового округу. Двадцяти фахівцям, що знаходилися під його керівництвом,
належало покласти на карту – верста на дюйм – весь Кавказ і Закавказзя.
...Займався Стебницький не за посадою і чином і буденною роботою. Виходив разом з командами
топографів на майже не досліджений Понтійський хребет і написав про нього монографію. Брав
участь у роботі російсько-турецької прикордонної комісії. Але замість того, щоб у вільний від
дипломатичних переговорів час милуватися красою Константинополя чи відвідувати його
незліченні «злачні» місця, чим і займалися більшість членів високої комісії, він за власний
рахунок найняв суденце і зайнявся промірюваннями глибин Босфору. Визначив широту і довготу
стародавнього міста, яке розкинулося обома берегами протоки. Захопився проблемою відхилення
схилу під впливом сил тяжіння Кавказьких гір.
І. І. Стебницький і за звичками і навіть зовні продовжував залишатися глибоко цивільною
людиною. Був він сутулим і одутлим. Генеральський мундир сидів на ньому мішком. У штабі його
здалека упізнавали за повільною ходою, схожою на човгання. Шпори в Тифлісі генерал не носив,
бо на коня сідав виключно в поході.
У штабі криво поглядали на порядки, які завів генерал у своєму відділі. Однак прискіпатися було
ні до чого. Загін кавказьких топографів вважався кращим в Росії.
