ПАЧОСЬКИЙ Йосип Конрадович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.
Ботанік, ентомолог, зоолог. Автор термінів «фітосоціологія» і «фітоценоз», а також першого
теренах Російської імперії підручника «Основи фітосоціології». В ботаніці існують наукові
терміни «Вероніка Пачоського», «Волошка Пачоського», «Зіновать Пачоського», «Рокитничок
Пачоського», «Ряст Пачоського», «Хохлатка Пачоського».
З дворянської родини.
Народився 8 грудня 1864 р. в с. Білогородці Заславського повіту Волинської губернії Російської
імперії (нині – Дубнівський pайон Рівненської області України).
Помер 14 лютого 1942 р. в с. Люсові поблизу м. Сірослава (Польща), де й був похований. Пізніше
прах перенесено на цвинтар під м. Познань (Польща).
Навчався в Рівненському реальному училищі, Уманському училищі землеробства і садівництва, закінчив Київський університет (1894).
Працював лаборантом Київського унівеpситету, асистентом Дублянської вищої школи
землеробства (1895-1897), ентомологом Херсонської губернії (1897-1917), комісаром з охорони
парку з вимираючими видами рідких тварин маєтку Асканія-Hова Тимчасового уряду (1917), завідуючим ботанічним відділом науково-степової станції «Чаплі» (1922-1923), завідуючим
Біловезьким національним парком (1923-1925), викладачем Познанського університету (1926-1939).
Член Київського товариства природознавців (1887).
Член Польської Державної ради з охорони пpиpоди.
Друкувався в жуpналах «Записки Київського товариства природознавців», «Собаче й рушничне
мисливство», «Записки Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії»,
«Природа і полювання», «Записки Новоросійського товариства природознавців», «Вісті
державного заповідника Асканія-Hова», «Орнітологічний вісник», «Птахівництво і
птахознавство», «Вiстi Державного степового заповiдника «Чаплi».
Дебютував дослідженням «Рукокрилі» (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Про фауну і флору околиць м. Володимир-
Волинського» (1888), «Флорографічні і фітогеографічні дослідження калмицьких степів» (1892),
«Пересувні терміни в законі про полювання», «Заяче питання на півдні Росії» (обидві – 1899),
«Про охорону птахів у Херсонській губернії» (1900), «З приводу статті п. Калініна «Чи шкідливі
хижі птахи?» (1901), «Причорноморські степи» (1908), «Матеpіали до питання про
сільськогосподарське значення птахів» (1909), «Основні риси розвитку флори південно-західної
Росії», «Сучасні завдання вивчення рослинного покриву» (обидві – 1910), «Качки низов’їв
Дніпра» (1911), «Залітання червоноклювої казарки в Дніпровський повіт Таврійської губернії»
(1915), «Опис рослинності Херсонської губернії» (1917), «Основи фітосоціології» (1921), «Список
рослин, які ростуть на території державного заповідника Асканія-Hова» (1923), «Плавні, піски, солончаки, бур’янисті рослини» (1927), «Lasy Białowieży» (1930).
Всього перу нашого земляка належить понад 130 робіт.
Основні області наукових досліджень – флористика, систематика, географія рослин. Вивчав
флору Лівобережної Укpаїни, Східної Буковини, Кавказу, Угорщини, Болгарії, Подільської, Волинської губерній, північної частини Бессарабії, Криму.
Виконав ряд досліджень з садівництва і лісівництва. Одним з перших описав рослинні
співтовариства південноруських степів.
Приділяв велику увагу виробленню раціонального мисливського законодавства, був одним з
ініціаторів охорони степів.
Розвинув навчання про інтразональність ландшафтів, встановив поняття екстразональної і
азональної рослинності.
Розробив поняття про «біоекологічний потенціал виду» (1925).
Саме за його порадою Ф. Фальц-Фейн виділив кілька ділянок цілинного степу в Асканії-Hовій, які
стали основою всесвітньо відомого заповідника (1898).
На долю нашого земляка випало чимало негараздів. Так, через загострення радянсько-польських
відносин змушений був емігрувати до Варшави (1923).
Гітлерівці після вступу до Польщі виселили вченого з обійстя, конфіскували бібліотеку (1939), а
пізніше стратили двох його синів і жорстоко побили онука (1942). Не витримавши психологічного
шоку, П. помер від серцевого нападу.
У м. Познань відкpито мемоpіальну дошку вченого, діє «Академія Пачоського».
Серед друзів та близьких знайомих П. – С. Мокржецький, Ф. Фальц-Фейн, Я. Яцентковський, І.
Рябков, В. Топоров та ін.
***
ОБІЙМИ РЕГРЕСУ З ПРОГРЕСОМ,
з творчого кредо І. Пачоського
Явище регресу, як аномалія, в природі поширено не менше, ніж явище прогресу, тому і
виявляється важче.
КРУГООБІГ РОСЛИННИХ СПІВТОВАРИСТВ, з розвідки І. Пачоського «Основні риси
розвитку флори Південно-західної Росії»
Рослинні співтовариства змінюються у відомому напрямі доти, доки не перетворяться на так звані
«кінцеві формації», подальша зміна яких визнається неможливою.
...Проте безпосереднє спостереження над життям рослинних співтовариств указує нам, що і такі
кінцеві співтовариства не вічні, а гинуть часто під впливом зовнішніх причин, що дає можливість
почати новий цикл співтовариств, які поступово зміняються.
ПРОШУ УКЛІННО, з супліки матері Й. Пачоського директорові Ровенського реального училища
Його Високородію Пану
Директорові Ровенського реального училища
Дворянки вдови
Людвіги Людвігівни Пачоської
Прохання
Бажаючи помістити сина мого Йосипа Пачоського в довірене Вам училище, маю честь уклінно
просити Ваше Високородіє про допущення його до іспиту з предметів першого класу, і, якщо, виявиться він цього гідним, про зарахування його в число учнів 1-го класу.
Людвіга Пачоська.
КОМІСАР З РІДКІСНИХ ТВАРИН, посвідчення Тимчасового уряду № А 2142, видане Й.
Пачоському
Дано це Йосипу Конрадовичу Пачоському в тому, що він є комісаром Тимчасового Уряду для
охорони парку з вимираючими видами рідкісних тварин маєтку Асканія-Hова.
Міністр-Голова князь Львов.
СЛІД ЗАЛИШИВ НАЙЯСКРАВІІШИЙ, з нарису В. Борейко «Давайте згадаємо про
Пачоського»
Набрати повні руки фактів не вдалося. Мовчали старі підшивки біологічних журналів, відмовляли
архіви. Навіть у Херсонському краєзнавчому музеї, Пачоським започаткованому, не так-то й
багато про нього матеріалів.
А слід у ботаніці і зоології Йосип Пачоський залишив найяскравіший.
…Hатураліст заснував нову галузь ботаніки – фітоценологію, вивчив південні степи, описав 14
нових трав, багато чого дав мисливському господарству і захисту рослин. Та не тільки завдяки
цьому він став знаменитим.
…Про Йосипа Конрадовича написані десятки книг. У Польщі. Для фахівців, молоді.
В Росії – всього одна, тоненька, видана 1965 року накладом 2 тисячі примірників. Декілька
пізніших статей, що з’явилися в товстих ботанічних журналах і книгах, відомих лише фахівцям, багато в чому переспівують сказане.
…Цікаво, що тільки недавно вчені-зоологи прийшли до висновку: головною причиною зникнення
диких тварин є знищення місць заселення. Пачоський прийшов до цього висновку на 80 років
раніше.
Він боровся проти весняного і літнього полювання: «більшість виводків болотної і водяної дичини
навіть на півдні часто ще не піднялося на крило», «масу молодих, ще не літаючих птахів, душать в
цей час без усякої потреби собаки». В Україні весняне полювання заборонили в 1925 році.
Ось, мабуть, і все, що хотілося сказати про Пачоського. Втім, ще один штрих, останній.
Розповідають, що він обожнював музику. Біографи пояснювали: допомагала думати. А може не
так, без її він просто не міг існувати?
…Херсонський музей, створений Пачоським, не торкнули навіть фашисти. А от перший секретар
Херсонського обкому партії Мозговий надумав у середині 60-х років виселити його з приміщення.
Музейні працівники кинулися шукати правду – їх покарали по партійній лінії. У короткий термін
коштовні експонати винесли з будинку, а прекрасні ясенові шафи, спрацьовані ще за замовленням
самого Пачоського, кинули в дворі гнити під дощем...
ЗАПОЧАТКУВАВ ФІТОСОЦІОЛОГІЮ, з статті А. Огурцова і Б. Юдіна «Кругообіг речовини
на суходолі»
Кількісне вивчення кругообігу речовини на суходолі розпочалося в 30-50-х р. 20 ст. Необхідними
передумовами їхнього розвитку були успіхи народженого в Росії ґрунтознавства, зокрема
розроблене В. Докучаєвим ще наприкінці 19 ст. уявлення про ґрунт як особливе
природничоісторичне тіло, утворене взаємодією абіотичних і біотичних компонентів середовища.
Велика частина екологічних досліджень на суходолі наприкінці 19 – початку 20 ст. велася
ботаніками і зоологами роздільно, що знайшло відображення в публікації перших екологічних
зведень: з екологічної географії – датським ботаніком Й. Вармінгом і німецьким вченим А.
Шимпером, з екології тварин – німецьким зоологом Р. Гессе й американським Ч. Адамсом.
Співтовариствам рослин на початку 20 ст. приділяється особлива увага. В Російській імперії
оформилася фітосоціологія (пізніше названа фітоценологією), яка вивчала закономірності
організації рослинних співтовариств (Й. Пачоський, С. Коржинський, П. Крилов).
ДУМАТИ ПРО МАЙБУТНЄ, з доповіді В. Рахіліна «Заповідники – біогеографічні центри»
Використання природного надбання країни здавна велося і ведеться без обліку біологічних
особливостей організмів, їхніх ареалів, екології, об’єктивно обґрунтованих квот вилучення й
оцінки збитку від цього в часі і просторі. Негативно на цьому позначається і відсутність
державних стандартів раціонального використання і відновлення порушеної природи з обліком її
подальшого нормального функціонування. Труднощі розроблення останніх полягає в специфічних
особливостях і розмаїтості природних умов у різних регіонах і природних зонах.
Розуміння важливості цих проблем учені стало формувати на межі XIX-XX сторіч. Заповідники
вже розглядалися не як території для збереження окремих рідкісних і примітних видів рослин, тваринних і геологічних проявів, а як форма охорони типових корінних природних ландшафтів
вкупі з їхніми біологічними комплексами.
…Світовий досвід організації подібної спостережень за природою був відомим у вигляді мережі
метеорологічних станцій. …З ініціативи ботаніка Й. К. Пачоського ботаніко-географічна
підкомісія Вільного економічного товариства опублікувала програму відповідних стаціонарних
досліджень. Це був прообраз сучасних моніторингових досліджень у так званих «біосферних»
заповідниках.
Першими етапами таких робіт стали «Літописи природи» і фронтальні теми.
…Нині роботами варто охопити вивчення біології, екології конкретного виду, його біохімічних, фізіологічних і інших особливостей у різних точках ареалу і біоценозах, змін, що відбуваються на
рівні одного організму і співтовариствах під впливом природних і антропогенних впливів у часі і
просторі, значення кожного виду для природі і біогеоценозів даного регіону і т.д.
Такі комплексні дослідження, проведені у всіх характерних точках кожного регіону складуть
єдину мережу біогеографічних реперів країни належних послужити науково обґрунтованому, раціональному використанню ресурсів живої природи в розрахунку на віддалене майбутнє.
ДЕМОНТАЖ, з повідомлення «Пам’ять ховають від злодіїв» в газеті «Гривня-СВ» за 14 червня
2003 р.
Меморіальним дошкам зазвичай належить перебувати на фасадах будівель. Однак в Херсоні часто
все навпаки: тут їх... ховають.
Наприклад, співробітники краєзнавчого музею, на власний розсуд, зняли з стіни старовинного
особняка на вулиці Горького меморіальну дошку на честь засновника музею, вченого Йосипа
Пачоського. Тепер вона стоїть на сходовій клітці між першим і другим поверхами приміщення.
Завідувачка природознавським відділом музею Алла Дерюжіна говорить, що бронзову дошку вже
кілька разів намагалися здерти мисливці за кольоровими металами. Аби вона не «пішла» на
переплавлення, її й демонтували.
