КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Миславский Симеон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МИСЛАВСЬКИЙ Симеон Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Вчений, перекладач, видавець, проповідник. В чернецтві – Самуїл (1754).

З родини священика. Засновник першої російської цивільної друкарні при Києво-Печерській лаврі

(1787).

Народився 24 травня (4 червня) 1731 р. в с. Полошках Чернігівського полку Російської імперії

(нині – Глухівський район Сумської області України).

Помер 5 (16) січня 1796 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Навчався в Києво-Могилянській академії (1742-1754).

Був викладачем Києво-Могилянської академії, архімандритом Києво-Братського монастиря,

ректором Києво-Могилянської духовної семінарії, архімандритом київського Пустельно-

Миколаївського монастиря, єпископом Білгородським (1768-1771), єпископом Крутицьким

(1771), управляючим Московською єпархією (1771-1776), єпископом Ростовським

та Ярославським (1776-1783), митрополитом Київським та Галицьким (з 1783).

Член Св. Синоду (1771).

Член Імператорської академії наук і мистецтв (1783).

Перша значна проповідь М. – «Слово на день Різдва Ісуса Христа і на спогад про входження

Петра Могили на Київську митрополію, 31 грудня 1753». Потім настала черга «Слова в

високотріумфальний день вступу на всеросійський престол Катерини Олексіївни» (1762), «Слова

повчальні», промовлені при прибутті в Ростов та Ярославль (видані 1776), похвала Києву «Слово

про справжню перевагу граду, якою він може по справедливості хвалитися перед іншими» (1784).

Три проповіді нашого земляка за особистим наказом імператриці були перекладені на грецьку,

латинську, німецьку та французьку мови й видані в Москві (1775-1779).

М. – автор доробків «Курс догматичного богослов’я» (1782), «Коротке історичне описання Києво-

Печерської лаври» (1791), «Права й переваги малоросійського духовенства» (залишився не

надрукованим).

Він переклав та видав «Латинську граматику» Піаре (1765), богословські лекції Ф. Прокоповича

(1773-1776), двотомний трактат «Про походження Святого Духу» (1774) А. Зернікова, який жив та

творив в Україні в кінці XVII ст.

М. був ініціатором та організатором наукового описання грецьких рукописів Московського

Синоду.

М., по суті, реформував Києво-Могилянську академію, запровадивши низку загальноосвітніх

предметів – географію, історію, математику, малювання, музику. Як викладач відмовився від

схоластики та доктринерства й закликав до цього колег.

По собі наш земляк залишив рукописний збірник з 57 власних творів, третина з яких ніколи не

була опублікована.

Проте на його рахунку є справи, які владику не прикрашають. Так, за часів його митрополитства

викладання в Києво-Могилянській академії було переведено російську мову, почала домінувати

вона і в Церкві (1784).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Леванда, Петро III, Д. Москвін, К атерина II та ін.


***

ВОЛЯ ВСЕВИШНЬОГО,

з житєвого кредо

С. Миславського

На все воля Господня!

НЕ ПРО СЕБЕ ДУМАЮ, з листа С. Миславського П. Румянцеву в 1786 р.

Я не стільки турбуюся про моє життя, скільки бажаю, щоб академія залишилася на колишньому

місці, і при соборі Софійському архієрейський будинок. Проте, уявивши збіг обставин, впадаю у

відчай.

Громадяни подільські зі сльозами просять, аби Братський монастир залишився; однак я допомогти

їм не в силах.

НАЙКРАЩІ – КИЯНИ, з листа П. Завадовського С. Миславському від 4 жовтня 1789 р.

Между всеми присланными къ должностямъ учительскимъ въ Комиссію объ учрежденіи училищъ

въ разныя времена и изъ разныхъ духовныхъ семинарій людьми наилучшими, способнейшими, а

паче благонравнъйшими оказывались всегда обучавшієся въ Кіевской Духовной Академіи. По

чему предпочтительно прочимъ и разпределъны къ местамъ.

Отправляя настоящія свои должности съ прилежаніемь, искусствомъ и благоповеденіемь,

споспъшествуютъ они не мало народному къ симъ училищамъ довърію, а потому и размноженію

самихъ училищъ.

ЗНАЙШЛА ДОБРИХ ПОМІЧНИКІВ, з нарису митрополита Іларіона (Огієнка) «Як цариця

Катерина обмосковлювала Церкву Українську»

Катерина одверто повела русифікацію…. Височайшим наказом 7 вересня 1782 р. було оповіщено

про організування «Комісії з запровадження в Росії народних училищ». I от програма, вироблена

для шкіл Росії, хутко була заведена й до шкіл в Україні. І з того часу русифікація в наш край

попливла широкою річкою.

Катерина знайшла собі добрих помічників в Україні, що жваво проводили до життя всі її плани

про знищення наших прав старожитніх та про широку русифікацію, – це були відомі київські

митрополити Гавриїл Кремінецький та особливо Самуїл Миславський.

...За молодих літ Миславський був гарячим оборонцем старожитніх прав Української Церкви й

Київської Академії і навіть брав участь у протестах проти Катерининої політики. Але вперта вдача

Катеринина зломила його, і він побачив, що даремно буде «перти проти рожна». І ставши

митрополитом, Миславський рішуче повів політику Катеринину.

Це цей Миславський перевернув українську Київську Академію на Московську; це він пильнував,

щоб завести в Академії та й по церквах усієї України чисту московську вимову.

Ставши за митрополита, Миславський відразу з 1784 р. заводить нові дисципліни в Академії, що їх

доти не було – це новий клас географії та історії, і наказує, що науки ці повинно вести «чистою

російською мовою». Завів митрополит ще й клас російської поезії та елоквенції і на цю науку

виписав Москвина Дмитра Сигиревича...

Миславський став пильно стежити, щоб завести в Академії чисту московську вимову, особливо

слов’янського богослужбового тексту.

...Пізніше, ...13 лютого 1786 р. митрополит С. Миславський ...наказав: «На виконання її

Імператорської Величності указу... ректорові і префектові запровадити негайно в Академії

Київській образ учення, для всіх училищ в Імперії узаконений, у відповідності до таблиць і книг, надісланих для керівництва вчителям і на користь юнацтву, що навчається».

І в Київську Академію ввели московську мову, і почали пильно доглядати, щоб у студентів була

чиста великоросійська вимова – як у звичайному житті, так і в церкві. Почали виписувати з

Москви друковані московською мовою підручники; посилали студентів у Московський

університет, щоб вони навчалися там чистої московської вимови...

По всіх церквах було наказано, щоб дяки та священики молитви читали та правили службу Божу

«голосом (вимовою), притаманною російському наріччю».

СТУДЕНТАМ ПРИЩЕПЛЮВАТИ ЛЮБОВ ДО РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, наказ С.

Миславського від 26 жовтня 1784 р.

1784 р. жовтня 26 дня Св. Синоду член, Преосвященний Самуїл, Митрополит Київський і

Галицький, вбачаючи:

1-е – що в Академії Київській не тільки студенти й учні не дотримуються правил правопису

російської мови, а й самі вчителі виконанню цього обов’язку, котрий в усіх мовах і науках, у

всьому вченому світові є першим для службовців, не надають відповідної уваги;

2-е – що багато студентів, котрі вчилися богослов’ю й філософії, після їх посвяти у священні чини

є дуже несправними в читанні по церковних книгах, через що піддають себе сорому, а на

Академію і учителів викликають осуд, – наказав духовній Київській Консисторії дати вказівку

архімандриту Києво-Братського монастиря і ректору Академії з префектом, аби вони невсипуще

піклувалися про дотримання як учителями, так і учнями правил російського правопису, а також

інших мов, які в Академії викладаються,

Коли ж хтось з вчителів помічений буде в ігноруванні указу, про звільнення такого від

учительської посади негайно Його Преосвященству доносити. Проте вчителів-іноземців від цього

стягнення убезпечити.

А щоб усі студенти й учні, які бажають досягти священицьких чинів, у вільний від навчання час

вправлялися ретельно в читанні усякого роду церковних книг, а найперше Біблії заради набуття

гарної і чистої вимови, особливо з дотриманням наголосу і сили, в книгах надрукованих, тобто

оксіях, що найпотрібніше, – до того ректор з префектом мають вжити таких заходів, які б дійсно

гарантували виконання цього розпорядження.

На виконання цього відтепер і назавжди у відповідях на за питання чи довідки, котрі в Академію

посилаються з Консисторії, показувати без найменшого недогляду, хто чому навчається, з якими

успіхом і поведінкою, скільки років навчається, чи чітко читає церковні і цивільні книги, чи

дотримується правил правопису російської мови, чи навчається грецької мови, або якоїсь іншої і

якої саме, а також арифметиці, історії і географії. Нарешті переконати всіх учнів, що якщо вони і

після цього розпорядження не будуть дотримуватися всього того, що вище запропоновано, то

мають бути виключені з духовного відомства і відправлені у світську команду, аби вони безплідно

часу, дарованого на отримання освіти, не втрачали.


ЦЕРКВА КОЛИШНЬОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ СТАЛА ПОКІРНОЮ СЛУЖНИЦЕЮ ІМПЕРІЇ,

з книги З. Когута «Російський централізм і українська автономія»

Провінційна реформа лише розпочалася, а архієпископ Самуїл уже привітав її, написавши

спеціальне повчання «Слово про великі предмети закладів Катерини», яке пізніше було

опубліковане кількома мовами.

…Митрополит Самуїл Миславський їздив, проповідуючи скрізь покору законові та належній

владі, і вихваляв реформи як корисні та необхідні.

…Водночас митрополит багато зробив для поліпшення умов звільнених монахів і монахинь:

забезпечував житлом, давав гроші та клопотав за них перед сенатом

…Митрополит Самуїл прагнув запровадити для парафіяльних священиків єдину форму освіти.

Особливо рішуче він був настроєний обмежити число неосвічених, невлаштованих мандруючих

душ пастирів, які нерідко купували свої висвячення у молдавських і грецьких єпископів.

Миславський мав на меті витіснити таких претендентів на парафії з допомогою надійного, добре

освіченого місцевого кліру, що поповнювався вихідцями з середовища священиків. Тому він

заохочував синів священиків вступати до Академії

…Крім покращення теологічних студій в академії, митрополит Миславський розпочав кампанію за

чистоту російської мови. Зокрема, він був стурбований тим, що студенти і викладачі вживали

мішанину з української, польської та латинської як у розмовній, так і в писемній мові, чим

спотворювали нещодавно стандартизовану літературну мову. Миславський писав, що навчання

слід проводити «по правиламь поэзіи, напечатаннымъ въ МосквЂ, ораторію же по правиламъ г.

Ломоносова, преподавая оныя сокращенно». Він навіть вислав двох найкращих студентів до

Московського університету, наказавши їм вивчати великоросійський говір і вимову. Один з них,

Микита Соколовський, став пізніше викладачем російської мови в Академії.

Незважаючи на ці зусилля, окремі викладачі Академії признавалися митрополитові в тому, що

вони «никакъ не въ состояніи перемЂнить своего малороссійского выговора».

…Таким чином, наприкінці XVIII ст. православна церква в Гетьманщині втратила свою автономію

й адміністративним шляхом була інтегрована в російське державне православ’я. Її єпархії

перейшли під владу синоду і цивільних урядів.

У церкви забрали її багатство, а єпископи, ігумени та монахи перетворилися фактично на

державних службовців. Хоча священики були поза межами державної системи оплати, вони стали

однаково залежними як від ласки єпископа, так і від місцевої підтримки. Крім того, кількість

душпастирів, дяків та інших церковних службовців визначалася державою, як, зрештою, і

фінансове становище церкви. Від українського кліру вимагали дотримання «Духовних настанов»

Петра І для церкви, а верхівку духовенства, яка діставала освіту в Київській академії, навчали

досконало володіти російською мовою.

На зламі століття церква у провінціях колишньої Гетьманщини стала покірною служницею

імперії.