ДЯЧЕНКО Яків Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий, державний діяч. Засновник м. Хабаровська (1858).
З дворянської родини.
Народився 21 березня (2 квітня) 1817 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині –
Полтавська область України).
Помер 26 березня (7 квітня) 1871 р. в бухті Посьєт на узбережжі Японського моря (нині –
однойменне селище і порт Приморського краю РФ). Ймовірно тут і похований.
Освіту отримав у приватних учбових закладах.
Служив унтер-офіцером Тираспольського кінно-єгерського (1832-1833), корнетом Фінського
драгунського (1833-1834), поручиком, штаб-ротмістром Новомиргородського уланського полку
(1834-1841), штабс-капітаном Сибірського лінійного батальйону №13 (1852-1857), командиром
чотирьох рота 3-го Східносибірського лінійного батальйону (1857-1858), командиром 3-го
Східносибірського лінійного батальйону (1858), Уссурійського батальйону Амурського козачого
війська (1858-1862), 4-го Східносибірського лінійного батальйону (1862-1863), Уссурійського
пішого батальйону Амурського козачого війська (1863-1866), начальником Новгородського посту
– бухти Посьєт (1866-1871), керівником Суйфунського округу (1867-1871).
Кавалер орденів св. Ганни 3-го ступеня (1857), св. Станіслава 2-го ступеня (1863).
Здійснив перехід з Верхнеудінська до Шилкінського заводу (1855-1856), організував конвойний
загін і перехід «Шилкінський завод – Усть-Зейський пост – Шилкінський завод» (1856), брав
участь в організації і сплаві 3-ої Амурської експедиції (1856), очолив висадку 13-го Сибірського
лінійного батальйону на березі Амура і будівництво поста Хабаровка (1858), брав участь у
відбитті нападів крупних банд хунхузів (1868).
Ще за життя іменем нашого земляка назвали одну з уссурійських станиць.
У м. Хабаровськ один з провулків названий на честь Д., міська адміністрація заснувала премії його
імені, які присуджуються до кожних нових роковин міста.
В Хабаровському видавництві «Приватна колекція» вийшли книги М. Наволочкіна «13-й лінійний
батальйон і його командир», «Амурські версти» і «Капітан Дяченко».
У м. Хабаровськ встановлено пам’ятник солдатам 13-го лінійного Сибірського батальйону, яким
командував полтавчанин.
У м. Хабаровськ на честь 190-річчя з дня народження Д. пройшла науково-практична конференція
(2007).
У м. Хабаровськ на честь 150-річчя з дня заснування міста встановлено пам’ятник нашому
землякові (2008).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – В. Язиков, М. Муравйов, М. Венюков, К. Старицький, М.
Хілковський, О. Облеухов, К. Колегов, П. Пузіно, О. Сизов, І. Гомзяков, К. Будогосський та ін.
***
МІСТУ – БУТИ
, з життєвого кредо
Я. Дяченка
Тут буде місто.
З НАЙКОРИСНІШИХ, з оцінки діяльності Я. Дяченка М. Венюковим
Він – один з найкорисніших діячів з заселення Амура. Спокійний, рівний характер,
розпорядливість, уміння налагоджувати стосунки з солдатами і козаками, з начальством здобули
йому загальну пошану амурчан.
ВИЗНАЧАВ МІСЦЯ ПОСЕЛЕНЬ, з реферату О. Борисової «Хабаровськ»
Заселення амурських берегів проходило мирно, а солдати використовувалися виключно як робоча
сила.
Для станиць наперед розроблялися плани, але, як правило, вони не відповідали реальній ситуації і
умовам місцевості, отже, не могли застосовуватися. Капітан Дяченко найчастіше сам знаходив
зручні місця для майбутніх поселень.
ПРОЕКТАНТ МИМОВОЛІ, зі спогадів М. Венюкова
Перша і на той час єдина вулиця в новій колонії протяглася навіть не зовсім прямолінійно, уздовж
гребеня невеликої висоти, яку можна було майже з упевненістю вважати такою, що не заливається
весняними повенями (на ній росли великі берези).
На висоті цій – ще до прибуття колоністів – було зведено 18-20 будинків за проектом капітана
Дяченка, який раніше служив в південноросійських військових поселеннях і був знайомий із
зведенням скоростиглих будівель, котрі споруджуються для ...первинного розміщення прибулих
поселян.
РЕВНІСТЬ І РОЗСУДЛИВІСТЬ, з наказу М. Муравйова від 2 серпня 1857 р.
Непередбачені обставини вимагали весною нинішнього року спорядження на Амур загону з двох
батальйонів піхоти і дивізіону артилерії.
З військами цими я сам був на Амурі і переконався з особливим задоволенням в справному стані
як їх самих, так одягу і зброї..., – за що і оголошую мою подяку командирові 3-ої бригади 24-ої
піхотної дивізії п. генерал-лейтенантові Михайловському; особливо порадував же мене
Сибірський лінійний N14-ий батальйон, своїм істинно військовим духом і жвавою старанністю в
роботі і розторопністю всіх чинів його, – що я і відношу до розсудливої і цілком безкорисливої
службової діяльності командира цього батальйону майора Язикова, якому і виявляю мою щиру
подяку, а також дякую командирові Сибірського лінійного N13 батальйону капітанові Дьяченку за
його ревну і розсудливу розпорядливість.
Підписав генерал-лейтенант Муравйов.
ЗАБЕЗПЕЧУВАВ АМУРСЬКУ ЛІНІЮ, з наказу М. Муравйова від 30 червня 1858 р.
Дяченкові доручається завідування 2-м відділенням Амурської лінії, до якої приєднуються
поселення наші по Уссурі під очним курівництвом військового губернатора Приморської області
п. контр-адмірала Казакевича.
ЗАЙМАТИСЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ, з наказу М. Муравйова від 18 вересня 1859 р.
Дяченкові [доручається] завідувати облаштування добровільних переселенців з внутрішніх
губерній Росії з числа казенних селян, що й виконував на Амурі до прибуття призначеного
справника.
ГОСПОДАР ТАЙГИ, з статті «Дяченко Яків Васильович» на vladcity.com
16 березня 1852 року Дяченко знов вступає на службу поручиком з призначенням до Сибірського
лінійного батальйону. Вирушивши 20 березня з Полтави, він 12 червня того ж року прибув на
місце. І опинився в гущі подій, ставши учасником історичних перетворень на Далекому Сході і
Амурі. Про нього часто згадують Венюков, Муравйов, Буссе, Кукель, Корсаков, інші діячі
Далекого Сходу. Відгуки різні, але добрі, у всіх підкреслюється його працьовитість. Дяченко
накази виконує точно, засновуючи в Забайкаллі, а потім по лівому берегу Амура російські станиці
і поселення.
...У військовому відношенні лівобережжя Амура вважалося єдиною тамтешньою оборонною
лінією. 25 червня 1857 року, перебуваючи на Усть-Зейському посту, Муравйов видав наказ, згідно
якому Амурська лінія ділилася на два відділення: від Усть-Стрілочного караулу до Хінганського
хребта включно і від Хінганського хребта до Маріїнського посту. У 1857 році на Амурі в цих
лініях було два військові пости: Уссурійський і Сунгарський. Командував обома сотник Кисельов.
20 жовтня 1857 року Я. В. Дяченко призначається командиром чотирьох рот 3-го батальйону, який
за наказом генерал-губернатора Східного Сибіру М. М. Муравйова мав «облаштувати на Амурі
козаків». А 23 лютого 1858 р. він став командиром батальйону, якому судилося заснувати багато
станиць і міст на Амурі. З 1858 по 1863 рік Дяченко жив в Хабаровці (в майбутньому – місто
Хабаровськ) і будував її.
...6 жовтня 1858 року Муравйов доручив «головне завідування нового Уссурійського батальйону
Амурського козачого війська». Вся повнота влади на Амурі в ті роки належала йому. Він був
провідником і виконавцем переселенської політики Росії на Амурі і на Уссурі, в Уссурійському
краю.
З 1863 по 1866 рік підполковник Дяченко зводив російські пости і станиці по Уссурі і поблизу
озера Ханка аж до моря.
...На Новгородському посту в 1868 році вже діяла телеграфна станція. Дяченко був зобов’язаний
стежити за встановлюваними на поселення у всьому окрузі, у тому числі і у Владивостоку.
Дружина його Афімія Костянтинівна Дьяченко після смерті чоловіка переїхала до Іркутська, де
одержувала пенсію. Про долю сина, Володимира, нічого не відомо.
ЖИТТЄВА ДРАМА, з статті Є. Соколова «На знак подяки засновникові міста»
У Хабаровську заснована Рада лауреатів премії імені Якова Дяченка. У її складі – педагоги,
архітектори, письменники, художники і музиканти. Люди обдаровані, цікаві і найголовніше –
люблять своє місто. За ініціативою Ради лауреатів в крайовому центрі оголосили збір коштів на
пам’ятник Якову Дяченкові.
У травні 1841 року Дяченко «на прохання звільнений від служби за хворобою з чином штабс-
ротмістра» ...їде на батьківщину, де в його житті стається якась драма, котра примусила Якова
Васильовича знов піти на службу ...в 13-й лінійний Сибірський батальйон.
Весною 1861 р. в Уссурійському краю почалася демаркація кордону, якою в ранзі першого
комісара Російської держави керував П. В. Казакевич, – перший військовий губернатор
Приморської області. Від гирла Уссурі до річки Тумень-Ула встановили всього вісім
прикордонних стовпів. Один з цих стовпів, з літерою «Е», – біля місця впадання Уссурі до Амура.
В установці цього важливого прикордонного знаку брав участь підполковник Я. Дяченко.
Останній період його служби був насичений складними подіями, які відображали всі особливості
обстановки в районі стику кордонів трьох держав.
ЗБЕРЕГЛИСЯ ЛИШЕ НАЗВИ, з кореспонденції Т. Косиціна «Історія міста Хабаровська в
документах особистого фонду В. І. Чернишової»
Із записів В. І. Чернишової дізнаємося, як починався Хабаровськ, хто будував Хабаровку і де її
почали будувати солдати 13-го Східносибірського лінійного батальйону під командуванням
капітана Якова Васильовича Дяченка.
Нічого сьогодні не збереглося від перших забудов: казарм, церкви, пошти, телеграфу, гауптвахти, лазарету, але залишилися деякі назви: Іннокентіївська церква, Офіцерська слобідка, Козача гора.
...Батальйон під командуванням Я. В. Дяченка також будував станиці Казакевичево, Кумарська,
Усть-Зейська й охороняв кордон.
ВІДНОВИТИ КАПЛИЦЮ, з виступу Н. Лепешова на науково-практичній конференції,
присвяченій Я. Дяченкові
Кажучи про одного з батьків нашого міста капітана Якова Васильовича Дяченка, не можна обійти
боком той факт, що однією з перших будівель, споруджених під його керівництвом, була каплиця
в ім’я святої рівноапостольної Марії Магдалини.
...З часом число церков в Хабаровську росло, з’явилися кам’яні красені. Але ми не повинні
забувати, з чого саме починалося церковне життя міста. І чи не прийшов час ще раз підняти
питання про відновлення каплиці святої рівноапостольної Марії Магдалини?
Думається, вона послужить кращим пам’ятником першобудівникам нашого міста, у тому числі і
капітанові Якову Дяченкові.
ФАТАЛЬНЕ ЗАПАЛЕННЯ, з свідоцтва про смерть Я. Дяченка
Начальник Новгородської постової команди полковник Дяченко, ...26 березня 1871 року помер від
гострого катарального запалення найдрібніших гілок дихального горла, в посвідчення чого і дано
мною, тим, що нижче підписався, це свідоцтво за власноручним підписом і додаванням іменної
моєї печатки.
1871 року травня 9 дня. Пост Новгородський.
Лікуючий полковника Дяченка лікар,
старший лікар №1 Східносибірського лінійного батальйону
колезький асесор (підпис нерозбірливий).