ГУРВІЧ Олександр Гаврилович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Біолог. Автор терміну «біополе» (1944).
З правничої родини. Батько, Гурвіч Г., – нотаріус.
Народився 27 вересня (9 жовтня) 1874 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний
центр однойменної області України).
Помер 27 липня 1954 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Закінчив Полтавську класичну гімназію (1892), медичний факультет Мюнхенського університету
(1897).
Працював науковим співробітником і викладачем Страсбурзького університету (1901-1906),
служив лікарем в армії (1905-1907), був викладачем петербурзьких Вищих жіночих курсів (1907-
1918), Таврійського (1918-1925) і Московського (1925-1930) університетів, науковим
співробітником Всесоюзного інституту експериментальної медицини (1930-1948).
Лауреат Державної премії СРСР (1941).
Спеціалізувався з проблем цитології, ембріології, біофізики, теоретичної біології.
Розробляв теорію біологічного поля з метою пояснити спрямованість і впорядкованість в розвитку
і функціонуванні організмів; застосував мітогенетичні промені для аналізу фізико-хімічного стану
клітин в нормі і патології.
Запровадив поняття про неврівноважену молекулярну структуру живої протоплазми як її
фізіологічну реактивність; відкрив мітогенетичні промені – надслабке ультрафіолетове
випромінювання низки живих тканин і хімічних реакцій, яке стимулює ділення клітин (1923).
Як вчений дебютував статтею про ембріональний розвиток амфібій (1879),
Потім настала черга наступних доробків: «Morphologie und Biologie der Zelle» (1904), „Атлас і
нарис ембріології хребетних» (1906), «Спадковість як процес здійснення» (1912), «Про поняття
ембріональних полів» (1922), «Гістологічні основи біології» (1930), «Теорія біологічного поля»
(1944), «Мітогенетичне випромінювання» (1945), «Поняття „цілого» в світлі теорії клітинного
поля» (1947), «Вступ до вчення про мітогенез» (1948).
Задовго по смерті Г. вийшла книга „Принципи аналітичної біології і теорії клітинних полів»
(1991).
Всього наш земляк залишив понад 150 наукових праць.
На біологічному факультеті Московського університету функціонує лабораторія біофізики
розвитку, яка носить ім’я нашого земляка.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Вернадський, І. Павлов, Г. Франк, Ю. Харитон, С.
Родіонов, В. Обручев, Бете, І.Тамм, Г. Дріш, В. Ру та ін.
***
НЕСТРИМНИЙ ПРОЦЕС,
з життєвого кредо
О. Гурвіча
Життя – це нестримний, структурований, цілеспрямований процес.
ЖИВА СИСТЕМА, з книги О. Гурвіча «Гістологічні основи біології»
Саме існування живої системи є, строго кажучи, найглибшою проблемою в порівнянні з якою її
функціонування залишається або повинно залишатися в тіні.
ТАЄМНИЦЯ БІОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ, з статті О. Гурвіча «Принципи аналітичної біології і
теорії кліткових полів»
Наше формулювання основної властивості біологічного поля не має за своїм змістом ніяких
аналогій з відомими в фізиці полями (хоча, звичайно, і не суперечить їм).
ПРИВЕРТАЄТЕ УВАГУ, з листа А. Бете О. Гурвічу від 8 січня 1930 р.
Серед біологічних робіт, які публікуються з вашої країни, ніщо так не привертає увагу наукового
світу, як ваші роботи.
ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності О. Гурвіча Л. Білоусовим
Питання було поставлене Гурвічем настільки широко і вичерпно, що будь-яка теорія морфогенезу,
яка може виникнути надалі, буде, за суттю, лише ще одним різновидом теорії поля.
ХУДОЖНИКОМ НЕ СТАВ, з нарису М. Аспіз «Це був великий учений»
У виборі професії Олександр Гурвіч не коливався і після закінчення гімназії відразу ж подався до
Німеччини з наміром вступити... до мюнхенської Академії мистецтв. На жаль, на вступних іспитах
хлопець провалився, проте не розгубився і того ж дня став студентом медичного факультету
університету.
Окрім лекцій на медичному факультеті, Гурвіч відвідував і заняття на історико-філологічному
факультеті, і художні школи. У тому, що його здібності до живопису достатньо скромні, він,
щоправда, переконався швидко і з третього курсу остаточно полишив думку стати художником,
цілком занурившись в науку.
...У 1914 році, на початку першої світової війни, Гурвіч був мобілізований, але за станом здоров’я
визнаний придатним для служби лише в умовах тилу. Його залишили в Петрограді і призначили в
госпіталь військово-медичної академії.
...У Сімферополі Гурвіч виявив особливе слабке ультрафіолетове випромінювання тваринних і
рослинних клітин, котре стимулює клітинне ділення, – мітоз. Тому він і назвав його
мітогенетичним.
...З початку Великої Вітчизняної війни (після короткого перебування в Казані) Гурвіч завідував в
Москві лабораторією мітогенезу в Інституті експериментальної біології.
У 1948 році після нещасливої сесії ВАСХНІЛ він пішов на пенсію (лабораторією до її закриття
завідувала його донька, доктор біології). І в домашніх умовах учений продовжував теоретичні
розробки, проводив досліди.
ВСЕ ЖИВЕ ВИПРОМІНЮЄ УЛЬТРАФІОЛЕТ, з розвідки О. Гавриша «О. Г. Гурвіч: справжня
історія біологічного поля»
О. Г. Гурвіча не задовольняв стан теоретичної біології початку XX століття. Його не привертали
можливості формальної генетики, оскільки він усвідомлював, що проблема „передавання
спадковості» корінним чином відрізняється від проблеми „здійснення» ознак в організмі.
Можливо, найголовніше завдання біології і до цього дня – пошуки відповіді на „дитяче»
запитання: яким чином з мікроскопічної кульки єдиної клітки виникають живі істоти у всій їх
різноманітності?
...Гурвіч приходить до розуміння впорядкованості в живому як „підпорядкованості» елементів
єдиному цілому – у протилежність їх „взаємодії».
...Він вперше розвиває уявлення про ембріональне поле – морфе. По суті, це була пропозиція
розірвати хибне коло: пояснити виникнення неоднорідності серед спочатку однорідних елементів
як функцію положення елементу в просторових координатах цілого.
Після цього Гурвіч почав формулювати закон, який описує переміщення клітин в процесі
морфогенезу. ... Здавалося, що клітини „знають», куди їм нахилятися, куди тягнутися, аби
побудувати потрібну форму.
О. Г. Гурвіч ввів поняття „силової поверхні» „морфогенетичного поля», ...прийшов до того, що
необхідно розглядати мітози в живому об’єкті не як одиничні події, а в сукупності, як щось
скоординоване – будь то строго організовані мітози перших фаз дроблення яйцеклітини чи мітози,
котрі здаються випадковими...
...Подальші дослідження показали, що йдеться саме про випромінювання, а не про летючі хімічні
речовини. Дія розповсюджувалася у вигляді вузького паралельного пучка – варто було злегка
відхилити убік індукуючий корінець, ефект пропадав. Пропадав він також, коли між корінцями
поміщали скляну пластинку. А ось якщо пластинка була з кварцу, ефект зберігався! Це
підказувало, що випромінювання було ультрафіолетовим.
Пізніше спектральні межі встановили точніше – 190-330 нм, а середню інтенсивність оцінили на
рівні 300-1000 фотонів/с на квадратний сантиметр. Інакше кажучи, мітогенетичне
випромінювання, відкрите Гурвічем, було середнім і ближнім ультрафіолетом надзвичайно
низької інтенсивності.
Звідки ж береться УФ-випромінювання в живій клітині?
Джерело поля Гурвіч пов’язував з центром клітини, пізніше – з ядром, в кінцевому варіанті – з
хромосомами. На його думку, поле зароджувалося під час перетворень (синтезу) хроматину,
причому ділянка хроматину могла стати джерелом поля, лише перебуваючи в полі сусідньої
ділянки, яка вже перебувала в такому стані. Поле об’єкту в цілому, згідно пізнішим уявленням
Гурвіча, існувало як сума полів клітин.
...У наш час співчуття змінилося неприязню. Чималий внесок в дискредитацію ідей О. Г. Гурвіча
внесли деякі горе-послідовники, які трактували думки ученого „за власним розумінням».
Проте головне навіть не в цьому: ідеї Гурвіча опинилися збоку від того шляху, яким пішла
„ортодоксальна» біологія. Після відкриття подвійної спіралі перед дослідниками з’явилися нові
ваблячі перспективи. Ланцюжок „ген – білок – ознака» привертав своєю конкретністю, легкістю,
як здавалося, отримання результату.
Природно, що молекулярна біологія, молекулярна генетика, біохімія стали магістральними
напрямами, а негенетичні і неферментативні процеси в живих системах поступово витіснялися на
периферію науки, і саме їх вивчення нині вважається сумнівним, несерйозним заняттям.
Для сучасних фізико-хімічних і молекулярних відгалужень біології чуже розуміння цілісності, яку
О. Г. Гурвіч вважав основоположною властивістю всього живого. Зате розчленовування
практично прирівнюється до отримання нового знання. І хоча нерівноваженість біологічних
процесів формально визнається, важливої ролі їй ніхто не відводить: переважна більшість робіт
направлена на розрізнення „чорного» і „білого», присутність чи відсутність білка, активності чи не
активності гена.
Що ми втратили за півстоліттям після Гурвіча, наскільки великі втрати – відповідь підкаже
майбутнє науки.
НАПИСАВ БЛИСКУЧУ БІОФОТОННУ СИМФОНІЮ, з статті В. Орла і Л. Білоусова «З
єретиків в пророки біології ХХI століття»
Аналізуючи відкриття, зроблене Гурвічем, тільки зараз розумієш наскільки різко воно відхилялося
від загальноприйнятої у той час біологічної точки зору на процеси клітинного ділення. Тому
Гурвіч уявлявся деяким його сучасникам єретиком біології XX століття.
...Відродження цікавості до цього напряму поновилося з 70-х років в колишньому СРСР. Проте
особливо активно і цілеспрямовано це відбувається в Німеччині, де створили Міжнародний
інститут біофізики, в якому учені планомірно досліджують проблеми біологічних випромінювань,
ґрунтуючись на новітніх досягненнях квантової фізики з урахуванням наукової спадщини Гурвіча.
...Багато років тому Гурвіч в своєму виступі, присвяченому пам’яті ученого-біохіміка Є. Лондона,
відзначив існування двох типів учених. Перші – відкриття яких відбуваються в мить, коли
людство готове для їх загального визнання і впровадження. Другі – це вчені, що випередили час, ті
невизнані генії, які не користуються визнанням своїх сучасників.
Певною мірою ця нелегка доля торкнулася і Гурвіча, ідеї якого випередили час. Він написав
блискучу біофотонну симфонію, проте тоді ще не народився піаніст, який міг би її виконати.
