КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Береговой Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БЕРЕГОВИЙ Георгій Тимофійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Льотчик-космонавт (12/32). У Космосі перебував 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд.

З родини службовця.

Народився 15 квітня 1921 р. в с. Федорівці Карлівського району Полтавської області (нині –

Карлівський район Полтавської області України).

Помер 30 червня 1995 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків (1941), Вищу офіцерську школу

(1945), курси пілотів-випробовувачів (1948), Військово-повітряну академію (1956).

Працював на Єнакіївському металургійному комбінаті (1938), був пілотом, командиром ланки, заступником командира і командиром ескадрильї штурмової авіації під час другої світової війні на

другому Українському фронті (1942-1945), служив пілотом-випробувачем (1948-1964), в загоні

космонавтів (з 1964), заступником начальника (1969-1972), начальником (1972-1987) Центру

підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна.

Лауреат Державної премії СРСР (1981).

Лауреат золотих медалей де Лаво, ім. К. Ціолковського, ім. Ю. Гагаріна.

Заслужений пілот-випробовувач СРСР (1961).

Льотчик-космонавт СРСР № 12 (1968).

Двічі Герой Радянського Союзу (1944; 1968).

Герой Соціалістичної Праці Народної Республіки Болгарія (1970).

Кавалер двох орденів Леніна, двох – Червоної Зірки, двох – Червоного Прапора, орденів

Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го степеня і

низки медалей.

За час війни здійснив 186 бойових вильотів. У мирний час випробував понад 60 типів літаків.

Має праці в області космонавтики й інженерної психології.

Співавтор наукових відкриттів в області фізики верхньої атмосфери.

На космічному човні «Союз-3» здійснив 64 оберти навколо Землі (тривалість польоту 3 доби 22

години 50 хвилин 45 секунд). Під час польоту, який тривав близько 95 годин, декілька разів

маневрував на орбіті з застосуванням різних методів орієнтації човна, двічі зближався з космічним

човном «Союз-2» (26-30 жовтня 1968).

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Кут атаки» (1971), «Небо починається на

Землі» (1976), «За покликом серця», «Діяльність космонавта в польоті і підвищення її

ефективності» (обидва – 1981), «Про час і про себе» (1982), «Космос – землянам» (1983), «Три

висоти» (1986).

Б. – почесний громадянин міст Вінниця, Єнакієве, Луганськ (усі – Україна), Калуга (Росія), Плевен, Сливен (обидва – Болгарія).

Бронзовий бюст космонавта встановлено в м. Єнакієве (Україна).

З нагоди 90-річчя нашого земляка встановлено меморіальні дошки в Луганських середній школі

№29 та обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Молодої

гвардії (2011).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Каманін, С. Корольов, Ю. Гагарін, В. Комаров, Г.

Титов, В. Терешкова, В. Биковський, Б. Єгоров, П. Климук, Г. Гурзадян, В. Севастьянов, П. Бєляєв

та ін.


***

ПРАВИЛЬНА КОНФІГУРАЦІЯ

, з життєвого кредо Г. Берегового

Завжди можна вибрати правильну конфігурацію життя.


РОЗБІГ У МАЙБУТНЄ, зі спогадів Г. Берегового

Не шкодуючи себе, я, як і водиться, не залишався обділеним. Життя платило досвідом, знаннями, майстерністю. А разом з цим складалася і сама доля – може, і нелегка, може, і не зовсім проста, але цілком закономірна доля людини, яка, крім своєї професійної справи, намагалася робити і ще

одне – себе не розтрачати. Бо доля людини – не тільки досягнуте і завойоване, це ще й готовність,

постійна, активна, повна сил і можливостей, готовність завойовувати і досягати. Ось що таке доля.

Вона не прожите, ні, а накопичений усім життям розбіг у майбутнє...


ТИША МОЖЕ ВБИТИ, з книги Г. Берегового «Кут атаки»

Перший години пролетіли несподівано швидко. Згідно графіку я вовтузився з таблицями,

відповідав на тести, виконував інші роботи... Все начебто йшло нормально, все було добре.

Проте поступово я став відчувати якийсь неспокій. Словами його було важко визначити; він

визрівав десь усередині свідомості і з кожною хвилиною ріс... Подавити його, звільнитися від

нього не вдавалося...

Я поглянув на годинник, потім – в графік. Там проти чергової відмітки стояло одне коротке слово:

«Відпочинок».

Відпочинок так відпочинок, подумав я і, сівши в крісло, поволі озирнувся на всі боки.

І тут на мене обвалилася тиша.

«Ти-ша...» – подумки вимовив я добре відоме всім слово, намагаючись вдуматися у те, що стояло

за цим начебто таким ясним і буденним раніше поняттям. «Тиша...». Я відчув своє дихання і ще, як б’ється моє серце. І все. Більше нічого не було. Абсолютно нічого. Я уявив собі клубок вати, величезний клубок, величиною із земну кулю; усередині нього – я. ТИША...

Клубок розростався, стрибками захльостуючи орбіту за орбітою, заповнив сірою клочкувато-

волокнистою масою весь навколосонячний простір; я зіщулився в абстрактну крапку, – більйони

більйонів кубічних кілометрів вати навколо – це і є тиша?

«Спокійно! – сказав я собі. – Просто у тебе розігралася уява». Я розплющив очі і вибрався з цієї

проклятої… вати; сурдокамера виглядала зовсім буденно і заспокійливо, проте тиша залишалася.

Тільки тепер вона вже не лякала. Тепер вона включила те, чого я не знав про неї раніше і чого

ніколи вже не вдасться від неї відокремити, – реакцію на одну з якостей космосу. Вона, ця якість, лише злегка торкнулося свідомості, приголомшила, скувала на мить судомою і відступила, так і

залишившись непізнаною...

Я дізнався лише одне, що тиша не тільки проста відсутність шумів і звуків; тиша – це одна з

властивостей існуючої матерії, властивість, яка може вбивати.


ТАЄМНИЦЯ ЗІРКИ №1, з книги Г. Берегового «Космос – землянам»

Погідним грудневим днем 1973 року з Байконуру стартував космічний човен «Союз-13». Навіть

зовні він помітно відрізнявся від своїх попередників. На його орбітальному відсіку красувався

справжня астрономічна маківка. В ній розташовувалася обсерваторія «Оріон-2». …Мала отримати

ультрафіолетові спектральні знімки слабких зірок.

…НАСА розцінив виведення «Оріона-2» на орбіту, як «поворотний етап в радянській космічній

астрономії».

…З допомогою «Оріона-2» були відкриті потужні хромосфери у зірок, які вважалися холодними.

…Виявили нові гарячі зірки надзвичайно малої світимості і незрозумілої природи походження.

Вперше тримали ультрафіолетову спектрограму планетарної туманності… і встановлено наявність

магнію, алюмінію і титану.

Скажете, не так вже й багато? Не поспішайте! За попередні півстоліття вивчення планетарних

туманностей було виявлено всього шістнадцять елементів, що входять до їхнього складу, а за

останні чверть століття – жодного.

…Увагу астрономів привернула відносно слаба зірка, не позначена в жодному з каталогів.

Вирішили назвати її №1.

Знаходиться вона неподалік від Капелли. …Температура випромінювання – висока. …Виходило,

що вона має бути в 100 разів слабкіше звичайної зірки тієї ж температури.

…Розшифрувати природу її так і не вдалося.

…Відгукнувся американський колега Хербіг. Нові спектрограми були отримані на Землі. Їх аналіз

показав: зірка №1 не може бути білим карликом. Здогадка, котра здавалася найімовірнішою, не

справдилась. Але що ж тоді вона за об’єкт, зірка №1? І чи зірка вона взагалі?!

…Якщо припустити, що зірка №1 – квазар, то він сильно не схожий, так би мовити, на своїх

побратимів. Його світимість набагато слабкіша, і, виходило, він повинен був знаходитися

неподалік. Коротше кажучи, виходив якийсь карликовий квазар, про які… астрономи нічого не

знали.

Події навколо об’єкту №1 набули детективного сюжету, розв’язання якого не видно. Але його час

неодмінно настане…


МРІЮ ПОБАЧИТИ БРАТІВ ПО РОЗУМУ, з інтерв’ю Г. Берегового радіо «Голос Росії»

Колись авіація була долею окремих смільчаків. Колись переліт з Москви на Далекий Схід або до

Америки – це було подія століття. А зараз літаки літають постійно, доставляючи в будь-які точки

земної кулі пасажирів і вантажі.

Так і до космічних польотів з часом будуть причетні все більше людей: інженерів, лікарів, астрономів, журналістів, навіть просто туристів. І хто знає, може, коли-небудь люди зустрінуть на

космічних трасах братів по розуму з інших планет? Це буде приголомшлива подія!

Хотів би я це побачити...


БОРОЗНИ НЕ ЗІПСУВАВ, з повісті В. Степанова «Серп Землі»

…У загін він прийшов уже полковником. Золотаві зірки на погонах із блакитними просвітами

вселяли повагу однокашникам – у більшості молодших офіцерів. …За віком вони цілком могли б

називати його ветераном.

І цю різницю в прожитому він найгостріше відчув, коли за кілька місяців до радісної звістки:

«Прийнятий у загін!» фронтовий його командир і товариш, а тепер наставник космонавтів Микола

Петрович Каманін з гірким подихом відповів, повертаючи рапорт:

– Не можу, розумієш, не можу. У мене наказ: брати не старше тридцяти років, а тобі...

…Так, коли він прийшов у загін, йому було сорок чотири. Але при чому отут ця різниця? Він

пройшов не одну, а навіть дві медичні комісії, на здоров’я не скаржився. Та й кожний з молодих

чи міг би витримати, як він колись у їхньому віці, п’ять бойових вильотів підряд, неймовірні

перевантаження пілота-випробувача, особливо при виході з глибокого піке, коли невидима вага

свинцем, до потемніння в очах, навалювалася на груди, на плечі, на голову...


МИ ЙОГО ЗАПИСУВАЛИ, з телевізійної передачі «Говорить і показує Луганськ»

Після закінчення зйомок він (Береговий Г. Т. – авт.) запропонував подивитись фільм про

відвідання Зоряного Ф. Кастро і Л. Брежнєвим, а також плівки, відзняті космонавтами в космосі.

Кожному з нас дав автограф. Мені подарував своє фото з написом: «С побажаннями творчих

злетів!». Завдячуючи Л. Алексєєвій, на спомин нам залишились знімки космонавта з нашою

групою.

А режисер І. Хорунжий, дізнавшись, що тут є кабінет Ю. Гагаріна, упрохав Георгія Тимофійовича

зняти ще невеличкий сюжет у цьому кабінеті.

...Передача була високо оцінена Дирекцією програм УТ. А у кожного з нас, хто її створював, назавжди залишилась пам’ять про Зоряне містечко і значки з емблемою: космонавт, що пливе в

бездонні космосу, – дарунок Георгія Тимофійовича Берегового.


ЛІТАВ І ПІСЛЯ 70 РОКІВ, з нарису В. Сандула «Прокладав шлях до стикування космічних

човнів»

Пригадується, як у березні 1990 року в один із вихідних днів в Алма-Аті відбулася подія, що

здивувала місто. Опівдні у повітрі з’явилися три різнокольорові повітряні кулі. Літальні

апарати пливли так низько, що було чітко видно обличчя аеронавтів. На одній з повітряних

куль знаходився гість столиці Казахстану двічі Герой СРСР, льотчик-космонавт Георгій

Тимофійович Береговий. Польоти повітряних куль відбувалися напередодні відкриття в

Алма-Аті союзної науково-практичної конференції з проблем розвитку повітроплавання в

країні. Тож незважаючи на поважний вік, Г. Т. Береговий продовжував літати і після

сімдесяти років.