ЧАРУКІВСЬКИЙ Прохор Олексійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Лікар. Першим на теренах Російської імперії запровадив перкусію та аускультацію як методи
об’єктивного обстеження хворого, а також встановив зв’язок між ревматизмом суглобів і
відповідним враженням серця, заклавши основи вчення про ревматизм останнього.
З міщанської родини. Брат, Чаруківський Я., – медик.
Народився в 1790 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині – однойменна область
України).
Помер в 1842 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Чернігівську духовну семінарію (1802-1810), Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну
академію (1812-1816). Стажувався за кордоном (1818-1822).
Працював викладачем Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (1816-1818), ординатором
військово-сухопутного шпиталю (1822-1836), викладачем медико-хірургічної академії (з 1824), виконуючим обов’язки редактора «Журналу Імператорського людинолюбного товариства» (1825-1827), «Військово-медичного журналу» (1828-1834).
Кавалер ордена св. Ганни 3-го ступеня.
Друкувався в «Журналі Імператорського людинолюбного товариства», «Військово-медичному
журналі».
Як вчений дебютував доробком «De haemoptysi» (1823).
Потім настала черга книг: «Загальна патологічна семіотика, або Вчення про ознаки хвороб
взагалі» (1825), «Дослідження системи практичної медицини» (1833-1840), «Про стетоскоп і
явища, що відкривають за його допомогою».
Про блискучого лікаря-діагноста П. Чаруківського згадує в романі «Війна і мир» Л. Толстой.
Серед друзів та близьких знайомих Ч. – Є. Смєльський, Ж. Буйо та ін.
***
ХВОРОБИ КОРДОНІВ НЕ ЗНАЮТЬ
, з професійного кредо
П. Чаруківського
Хвороби не мають кордонів між собою, тому що природа не проклала кордонів між своїми
добутками, а розвиває все в безперервному зв’язку й поступовості.
ЗВ’ЯЗНЕ І МІЦНЕ ЦІЛЕ, з статті П. Чаруківського «Про причини недосконалості медицини»
Потрібен інший Бекон, який би накреслив загальний план розташування матеріалів у відповідності
з природою. Необхідно з’єднати матеріали у зв’язне й міцне ціле.
ЛИШЕ ДЛЯ ВИГЛЯДУ, з «Щоденників» О. Нікітенка
1 червня 1831 року
На Сінній площі – сум’яття. Народ зупинив карету, в якій везли хворих до лазарету, розбив її, а їх
звільнив. Народ явно загрожує бунтом, кричить, що тут не Москва, що він дасть себе знати краще, ніж там, німцям лікарям і поліції. Уряд і глухий, і сліпий, і німий.
Ми з опікуном оглядали наші учбові заклади; завдяки долі в них ще не з’явилася холера. Ми дуже
стурбовані швидким закінченням лазарету.
Був сьогодні у вченого секретаря Медико-хірургічної академії, Чаруківського, просив у нього
лікаря і двох студентів з академії для нашої лікарні. Він відіслав мене до головного лікаря Ремана.
Тут також начувся про бездіяльність уряду. Хворі віддані на жертву холері. Все робиться тільки
для вигляду.
БІЛЯ ВИТОКІВ НЕВРОПАТОЛОГІЇ, з дослідження Ф. Пойомного «Розпізнавання, опис і
викладання нервових хвороб в Росії в першій половині XIX століття»
Студенти того часу одержували відомості з нервових хворобах у професора П. Чаруківського й з
нейрохірургії – у його брата, професора Я. Чаруківського.
Прохор Олексійович Чаруківський …у статті «Про причини недосконалості медицини» висловлює
незадоволеність західними філософськими системами й підкреслює необхідність діалектичного
підходу до явищ.
У книзі «Досвід системи практичної медицини» дається опис нервової гарячки, гостра форма якої
триває 4-6 тижнів, а хронічна – цілі місяці. Причину захворювання він бачив у стані атмосфери, тобто ставив у зв’язок з умовами зовнішнього середовища.
Великого значення для виникнення захворювання він надавав стану нервової системи. Частіше, на
його думку, занедужують люди, пригноблені сумом, нудьгою, які знемагають від праці, живуть у
місцях і кімнатах тісних, неохайних, що не мають належного поновлення повітря.
Як плин, так і лікування він ставив у пряму залежність від темпераменту: найчастіше
захворювання спостерігається у людей сангвінічного й холеричного темпераменту. Він
рекомендував обережно вживати наркотичні засоби повнокровним і меланхолікам; чутливим
(сангвінікам і холерикам) вважав корисним застосовувати наркотичні, а флегматикам
(малочутливим) ароматичні засоби.
У другій частині книги «Досвід практичної медицини» П. Чаруківський описав запалення
оболонок мозку й запалення спинного мозку й оболонок. Для менінгіту вчений вважав
характерною ригідність потилиці в тому випадку, якщо запальний процес локалізується внизу
варолієвого моста. Й особлива ознака – «біль при спробі розправити член».
При викладі симптомів запалення різних відділів мозку П. О. Чаруківський вказував на
нерухомість зіниці при поразці чотиригорбої ділянки, зміни з боку роговиці – у випадку враження
гасерового вузла; судоми або родимець одного боку вірно пояснював стражданням півкулі мозку з
протилежного боку, родимець мови спостерігав у разі осередкового враження передніх частин
мозку.
При лікуванні запальних процесів він широко застосовував ртуть, що давало безсумнівний успіх у
лікуванні специфічних захворювань центральної нервової системи. У праці вказується на
необхідність застосування теплих і лужних ванн.
П. Чаруківський дав опис порушення кровообігу в головному мозку й виділив у якості самостійної
нозологічної одиниці гіперемію мозку (кровонаповнення).
Чудовим є опис крововиливу в мозок. Він розрізняв три ступені порушення функцій останнього
залежно від величини крововиливу. При першій є неповна втрата свідомості зі швидким його
поверненням, розлад мови, відхилення кута рота, парестезія й парез. Крововилив при цьому
незначний, завбільшки з лісовий горіх.
При крововиливі розміром з голубине або куряче яйце він спостерігав втрату свідомості зі
збереженням реакції на зовнішні подразнення, відзначав геміплегію, відтягування рота в один бік, глибоке хрипке і рідке дихання.
Третій ступінь характеризувався повною байдужістю й швидко наступаючою смертю.
З лікувальних засобів при крововиливі рекомендувалися кровопускання, крововитяг за допомогою
п’явок, холод на голову.
У керівництві досить барвисто описана епілепсія з викладом поняття про ауру, клоничну й тонічну
фази нападу й вказівкою на роль екзогенних факторів (глисти, аменорея, вагітність, механічні
ушкодження голови, висипки й виразки, які пройшли). У книзі описані хорея й оперізуючий
лишай.
Якщо зіставити керівництво П. О. Чаруківського з книгою з невропатології, котра ви йшла в
російському перекладі 1836 року, французького лікаря І. А. Аберкомби, то ми повинні до честі
нашого співвітчизника зарахувати синтетичний опис захворювань нервової системи.
Праці М. Я. Мудрова, І. Г. Дядьківського, П. О. Чаруківського, Я. О. Чаруківського, Д. М.
Варвинського були тією потужною паростковою зоною, з якої надалі, у другій половині XIX
століття, … виросла російська невропатологія
ЯК ВЧИВ ЧАРУКІВСЬКИЙ, з монографії Ф. Тетеньова «Природа лікарських помилок»
Основний синдром досить часто визначає стан хворого або безпосередньо, або залишаючись
наслідком іншого синдрому, який визначає нозологічну форму.
Як підійти до проблеми вибору основного синдрому? Насамперед, треба класифікувати
синдроми за найбільш загальними ознаками клінічного прояву:
1)
прояв хвороби:
– місцевий;
– загальний;
2)
перебіг хвороби:
– гострий;
– хронічний;
3)
прояв симптомів:
– яскравий;
– прихований;
4)
зміни органів:
– морфологічні;
– функціональні.
У наведеній класифікації синдромів нічого принципово нового немає. Перші два види проявів
хвороби використовував ще П. О. Чаруківський з дидактичними цілями.
РОЗСТАВИВ КРАПКИ НАД «І», з статті М. Данилова «Відкривач хініну»
Харківський вчений Ф. Гізе був фармацевтом за освітою і видатним ученим за широтою
підготовки з фармації і хімії. У 1813 р. він відкрив алкалоїд хініну і цинкохініну. Проте це не
відразу помітили. Тому пріоритет відкриття став належати французьким фармацевтам Пеллент’є і
Кавенту, які в 1820 р. виділили кристалічну речовину і назвали її хініном.
У 1816 р. на відкриття професора Ф. Гізе звернув увагу колега з Дрездену Фіцинус.
Зрештою в 1829 р. професор Санкт-Петербурзької медико-хірургічній академії П. Чаруківський
переконливо довів безперечний пріоритет Ф. Гізе у відкритті алкалоїду хініну.
ПЕРШИМ ПОВІДОМИВ ПРО НОВИНКУ, з кореспонденції В. Ликова «Звуки капання:
стетоскопу – 175 років»
На початку XIX ст. чудовий французький клініцистЛаєннек відкрив метод аускультації і
винайшов стетоскоп. Проте до цієї події лікарі Європи поставилися прохолодно і навіть із
зневагою. Німеччина – і та проігнорувала це нововведення, чого не можна сказати про російських
лікарів, які побували у Франції.
Першим про винахід стетоскопа повідомив у пресі в 1828 р. проф. П. О. Чаруківський. До
аускультації за допомогою стетоскопа непідроблену цікавість виявили учені медичного
факультету Московського університету. Оволодіння новим методом дослідження хворих
дозволило їм описати ряд нових симптомів при пневмоніях, туберкульозі і захворюваннях
серцево-судинної системи.
ЕНТУЗІАСТ, з виступу В. Гойденка на конгресі «Рефлексотерапія і мануальна терапія в ХХI столітті»
Сталося те, про що мріяли цілі покоління першопроходців біології, медицини і фізіології.
Починаючи з XIX століття окремими ентузіастами – П. Чаруковським, О. Татариновим, П.
Коріневським, В. Корсаковим, Е. Вяземським – були вивчені, а потім упроваджені в практику
методи чжень-цзю терапії.
Наукові досягнення XIX-XXI ст. клінічної нейрофізіології, присвячені визначенню чільної ролі
центральної нервової системи в життєдіяльності організму в нормі і патології, а також інші
відкриття послужили фундаментом для осмислення і залучення тисяч лікарів-ентузіастів до
вивчення і практичного застосування не тільки чжень-цзю терапії, а й появі та успішному
розвитку двох нових лікарських спеціальностей – рефлексотерапії і мануальній терапії.
...Наполегливою працею і високими результатами лікарі – рефлексотерапевти і мануальні
терапевти – довели свою корисність людям.
ЗАСТОСОВУВАВ ГОЛКОТЕРАПІЮ, з статті А. Ахметсафіна «Історичні ціхи східної
медицини в Росії»
Що стосується китайської медицини, то перші лікарі, які її описували входили до складу духовних
місій в Пекіні. Треба сказати, що й столична медицина з цікавістю ставилася до методів східних
ескулапів.
Перший клінічний опис застосування акупунктури належить знаменитому терапевтові і
діагностові Прохору Олексійовичу Чаруківському (відзначив високу ефективність голкотерапії
при ревматизмі (тоді цим терміном позначали болі в суглобах і м’язах) і люмбоішіалгії.
У 1828 році він в першому номері військово-медичного журналу повідомив про дієве лікування
голками, яке широко застосовується китайцями і японцями, «я сам бачив виразну від нього
користь». Це була одна з перших публікацій на теренах Російської імперії про голкотерапію.
