АШЕШОВ Микола Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Прозаїк, журналіст. Псевдоніми – А. Ожигов, Пончь.
З родини тимчасових купців.
Народився 11 (23) грудня 1866 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 9 березня 1923 р. в м. Петрограді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив третю одеську гімназію (1885), юридичний факультет Московського університету (1891).
Працював адвокатом, обирався секретарем Нижньогородського товариства розповсюдження поча-
ткових знань, де-факто редагував «Самарську газету» (1893-1895), виконував обов‘язки керівника
газети «Нижегородський аркуш» (1895-1898).
Друкувався в газетах «Кур’єр», «Самарська газета», «Російське життя», «Нижньогородський
аркуш», «Сучасне слово», «Північний кур’єр», «Товариш», журналах «Нове слово», «Освіта»,
«Сучасний світ».
Як літератор дебютував серією статей в петербурзькій газеті «Російське життя» (1892).
В «Самарській газеті» з’явилися фейлетони та оповідання А., а також роман «Буремне болото»
(1893).
Наш земляк – автор п’єс «В золотому домі» (1910), «Біля мільйонів» (1913), збірки оповідань «Ра-
ни кохання» (1914), повісті «Вороги» (1914). Написав та опублікував він і книгу «Т. Г. Шевченко.
Життя поета» (1919).
А. зазнав переслідувань з боку влади – його двічі висилали з Москви. Вперше за участь в
студентських хвилюваннях (1890), вдруге – за «зв’язок з політично неблагонадійними особами»
(1893). І якщо «дебютне покарання» в Нижньому Новгороді тривало недовго, то в Самарі
прийшлося провести принаймні три роки.
Розпочату публікацію його роману «Буремне болото» заборонили з цензурних міркувань.
Серед друзів та близьких знайомих А. – В. Короленко, М. Горький, Д. Заславський, Є. Чирикова, О. Толстая, О. Амфітеатров, С. Гусєв, Р. Ціммерман, М. Григор’єва, Н. Маслова, М. Анненський
та ін.
***
БЕЗ ПРИМАР ТА ІЛЮЗІЙ,
з творчого кредо М. Ашешова
Матеріалістична теза розсіює непотрібні примари і ілюзії.
МОРАЛЬ НЕГІДНИКІВ, з статті М. Ашешова «Замість демона – лакей (В. В. Розанов)»
У галереї безсмертних творінь російської художньої літератури є низка типів, з якими думка
мимоволі зближує даного письменника, мабуть, з часів книгодрукування...
Проте якщо взяти перший яскравий тип лицемірства, Іуду Головльова, – яким він здасться
неяскравим порівняно з Розановим. Їх, щоправда, зближують дві якості – відвертість і здирництво.
Але в Іуди все ж таки виявилася совість, хоча й здичавіла, однак все ж таки совість. Вона була
«загнана і мовби забута». І врешті-решт прокинулася.
Яка наївність! «Я не негідник, щоб думати про мораль».
ПЕРЕМОЖНА ПІСНЯ ЖИТТЯ, з рецензії М. Ашешова на поему Л. Андрєєва «Життя Василя
Фівейського»
Коли ...гіпноз і ...страхіття, який навівається талантом письменника, проходить, а допитлива думка
аналізує поему всю, цілком, то дзвінко починає співати в повітрі переможна пісня життя і яскраво
виділяється заклик до розумної осмисленої боротьби, до якої кличе письменник крізь символи і
туман свого чудового твору.
ВИМАГАЮ ОСОБИСТОГО НАГЛЯДУ, з таємної телеграми самарського поліцмейстера
приставу міста
Милостивий Государ, наказую особисто постійно наглядати за Ашешовим. Додатково доручаю
Вам таємно спостерігати, чи не вступить Ашешов у розпорядники друкарні Новикова і
завідування «Самарською газетою».
ДВА РОКИ ПІД ПИЛЬНИМ ОКОМ, витяг з архіву канцелярії Нижньогородського губернатора
Довідка про політичних ув’язнених, які відбувають покарання в Нижньогородській в’язниці Д. В.
Тихомирова, І. В. Цвєткова, П. Б. Нелідова і осіб, які перебувають під наглядом поліції М. П.
Ашешова й А. В. Тихомирову.
17 червня 1893 – 17 липня 1895
НАПРУЖУВАВ ЖАНДАРМСЬКЕ УПРАВЛІННЯ, з розвідки Л. Соловйової «Про Толстого»
Під час відвідин Самари Олександра Леонтіївна з сином часто приходила до Миколи Петровича
Ашешова. Їх дружба була заснована на спільній роботі в «Самарській газеті». Тут О. Л. Толстая
активно друкувала свої нариси і розповіді з народного побуту.
...Тепер необхідно сказати про М. П. Ашешова. Відомості про нього, достатньо вичерпні,
містяться в документах Губернського Жандармського Управління Самари. З них ми дізнаємося, що Микола Петрович Ашешов, помічник присяжного повіреного, закінчивши юридичний
факультет Московського університету з дипломом 1 ступеня, в 1892 році був привернутий
Московським Жандармським Управлінням до дізнання як обвинувачений в державному злочині.
Згідно статті 416 Статуту Кримінального Суду відданий під особливий нагляд поліції і висланий з
Москви. За прохідним свідченням М. П. Ашешов прибув до Самари в січні 1893 року.
Рід занять визначений був так: адвокатура і літературна праця. Насправді ж М. П. Ашешов в
Самарі адвокатурою займатися не став, віддавшись цілком праці літературній. Це надзвичайно
турбувало Жандармське Управління.
... Влітку 1895 р. через сімейні нелади Ашешов покинув Самару, переїхавши до Нижнього
Новгорода.
ВИНИКЛА ІДЕЯ, з листа О. Толстої О. Вострому від 29 січня 1894 р.
Знаєш, яка тут виникла ідея. Купити у Новикова «Самарську газету» на паях товариських. Це ми, сидячи у Ашешова, мріяли. У Новикова справи в даний час кепські, і він продав би з
задоволенням.
Ашешов цифрами доводив, яке це могло б бути хороше підприємство в усіх відношеннях.
ГАЗЕТА ШТРИКАЄТЬСЯ, МОВ ЇЖАК, з листа М. Горького В. Короленку від 15 березня 1895
р.
Шановний Володимире Галактіоновичу!
Редакція покірно просить Вас надіслати невеличку розповідь до великоднього номера. Якщо така є
і Ви не проти «Самарської газет» – будь ласка, надішліть якомога швидше!
…На редакцію ходили скаржитися до губернатора міський голова і ще якась темна людина з
виборних місцевої думи. Губернатор викликав Ашешова і Костеріна (С. І. Костерін – купець, видавець «Самарської газети». – авт . ) і лаявся.
На другий день з’явилися…доноси, і нині губернатор складає належний папір до Головного
управління у справах преси.
Гарний?!
Ой, як тут паскудно! Дика тутешня публіка зовсім позбавлена віри в що-небудь
порядне і будь-які стерпні в моральному плані вчинки пояснює дурними спонуканнями.
…Але газета! Я нею задоволений, вона не дає спокійних днів тутешній публіці. Вона – колеться, мов їжак. Добре! Хоча потрібно б, щоб вона била по порожніх головах молотом…
МОЛОДІСТЬ – НАВРЯД ЧИ ГІДНІСТЬ, з листа М. Горького В. Короленку від 30 березня 1895
р.
Самара.
Шановний Володимире Галактіоновичу!
За звичаєм я – з проханням до Вас. Ашешов доручив мені просити Вас ось про що. Будьте
люб’язні – візьміть на себе працю вказати недоліки «Самарської газети» і окресліть те – якою б Ви
її хотіли бачити.
Умови, в яких зараз знаходиться газета, настільки сприятливі для неї, що удосконалення є цілком
можливим.
Завідувач редакцією – Ашешов – мені здається, дуже розумний і енергійний.
Я веду в газеті «Нариси і начерки». Скажіть, що Ви думаєте про те, як я трактую факт? Про саму
цінність факту? Про тон? Ашешов говорить – потрібно писати живіше.
Я намагаюся. Проте, очевидно, це не моя спеціальність, і мені здається, що деколи я впадаю
у вульгарно-скалозубський тон...
Бажаю Вам всього кращого.
Ваш О. Пєшков
ПР. Відповідайте ж швидше на цього листа! Дуже важливо саме тепер одержати від Вас якісь
вказівки. Кажучи, що Ашешов енергійний і розумний, я забув сказати Вам, що він – молодий. У
такій серйозній справі – справі крупного суспільного значення – молодість навряд чи гідність.
Пост Ашешова важливий – він диригент оркестру. Вказівки з боку для нього – необхідні. Ваша
вказівка цінніша, ніж чиясь інша, Ви провінціал, і Ви добре знайомі з провінційною пресою.
БАТЬКО ДИТИНИ – НЕ АШЕШОВ І НЕ СОЛДАТ ОЛЕКСАНДР, з листа А. Чехова М.
Чеховій від 11 листопада 1899 р.
Ялта.
Мила Машо, у нас міністерська криза. Мустафа пішов, і на його місце запросили Арсенія,
росіянина в піджаці, грамотний, служив в Нікітському саду. Його хвалять. Молодий.
Тепер відповідаю на твого останнього листа. Машину дитину повинен утримувати не Ашешов, а
Вишневський. І самій Маші він повинен видавати щомісячно хоча по три рублі. А ще краще, якби
він узяв до себе Меланю і утримав її у себе разом з дитиною. Він вже писав мені, що батько
дитини – це він, а зовсім не солдат Олександр.
ЗВ’ЯЗКОВИЙ ГАПОНА, з книги М. Горького «Сава Морозов»
З’явився Петро Рутенберг, вчитель і друг попа, змушений через два роки задушити його,
поговорив з ним і сів писати від імені Гапона відозву робочим, – ця відозва починалася словами:
«Брати, спаяні кров’ю».
Піп послав М. П. Ашешова до робочих з якоюсь запискою, прийшов Ф. Д. Батюшков і ще якісь
пригнічені люди, вони заявили, що Гапона – вбито і що зараз Невським поліція провезла його
труп, – «труп» в цей час мився в убиральні. З’явився ще хтось і сказав, що Гапон живий, його
шукає поліція, обіцяна винагорода за арешт.
Батюшков запропонував відвести Гапона у Вільно-економічне товариство, де зібралася
інтелігенція, – не пам’ятаю мотивів цієї пропозиції. Сава, усміхаючись, сказав:
– Так, так, нехай подивляться...
Він був настроєний роздратовано, говорив похмуро і дивився на Гапона з явною неприязню.
Гапон спочатку відмовився їхати, проте його переконали, тоді він попросив загримувати його, і
Морозов повіз його до режисера Художнього театру Асафа Тихомирова, гримувати.
Тихомиров не дуже зрозумів трагізм моменту, з його рук піп вийшов схожим на перукаря чи
прикажчика модного магазину. У цьому вигляді я й відвіз його і Вільно-економічне товариство, де
заявив, що Гапон – живий, ось він! І показав його публіці.
У Вільно-економічному товаристві представники робочих різних заводів і фабрик розповідали про
події дня; дізнавшись, що Гапон тут, вони забажали бачити його, проте піп відмовився від
побачення з ними і негайно ж виїхав з Батюшковим, який днів через два відправив його до
Фінляндії.
ГАЗЕТЯР ДО САМИХ КІСТОК, зі спогадів М. Самойлова
В моїй пам’яті збереглася ця висока людина зі зламаними бровами під прозорою синявою
окулярів, глузливими губами і борідкою Мефістофеля, «газетяр» до мозку кісток...
Гострий і живий у спілкуванні, він легко сходився з людьми, прекрасно знаходив мову з своїм
партнером і був однаково бажаним гостем і в купецьких вітальнях, і в салонах ліберальних земців.
Газета завдяки йому тісно зближалася з життям.