КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Ашешов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АШЕШОВ Микола Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, журналіст. Псевдоніми – А. Ожигов, Пончь.

З родини тимчасових купців.

Народився 11 (23) грудня 1866 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 9 березня 1923 р. в м. Петрограді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив третю одеську гімназію (1885), юридичний факультет Московського університету (1891).

Працював адвокатом, обирався секретарем Нижньогородського товариства розповсюдження поча-

ткових знань, де-факто редагував «Самарську газету» (1893-1895), виконував обов‘язки керівника

газети «Нижегородський аркуш» (1895-1898).

Друкувався в газетах «Кур’єр», «Самарська газета», «Російське життя», «Нижньогородський

аркуш», «Сучасне слово», «Північний кур’єр», «Товариш», журналах «Нове слово», «Освіта»,

«Сучасний світ».

Як літератор дебютував серією статей в петербурзькій газеті «Російське життя» (1892).

В «Самарській газеті» з’явилися фейлетони та оповідання А., а також роман «Буремне болото»

(1893).

Наш земляк – автор п’єс «В золотому домі» (1910), «Біля мільйонів» (1913), збірки оповідань «Ра-

ни кохання» (1914), повісті «Вороги» (1914). Написав та опублікував він і книгу «Т. Г. Шевченко.

Життя поета» (1919).

А. зазнав переслідувань з боку влади – його двічі висилали з Москви. Вперше за участь в

студентських хвилюваннях (1890), вдруге – за «зв’язок з політично неблагонадійними особами»

(1893). І якщо «дебютне покарання» в Нижньому Новгороді тривало недовго, то в Самарі

прийшлося провести принаймні три роки.

Розпочату публікацію його роману «Буремне болото» заборонили з цензурних міркувань.

Серед друзів та близьких знайомих А. – В. Короленко, М. Горький, Д. Заславський, Є. Чирикова, О. Толстая, О. Амфітеатров, С. Гусєв, Р. Ціммерман, М. Григор’єва, Н. Маслова, М. Анненський

та ін.


***

БЕЗ ПРИМАР ТА ІЛЮЗІЙ,

з творчого кредо М. Ашешова

Матеріалістична теза розсіює непотрібні примари і ілюзії.


МОРАЛЬ НЕГІДНИКІВ, з статті М. Ашешова «Замість демона – лакей (В. В. Розанов)»

У галереї безсмертних творінь російської художньої літератури є низка типів, з якими думка

мимоволі зближує даного письменника, мабуть, з часів книгодрукування...

Проте якщо взяти перший яскравий тип лицемірства, Іуду Головльова, – яким він здасться

неяскравим порівняно з Розановим. Їх, щоправда, зближують дві якості – відвертість і здирництво.

Але в Іуди все ж таки виявилася совість, хоча й здичавіла, однак все ж таки совість. Вона була

«загнана і мовби забута». І врешті-решт прокинулася.

Яка наївність! «Я не негідник, щоб думати про мораль».


ПЕРЕМОЖНА ПІСНЯ ЖИТТЯ, з рецензії М. Ашешова на поему Л. Андрєєва «Життя Василя

Фівейського»

Коли ...гіпноз і ...страхіття, який навівається талантом письменника, проходить, а допитлива думка

аналізує поему всю, цілком, то дзвінко починає співати в повітрі переможна пісня життя і яскраво

виділяється заклик до розумної осмисленої боротьби, до якої кличе письменник крізь символи і

туман свого чудового твору.

ВИМАГАЮ ОСОБИСТОГО НАГЛЯДУ, з таємної телеграми самарського поліцмейстера

приставу міста

Милостивий Государ, наказую особисто постійно наглядати за Ашешовим. Додатково доручаю

Вам таємно спостерігати, чи не вступить Ашешов у розпорядники друкарні Новикова і

завідування «Самарською газетою».


ДВА РОКИ ПІД ПИЛЬНИМ ОКОМ, витяг з архіву канцелярії Нижньогородського губернатора

Довідка про політичних ув’язнених, які відбувають покарання в Нижньогородській в’язниці Д. В.

Тихомирова, І. В. Цвєткова, П. Б. Нелідова і осіб, які перебувають під наглядом поліції М. П.

Ашешова й А. В. Тихомирову.

17 червня 1893 – 17 липня 1895


НАПРУЖУВАВ ЖАНДАРМСЬКЕ УПРАВЛІННЯ, з розвідки Л. Соловйової «Про Толстого»

Під час відвідин Самари Олександра Леонтіївна з сином часто приходила до Миколи Петровича

Ашешова. Їх дружба була заснована на спільній роботі в «Самарській газеті». Тут О. Л. Толстая

активно друкувала свої нариси і розповіді з народного побуту.

...Тепер необхідно сказати про М. П. Ашешова. Відомості про нього, достатньо вичерпні,

містяться в документах Губернського Жандармського Управління Самари. З них ми дізнаємося, що Микола Петрович Ашешов, помічник присяжного повіреного, закінчивши юридичний

факультет Московського університету з дипломом 1 ступеня, в 1892 році був привернутий

Московським Жандармським Управлінням до дізнання як обвинувачений в державному злочині.

Згідно статті 416 Статуту Кримінального Суду відданий під особливий нагляд поліції і висланий з

Москви. За прохідним свідченням М. П. Ашешов прибув до Самари в січні 1893 року.

Рід занять визначений був так: адвокатура і літературна праця. Насправді ж М. П. Ашешов в

Самарі адвокатурою займатися не став, віддавшись цілком праці літературній. Це надзвичайно

турбувало Жандармське Управління.

... Влітку 1895 р. через сімейні нелади Ашешов покинув Самару, переїхавши до Нижнього

Новгорода.


ВИНИКЛА ІДЕЯ, з листа О. Толстої О. Вострому від 29 січня 1894 р.

Знаєш, яка тут виникла ідея. Купити у Новикова «Самарську газету» на паях товариських. Це ми, сидячи у Ашешова, мріяли. У Новикова справи в даний час кепські, і він продав би з

задоволенням.

Ашешов цифрами доводив, яке це могло б бути хороше підприємство в усіх відношеннях.


ГАЗЕТА ШТРИКАЄТЬСЯ, МОВ ЇЖАК, з листа М. Горького В. Короленку від 15 березня 1895

р.

Шановний Володимире Галактіоновичу!

Редакція покірно просить Вас надіслати невеличку розповідь до великоднього номера. Якщо така є

і Ви не проти «Самарської газет» – будь ласка, надішліть якомога швидше!

…На редакцію ходили скаржитися до губернатора міський голова і ще якась темна людина з

виборних місцевої думи. Губернатор викликав Ашешова і Костеріна (С. І. Костерін – купець, видавець «Самарської газети». – авт . ) і лаявся.

На другий день з’явилися…доноси, і нині губернатор складає належний папір до Головного

управління у справах преси.

Гарний?!

Ой, як тут паскудно! Дика тутешня публіка зовсім позбавлена віри в що-небудь

порядне і будь-які стерпні в моральному плані вчинки пояснює дурними спонуканнями.

…Але газета! Я нею задоволений, вона не дає спокійних днів тутешній публіці. Вона – колеться, мов їжак. Добре! Хоча потрібно б, щоб вона била по порожніх головах молотом…


МОЛОДІСТЬ – НАВРЯД ЧИ ГІДНІСТЬ, з листа М. Горького В. Короленку від 30 березня 1895

р.

Самара.

Шановний Володимире Галактіоновичу!

За звичаєм я – з проханням до Вас. Ашешов доручив мені просити Вас ось про що. Будьте

люб’язні – візьміть на себе працю вказати недоліки «Самарської газети» і окресліть те – якою б Ви

її хотіли бачити.

Умови, в яких зараз знаходиться газета, настільки сприятливі для неї, що удосконалення є цілком

можливим.

Завідувач редакцією – Ашешов – мені здається, дуже розумний і енергійний.

Я веду в газеті «Нариси і начерки». Скажіть, що Ви думаєте про те, як я трактую факт? Про саму

цінність факту? Про тон? Ашешов говорить – потрібно писати живіше.

Я намагаюся. Проте, очевидно, це не моя спеціальність, і мені здається, що деколи я впадаю

у вульгарно-скалозубський тон...

Бажаю Вам всього кращого.

Ваш О. Пєшков

ПР. Відповідайте ж швидше на цього листа! Дуже важливо саме тепер одержати від Вас якісь

вказівки. Кажучи, що Ашешов енергійний і розумний, я забув сказати Вам, що він – молодий. У

такій серйозній справі – справі крупного суспільного значення – молодість навряд чи гідність.

Пост Ашешова важливий – він диригент оркестру. Вказівки з боку для нього – необхідні. Ваша

вказівка цінніша, ніж чиясь інша, Ви провінціал, і Ви добре знайомі з провінційною пресою.

БАТЬКО ДИТИНИ – НЕ АШЕШОВ І НЕ СОЛДАТ ОЛЕКСАНДР, з листа А. Чехова М.

Чеховій від 11 листопада 1899 р.

Ялта.

Мила Машо, у нас міністерська криза. Мустафа пішов, і на його місце запросили Арсенія,

росіянина в піджаці, грамотний, служив в Нікітському саду. Його хвалять. Молодий.

Тепер відповідаю на твого останнього листа. Машину дитину повинен утримувати не Ашешов, а

Вишневський. І самій Маші він повинен видавати щомісячно хоча по три рублі. А ще краще, якби

він узяв до себе Меланю і утримав її у себе разом з дитиною. Він вже писав мені, що батько

дитини – це він, а зовсім не солдат Олександр.


ЗВ’ЯЗКОВИЙ ГАПОНА, з книги М. Горького «Сава Морозов»

З’явився Петро Рутенберг, вчитель і друг попа, змушений через два роки задушити його,

поговорив з ним і сів писати від імені Гапона відозву робочим, – ця відозва починалася словами:

«Брати, спаяні кров’ю».

Піп послав М. П. Ашешова до робочих з якоюсь запискою, прийшов Ф. Д. Батюшков і ще якісь

пригнічені люди, вони заявили, що Гапона – вбито і що зараз Невським поліція провезла його

труп, – «труп» в цей час мився в убиральні. З’явився ще хтось і сказав, що Гапон живий, його

шукає поліція, обіцяна винагорода за арешт.

Батюшков запропонував відвести Гапона у Вільно-економічне товариство, де зібралася

інтелігенція, – не пам’ятаю мотивів цієї пропозиції. Сава, усміхаючись, сказав:

– Так, так, нехай подивляться...

Він був настроєний роздратовано, говорив похмуро і дивився на Гапона з явною неприязню.

Гапон спочатку відмовився їхати, проте його переконали, тоді він попросив загримувати його, і

Морозов повіз його до режисера Художнього театру Асафа Тихомирова, гримувати.

Тихомиров не дуже зрозумів трагізм моменту, з його рук піп вийшов схожим на перукаря чи

прикажчика модного магазину. У цьому вигляді я й відвіз його і Вільно-економічне товариство, де

заявив, що Гапон – живий, ось він! І показав його публіці.

У Вільно-економічному товаристві представники робочих різних заводів і фабрик розповідали про

події дня; дізнавшись, що Гапон тут, вони забажали бачити його, проте піп відмовився від

побачення з ними і негайно ж виїхав з Батюшковим, який днів через два відправив його до

Фінляндії.

ГАЗЕТЯР ДО САМИХ КІСТОК, зі спогадів М. Самойлова

В моїй пам’яті збереглася ця висока людина зі зламаними бровами під прозорою синявою

окулярів, глузливими губами і борідкою Мефістофеля, «газетяр» до мозку кісток...

Гострий і живий у спілкуванні, він легко сходився з людьми, прекрасно знаходив мову з своїм

партнером і був однаково бажаним гостем і в купецьких вітальнях, і в салонах ліберальних земців.

Газета завдяки йому тісно зближалася з життям.