КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Томашевский Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ТОМАШЕВСЬКИЙ Борис Пінхасович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Актор, режисер, драматург, антрепенер.

З міщанської родини. Батько, Томашевський П., – кантор; син, Томашевський Г., – актор; син,

Томашевський Т., – сценарист.

Народився в 1868 р. в м. Таращі Таращанського повіту Київської губернії Російської імперії (нині

– районний центр Київської області України).

Помер 1939 р. в м. Нью-Йорк (США). Похований в театральній секції місцевого цвинтаря Маунт-

Хеброн.

Очолював театр «Арч-Стріт» (Філадельфія).

Друкувався в «Форвертс», «Вархайт», «Каліфорнієр ідіше штіме», «Парізер хайнт», «Наєр лоджер

фолксблат».

Як актор гастролював у Балтіморі, Бостоні, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії (серед інших грав і

жіночі ролі). У творчому доробку – ролі Мірелє («Бобе-Яхне» Гольдфа-Дена), Гдалє Лур’є («Брати

Лур’є» Я. Гордіна), Мефістофеля («Фауст» І. Гьоте), Уріеля Акости («Уріель Акоста» К. Гуцкова).

Виступав також в оперетах, мелодрамах, комедіях-водевілях.

У якості режисера поставив п’єси А. Гольфадна «Шмендрик і фанатик», І. Латайнера «Олександр,

або Наслідний принц Єрусалимський»; драматичні спектаклі, мюзикли, мелодрами, комедії Л.

Кобріна, Є. Чирікова, А. Шомера, І. В. Гьоте, Ф. Шіллера, Е. Гофмана, В. Шекспіра»; оперети

«Заблукала вівця» (1913), «Польське весілля» (1914), «Розтрощена скрипонька» (1916).

Написав близько 50 творів для театру, серед яких драма «Золота нитка», в якій він виконав бидві

головні ролі (1922).

Перу нашого земляка також належить книга «Театральні твори» (1908), а також сотні статей,

театральних фелйетонів, дорожніх нотаток, біографічних нарисів (1913-1936).

Наш земляк емігрував разом з рідними до США (1881).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Фінкель, Ф. Вульф, М. Фінкель, Р. Шілдкройт, М.

Гольдфарб, Л. Зац та ін.


***

РУШІЙНА СИЛА,

з творчого кредо Б. Томашевського

Єдина рушійна сила на сцені – талант.

КОСА НА КАМІНЬ, зі спогадів Б. Томашевського

Якщо Кесслер одягав великий капелюх з довгим пером, Адлер одягав ще більший капелюх з

трьома пір’їнами і золотим шаликом на шиї. Я нагромаджував строкаті декорації, костюми,

корони, щити, браслети, сережки, тюрбани.

Якщо у них виїжджали на живому коні, то у нас виїжджала золота колісниця, запряжена трійкою.

Якщо у них вбивали ворога, то я вбивав ціле військо.


КРІЗЬ ТЕРНИНИ, з кореспонденції «Борис Томашевський» на sem40.ru

Коли Б. Томашевський заходився ставити п’єсу Аврама Гольдфадена «Чаклунка», то зустрів

серйозний опір. Багато представників тамтешньої національної громади і чути нічого не хотіли

про звучання ідіш зі сцени.Євреї ж з верхньої частини міста скуповували квитки, які просто

викидали, а інших умовляли не йти на виставу, пропонуючи в обмін на це ...пиво за власний кошт.

І аби вже точно провалити спектакль, підмовили (навряд чи за так!) румунку, задіяну у виставі, яка

в останню мить оголосила, що у неї жахливо розболілося горло.

Пінхас Томашевський – батько Бориса – не зміг нічого придумати, як замінити зрадницю... сином.

Борису спорядили численними підкладками, як того вимагала жіноча роль, відповідно загримуали

і випустили на сцену.

Так розпочалася його театральна кар’єра.


ЄВРЕЙСЬКИЙ БРОДВЕЙ, з статті «Титан Другої авеню» в газеті «Нью-Йорк Таймс» від 19

березня 2006 р.

Упродовж десятиліть творчість Томашевського, одного з найзнаменитіших акторів і режисерів

єврейської сцени, була пов’язана з Національним театром. Серед найбільш вдалих постановок

його театру – «Хатина дядька Тома», «Фауст» Гьоте і навіть «Парсіфаль» Р. Вагнера.

У 1912 році зведено нове приміщення Національного театру на 2000 глядацьких місць на Другій

авеню, яка згодом заслужила славу «єврейського Бродвею».


ШЕКСПІР ПРИЇХАТИ НЕ ЗМІГ, з розвідки М. Дорфмана «Кому потрібен мед, якщо сахар

солодкий?»

Єврейські театри на рівних конкурували з Бродвеєм. Публіка, а часто і актори і режисери були -

одні і ті ж.

Легендарний Борис Томашевський – імпресаріо і художній керівник Єврейського національного

театру поставив жорсткі стандарти. Розповідають, що драматург, змучений причіпками

Томашевського кричав йому «Я напишу вам краще, ніж у Шекспіра»!

...Томашевський не прийняв на роботу Айру Гершвіна як недостатньо хорошого і недостатньо

єврейського. Щоправда, Томашевський вибрав геніального Шалома Секунду. Лише сьогодні, коли

клезмерська музика вважається крутою і шукає нових шляхів по справжньому з’явився інтерес до

творчості цього чудового композитора.

...Томашевський ставив усе – від вар’єте, бурлеску і крутійських комедій до трагедій Шекспіра.

Розповідають, як одного разу публіка, котра бурхливо аплодувала після шекспірівської

постановки, стала скандувати «Автора! Автора»! Томашевский не знав, куди діватися, і тоді на

сцену вийшла його дружина Бася і сказала, що Шекспір жив далеко в Англії, а тому не зміг

приїхати на спектакль.


ПОВЗ КАСУ, з кореспонденції «Цей талановитий «лемешко» Шалом Секунда» на jn.com.ua

Його запросив на роботу до свого театру Борис Томашевський. Секунда писав музику до

спектаклів і керував усією музичною роботою театру. Публіка захоплено зустрічала його, коли він

з’являвся за диригентським пультом під час спектаклів.

...Заструменіли грошики. Спочатку струмочком, що набирає силу, а незабаром – бурхливим

потоком. На жаль, не до творця, який не мав ніяких прав ні на пісню, ні на струмочки і потоки

грошей, які вона приносила! Трагічна помилка!


У МЕМУАРАХ, МАБУТЬ, НАПЛУТАВ, з статті С. Мітельмана «До історії зародження

єврейського театру в Америці»

Історію єврейського театру в Америці в період його зародження і розквіту завичай пов’язують з

двома іменами: Бориса Томашевського і Якова Адлера. Цим безперечним корифеям сцени випало

прожити довге життя, опублікувати мемуари і стати засновниками артистичних династій, котрі

залишили значний слід в театральній історії країни.

Про те, що англомовна історіографія американського єврейського театру майже цілком базується

на залишених Томашевським і Адлером мемуарах говорить вже бодай той факт, що прийнятою

датою зародження цього театру вважається 1882 рік, коли Борис Томашевський заснував в Нью-

Йорку першу єврейську трупу.

Відомий цей факт виключно з мемуарів самого Томашевського і є усі підстави поставити його

значення під сумнів, і ось чому: Борису Томашевскому в 1882 році було 13 років і, згідно з його ж

спогадами, уся його театральна діяльність за вищезазначений рік звелася до однієї-єдиної

любительської постановки «Чаклунки» Аврума Гольдфадена в неназваній кав’ярні на

манхеттенському Нижньому Іст-Сайді. Ніяких інших документальних свідчень цієї події не

залишилися і, коли б не пізніші мемуари самого артиста, прийнятою датою зародження

американського єврейського театру вважався б 1886 рік, коли в країні з’явилася перша професійна

національна трупа, відома на ім’я її центральної фігури як «Трупа Могулеско».

Насправді, антрепренер цієї трупи Моріс Фінкель і привіз в 1890 роках маловідомого тоді Бориса

Томашевського до Нью-Йорка, доклавши руку до театральної кар’єри майбутньої зірки...


ОБ’ЄДНАВ СИНАГОГУ І БОРДЕЛЬ, з байки М. Лейб-Гальперіна

Жив один простака, який, коли йому хотілося поплакати, ходив до синагоги, а коли –

повеселитися, то йшов до публічного будинку. Проте якось, коли йому захотілося одночасно і

поплакати і посміятися, він пішов до театр..., який зумів об’єднати в одне і синагогу, і бордель.


ЗГАНЬБИВ СЕСТРУ, з біографічної довідки «Моріс Фінкель» на luahshana.com

На початку 1890 рр. М. Фінкель розлучився з дружиною (Анеттою Шварц), яка згодом

повернулася до Румунії, і 1893 року познайомився і зав’язав роман з шістнадцятирічною сестрою

Бориса Томашевського Емою, яка тоді співала в хорі Національного театру.

Борис Томашевський у своїх виданих в 1937 році мемуарах – ймовірно дещо перебільшуючи –

згадує, що перед однією з вистав він вивів на сцену молодшу сестру і змусив її пообіцяти перед

переповненим залом, що подальшого продовження її роману із старшим за віком Фінкелем не

буде. Публічно принижена перед двохтисячною аудиторією Ема присягнулася і ...через декілька

днів втекла з Фінкелем.

Національний театр цілком дістався Томашевському.


ПАНЯНКА ВИЯВИЛАСЯ ...ЮНАКОМ, бувальщина

У 1887 році група Томашевського грала в Балтіморі, і 14-річній Бетсі Баумфельд-Кауфман вдалося

дістати квиток на виставу. Молоденька дівчина була зачарована грою головної героїні п’єси і

пробралася за куліси, аби зустрітися з чарівним створінням, яке виявилося зовсім не дівчиною, а ..

Борисом Томашевським.

Згодом Бетсі втекла з дому і приєдналася до трупи, а в 1891 році вийшла заміж за Бориса і стала

грати усі жіночі ролі, які до цього грав чоловік. Вона стверджувала, що осягнути таємницю

жіночого кокетування їй вдалося, спостерігаючи за грою Бориса.