МАРШАК Яків (Джекоб)
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Економіст. Активний учасник «економетричної революції» в США. В економіці існує науковий
термін «структурне рівнянь Маршака».
З родини ювеліра.
Народився 23 липня 1898 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 27 липня 1977 р. в м. Лос-Анджелесі (США). Похований на одному з місцевих цвинтарів.
Закінчив гімназію, навчався в Київському технологічному інституті (1915-1918),
Гейдельберзькому університеті (1921-1922).
Працював міністром праці Грузинської Демократичної Республіки (1919-1921), оглядачем з
питань економіки газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung» (1922-1930), молодшим дослідником
Берлінського дослідного центру економічної політики (1926-1928), науковим редактором
інституту світового господарства при Кильському університеті (1929-1931), викладачем
британського Оксфордського університету (1933-1935), директором Оксфордського інституту
статистики (1935-1939), викладачем американської Нової школи соціальних досліджень (1940-
1942), Чиказького (1943-1955), Єльського (1955-1960), Каліфорнійського університетів (1960-
1965).
Член (1934), почесний член (1963) лондонського Королівського статистичного товариства.
Член Економетричного товариства (1935), його президент (1946), член Міжнародного
статистичного інституту (1948).
Віце-президент Американської статистичної асоціації (1947).
Обраний президентом Американської економічної асоціації, проте внаслідок смерті зайняти
посаду не встиг (1977).
Друкувався в газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung», журналах «Archiv fur Sozialwissenschaft»,
«Econometrica», «Behavioral Science».
Як вчений дебютував дослідженням «Планування народного господарства і суспільне
господарство» (1923).
Потім настала черга книги, написаної у співавторстві з Е. Ледерером, «Новий середній клас»
(1926), монографій «Дискусія про заробітну плату» (1931), «Формування капіталу», «Еластичність
попиту» (обидві – 1936), «Статистичне обґрунтування в динамічних економічних моделях» (1950),
«Процес прийняття рішень» (1954), «Економічна наука й інформаційна система» (1971),
«Економічна теорія груп» (1972), «Економічна інформація, рішення й прогноз» (1974).
Низка його статей, присвячених роботі зі статистичними гіпотезами, правилам прийняття рішень й
оцінці інформації, вийшло тритомником «Економічна інформація, ухвалення рішення й
передбачення» (1977).
М. зробив суттєвий внесок в теорію економічної поведінки суб’єкта й у застосування
інформаційних теорій в економіці.
Наш земляк вивчав також теоретичні аспекти статистичного аналізу попиту, проблеми прийняття
рішень у складних організаціях в умовах невизначеності, теорії інформації, теорії організації.
Він – батько економетричної теорії, нового методу визначення набору відразу декількох
«структурних рівнянь».
Перебуваючи з студентських років у партії меншовиків і наражаючись на небезпеку після
перемоги більшовицької революції 1917 р., емігрував до Німеччини (1921), звідки після приходу
до влади там нацистів перебрався до Великобританії (1933). З початком Другої світової війни
шлях М. проліг ще далі, за океан – до США (1939).
Серед друзів та близьких знайомих М. – Е. Ледерер, В. Борткевич, Д. Чижевський, Г. Марковіц, Г.
Саймон, М. Фрідмен, Ф. Модільяні, Л. Клейн, Д. Патінкін, Е. Маковер, Р. Реднер, Т. Хаавельмо, Г.
Робінсон, Д. Мейнард Кейнс, К. Ерроу, У. Андрюс, Т. Купманс, Л. Васіна, Г. Беккер, М. Дегрут та
ін.
***
ЯКІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ
, з професійного кредо Я. Маршака
Процедура прийняття рішень значною мірою залежить від способів пошуку і передавання
інформації, яка визначає її якість.
СЕРЙОЗНІ «ІГРИ», з статті Л. Клейна «Джекоб Маршак»
Після приходу до влади Гітлера, покинув Німеччину і став викладати в Коледжі при Оксфорді.
Через два роки, коли для проведення систематичних теоретичних досліджень в економіці
створили Оксфордський інститут статистики, Маршака призначили його директором; на цій
посаді він і пропрацював аж до свого від’їзду до Америки.
Незадовго до початку Другої світової війни Маршак перетнув Атлантику і посів посаду професора
Нової школи соціальних досліджень в Нью-Йорк Ситі.Через три роки він уже керівник Комісії
Каулза з економічних дослідженнях при університеті Чікаго, що автоматично потягло за собою
професорство в цьому учбовому закладі.
Кенет Ерроу, Трюгві Хаавелмо, Дон Патінкін і Тьяллінг Купманс – ось лише деякі з тих блискучих
молодих економістів, яких зібрав під своїм крилом Маршак на початку сорокових років для
роботи в Комісії над проблемами, пов’язаними з основами економетрики. Під впливом «Теорії
ігор і економічної поведінки» Нейманна і Моргенштерна Маршак разом з Роєм Реднером почав
розробляти новий підхід до вивчення ухвалення рішень в організації, розглядаючи цю проблему
як випадок з «теорії групової поведінки», котра є не що інше, як спрощена теорія ігор.
Результат цих досліджень книга – важливий етап на шляху до кращого розуміння економічних
проблем децентралізації інформації, яка життєво важлива з погляду одвічної суперечки про
достоїнства і недоліки централізованого планування.
ЗАКЛАВ ПІДВАЛИНИ ТЕОРІЇ СТРУКТУРНИХ РІВНЯНЬ, з книги М. Блауга «Джекоб
Маршак»
Науковий шлях Маршака проліг трьох країнами – Німеччиною, Великобританією й Сполученими
Штатами, – хоча чітко його основні концепції виявилися тільки в Америці. Навіть там, тільки
переступивши п’ятдесятилітній рубіж, він почав усе більше концентруватися на проблемах
прийняття рішень у складних організаціях в умовах невизначеності, що поступово забезпечило
вченому пануючу позицію в цій галузі економіки. При всьому цьому він брав активну участь у
розв’язанні низки найважливіших проблем післявоєнної економічної науки, і коли в сімдесятих
роках до нього прийшло визнання, він швидко завоював безліч почесних ступенів і звань.
Під час першої світової війни, у сімнадцятилітньому віці, будучи студентом Київської
технологічної школи, Маршак захопився меншовицькими ідеями й незабаром був заарештований
за антивоєнну агітацію. Вийшовши з в’язниці в лютому 1917 р., після Лютневої революції, юнак
разом з батьками виїхав до Північного Кавказу, де знову зайнявся політичною діяльністю.
…Опублікував кілька статей, присвячених мобільності робочої сили у Великобританії й попиту на
гроші як складову частину багатства споживачів.
…Саме під час перебування Маршака керівником Комісії Каулза (США) були закладені підвалини
того, що нині відоме як найпростіша економетрична теорія, яка замінила застарілий метод
найменших квадратів для визначення окремих рівнянь (наприклад, залежності кількості проданого
масла від ціни на нього), новий метод визначення набору відразу декількох «структурних рівнянь»
(наприклад, попит на масло і його пропозиція), з яких можна вивести одне «похідне» рівняння.
АКТИВНИЙ УЧАСНИК ЕКОНОМЕТРИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В США, з розвідки О. Сидорова
«Вчений від бога»
Початок Другої світової війни застав Я. Маршака у Сполучених Штатах, де він проводив свою
відпустку. Так, волею випадку, його доля виявилася відтоді пов’язана з Америкою. Набутий
емігрантський досвід допоміг досить швидко адаптуватися в новій обстановці й зробити успішну
кар’єру на академічній ниві.
Продовжуючи цікавитися проблемами прикладної економіки й статистики, вчений поступово
розширював рамки наукового пошуку. Впродовж майже 12 років він був активним учасником т.
зв. «економетричної революції» в США, котру зазвичай позв’язують з діяльністю Комісії з
економічних досліджень Коулза. З 1943 р. по 1948 р. Маршак займав у ній пост високий директора
з науки.
Широке проникнення економетрики в економічний аналіз і її поширення в Сполучених Штатах у
2-й половині 40-х було чималою мірою заслугою М., який організував у Національному бюро
економічних досліджень семінари й приймав найдіяльнішу участь у їхній роботі. Вчений сильно
вплинув на формування наукових інтересів цілої плеяди молодих дослідників: найобдарованіші з
них, залишаючись аспірантами або навіть студентами Чиказького університету, залучалися до
розробок, що їх здійснювала Комісія Коулза.
Результати досліджень М. періоду 40-х знайшли втілення в декількох фундаментальних працях.
Із середини 50-х Маршак все більше цікавиться проблемами виміру корисності методами
статистичного аналізу й питанням раціонального поводження в процесі прийняття економічних
рішень. Дослідження цього періоду торкаються також загальної теорії прийняття рішень, теорії
інформації й теорії економічної організації.
Українець розробив т. зв. теорію прийняття стохастичних (випадкових) рішень, завданням якої
полягало в тому, щоб пояснити емпірично спостережувані відхилення від оптимальності при
прийнятті рішень окремими суб’єктами економічних відносин.
Не виходячи за рамки концепції раціонального економічного вибору, М. побудував
економетричну модель, яка дозволяла вивчати поводження індивідуума в процесі прийняття ним
рішень, коли раціональність і послідовність у його поводженні не могли бути безпосередньо
засвідчені шляхом емпіричного спостереження, тому що спостерігач, як правило, не мав змоги
встановити всю сукупність факторів, котрі впливають на процес прийняття рішень.
Наприкінці 50-х з’явилися перші статті з теорії стохастичних рішень, а в наступні вчений
послідовно розвивав окремі її положення.
Спочатку цінність вивчення М. поводження в процесі прийняття рішень була визнана
психологами, які займалися проблемами поводження особистості. Лише в 70-х теорію почали
використати в нових підходах до теорії рівноваги, які враховують фактор невизначеності в
поводженні суб’єктів економічних відносин у рамках економічної системи.
М. належить пріоритет у розробці такого, відносно нового, розділу сучасної економічної науки як
економіка інформаційних систем або економіка інформації. Одним з перших він розглянув
проблему вартісної оцінки інформації, включаючи вимір витрат на її одержання, вартість її
обробки, передачі й використання при прийнятті рішень. Ці питання М. відносив до особливого
класу завдань у рамках загальної теорії прийняття рішень.
Важливим напрямком дослідницької діяльності М. в 70-і роки стала розробка теорії груп і
організації. Вчений створив модель економічної організації, названу ним групою, члени якої
розрізняються за своїми діями, а також за інформацією, на якій вони ґрунтуються у власних
вчинках. Вона мала більше спрощений характер і надавала можливість для вивчення ефективного
використання інформації в економічних організаціях.
Ідея групи як найпростішого осередку економічної організації була запроваджена М. уперше в
його статтях середини 50-х. У систематизованому вигляді теорія груп була викладена в монографії
«Економічна теорія груп».
Маршак вніс істотний вклад у розвиток таких розділів сучасної економічної теорії як теорія
прийняття рішень в умовах невизначеності, теорія інформації, теорія організації й ін. Його роботи, в яких широко використовувалися методи психологічного аналізу, статистики, обчислювальної
техніки, вчинили, у свою чергу, зворотний вплив на розвиток цих дисциплін.
ЩИРО ЗАХОПЛЮВАВСЯ УСПІХАМИ КОЛЕГ, з дослідження Б. Селігмена «Основні течії
сучасної економічної думки»
Розробка теорії майже не просувалася вперед аж до 1944 р., коли Нейман в співавторстві з
економістом Прінстонського університету Оскаром Моргенштерном не опублікував нині широко
відому роботу «Теорія ігор і економічна поведінка».
...Теорія ігор – розділ математики, який не часто використовується в економіці. Її поняття
запозичені з теорії множин, теорії груп і математичної логіки. Метою ...було визначення стратегії
в грі, де спосіб дії визначається суперечливими або схожими інтересами, доступністю інформації
й існуванням розумного вибору чи, можливо, випадку.
...Насправді, як в грі, так і в економіці люди стикаються з аналогічними проблемами. На відміну
від теоретичних робінзонад, здавалося, що гра є єдино відповідною основою для розробки
соціально-економічної теорії. Цей вельми несподіваний підхід виявився таким же плідним в
політиці і у військовій справі, як і в економіці, так що саме в цих сферах застосування теорії ігор
було найкориснішим.
Джекоб Маршак писав: «Ще десяток таких книг – і прогрес економічної теорії гарантований».
Document Outline
.D0.9E.D1.81.D0.BD.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D1.
