КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Ливен Карл [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЛІВЕН Карл Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний, військовий діяч. Генерал від інфантерії (1827); міністр народної освіти Російської

імперії (1828-1833).

З дворянської родини. Батько, Лівен А., – генерал-майор; син, Лівен А., – генерал-майор; син, Лівен К., – сенатор.

Народився 1 лютого 1767 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 31 грудня 1844 р. (12 січня 1845 р.) на мизі Балгалн Курляндської губернії Російської

імперії (нині – Республіка Латвія). Похований у власному маєтку.

Отримав домашню освіту.

Був капралом 2-го фузілерного полку (1770-1778), ад’ютантом батька (1778-1781), офіцером 2-го

канонерського (1781-1785), Семенівського (1785-1789) полків, генерал-ад’ютантом штабу

фельдмаршала Г. Потьомкіна (1789-1790), командиром Тульського (1790-1797) і Ризького

мушкетерських (1797-1798), лейб-гренадерського (1798-1799), лейб-гвардії Преображенського

(1799) полків, Архангельським військовим губернатором (1799-1800), міністром народної освіти

Російської імперії (1828-1833).

Учасник російсько-турецької війни (1787-1791), придушення польського повстання (1794).

Член Військової колегії (1799).

Член Державної ради (1826).

Почесний член Петербурзької академії наук (1826).

Почесний член Російській академії наук (1828).

Почесний член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті

(1828).

Старшина Російського біблейського товариства (1813).

Президент євангельсько-лютеранської консисторії (1819).

Член Ради з військово-карних закладів (1830).

Голова Комітету з облаштування учбових закладів (1828).

Опікун Дерптського учбового округу (1817-1828).

Кавалер орденів Георгія 4-го ступеня (1795), Ганни 2-го (1798) і 1-го (1799) ступенів, командорським хрестом ордена Св. Івана Єрусалимського (1798), Олександра Невського (1818), Володимира 1-ого ступеня (1829).

Нагороджений золотою шпагою «За хоробрість» (1795).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Мусін-Пушкін, О. Шишков, П. Ширінський-

Шихматов, М. Несельроде, Ф. Ліст та ін.


***

НЕБЕЗПЕЧНІ КАЛЕНДАРІ,

з політичного кредо К. Лівена

Реформа календаря – справа невчасна, неналежна і така, яка може викликати небажані

хвилювання і збентеження умів.

І ЗАХИЩАВ, І ЗНИЩУВАВ, з біографічної довідки В. Степанова «Лівен Карл Андрійович»

За Лівена посилилося значення Дерптського університету, прийняли його новий статут і

запровадили нові штати, зросла кількість студентів, відкрили медичний і професорський

інститути, педагогічно-філологічну та богословську семінарії, запросили талановитих викладачів, організували декілька наукових експедицій, придбали цінні природно-історичні колекції.

Він виступав проти спроб заборони викладання філософії в університетах, проти надання

опікунам права звільняти запідозрених у вільнодумності викладачів, за дозвіл професорам

виписувати книги з-за кордону.

...Під керівництвом Лівена міністерством прийнятий новий статут гімназій та повітових і

парафіяльних і училищ, який затвердив принципи бюрократичної централізації і строгу становість

в народній освіті; у С.-Петербурзі засновані спеціальні вищі учбові заклади – Технологічний

інститут (1828), Архітектурне училище (1830), Училище цивільних інженерів (1832).

У 1828 прийнятий новий цензурний статут (м’якший, ніж т.з. «чавунний» статут 1826), створені

Головне управління цензури і Комітет іноземної цензури (останній контролював літературу, яка

привозилася з-за кордону). Право самостійної цензури отримали деякі міністерства, Святійший

Синод, Академія наук і університети.

За Лівена заборонили «Літературну газету» А. Дельвіга (1831) і журнал «Європеєць» П.

Кирєєвського (1832).

Лівен прагнув посилити контроль за ЗМІ і учбовими закладами в рамках існуючих законів і

статутів. Спроби ж захистити цензурну справу від втручання інших відомств привели до

розбіжностей з начальником Третього відділення Власної Й. І. В. канцелярії графом О. Х.

Бенкендорфом, і Лівена звільнили з посади із залишенням членом Державної ради.


М’ЯКІСТЬ З ТВЕРДІСТЮ, з статті «Лівен, ясновельможний князь Карл Андрійович» на

вiografija.ru

У 1817 р. був призначений опікуном Дерптського округу і залишався на цій посаді до 25 квітня

1828 р. Хоча попередня життєва підготовка його мала вельми мало спільного з тими завданнями, які чекали на новому службовому місці, проте щасливі риси його вдачі, пошана до освіти, уміння

розпізнавати людей і знаходити собі в них помічників, ввічливість і м’якість, разом з твердістю в

дотримання накреслених цілей, ясна усвідомленість службового обов’язку – все це забезпечило

можливість успішно виконувати впродовж 11-ти років складні й вельми непрості обов’язки

опікуна.


ПРОТИ РЕТРОГРАДСТВА, з дослідження К. Овчинникової і Т. Чумакової «Проблеми взаємодії

Росії і Заходу в галузі освіти (XV-XIX ст.)»

Крім І. С. Лаваля, проти Магницького ...виступили опікун Дерптського учбового округу кн. К. А.

Лівен, який сказав, що «з курсу університетських наук не можна виключити жодного предмету, інакше університет перестане бути університетом», опікун Харківського учбового округу О.

Перовський (відомий під своїм літературним псевдонімом Погорельський) та ін.

«За» були лише опікун Віленського округу Новосильцев, кн. С. О. Ширінський-Шихматов (він

вважав, що необхідно викладати логіку, а історія філософії має ґрунтуватися на вивченні Старого і

Нового Завітів, пізніше саме він, ставши міністром, зробить все для заборони викладання

філософії), генерал-майор Писарєв.


НЕ КАР’ЄРИСТ, з розвідки П. Рейфмана «З історії російської, радянської і пострадянської

цензури»

Князь Лівен до свого призначення міністром 11 років був опікуном Дерптського учбового округу, членом Головного Правління училищ... Отже, досвід роботи в міністерстві освіти у нього був

чималий. Знали його і при дворі. Його мати-вихователька молодших дітей імператора Павла, зокрема, нового царя Миколи Павловича.

Як Петрушку Гриньова, в три роки його записали на військову службу. Вирісши, він служив, брав

участь у низці військових кампаній. Особа не дуже яскрава, але й не реакційна. Цілком підходив

як перехідна фігура. Щиро релігійна і етична людина.

Свого часу виступав проти Магницького (голосував в Головному Правлінні училищ проти його

мракобісних пропозицій) і проти Шишкова (планів переробки університетського статуту).

Лівен – прихильник статуту 1803-1804 рр., досить ліберального, ненависного діячам останніх

років царювання Олександра. Не дуже тримається за місце міністра. Не кар’єрист.

Та й з Бенкендорфом поводиться незалежніше, ніж Шишков. В цілому він співчував програмі

Бенкендорфа стосовно цензури, однак вважав, що потрібне орієнтуватися на закон, а не на III відділення. Втім, Лівен і Бенкендорф мали і родинні зв’язки: брат Лівен був одружений на сестрі

Бенкендорфа.

За час управління міністерством освіти нічого особливого Лівен не зробив – ні украй реакційного, ні прогресивного. Вже це – благо. Пізніше Уваров ...в доповіді цареві різко засудив стан справ в

міністерстві освіти. Щось і насправді давало підставу для подібних висновків, щось явно

згущувалося.

...Новий цензурний статут був затверджений 22 квітня 1828 р. Лівен в підготовці його участі не

приймав.


ЛІБЕРАЛЬНІШИЙ ЗА ПОПЕРЕДНИКА, з статті «Царювання Миколи I і посилення ролі

держави в університетському будівництві» на lexed.ru

Новий міністр князь Карл Андрійович Лівен, хоч і був налаштований значно ліберальніше, ніж

попередник, 7 травня 1828 р. заявив в Комітеті про своєчасність зміни статуту і приступив до

складання нового статуту університетів, виключаючи Дерптський і Віленський. За основу були

узяті проекти статутів Санкт-Петербурзького, Харківського та Московського університетів.

Цікаво відзначити, що при обговоренні на засіданні Комітету учбового плану педагогічного

інституту виник сумнів щодо необхідності збереження в ньому викладання педагогіки, «оскільки

здібні до виховання юнацтва люди – це ті, хто сам отримав хороше етичне виховання, а не ті, хто

краще розмірковує про це виховання». Комітет не погодився з такою думкою, зберігши педагогіку

в сенсі практичного навчання правилам і способам викладання.


РОЗТЕРЗАВ НІЖИНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ, з книги О. Нікітенка «Щоденники»

22 травня 1831 року

Знову цензурне гоніння. У «Північній бджолі» надрукована гумористична стаття Булгаріна

«Станційний доглядач», де, між іншим, людина порівнюється з конем, для якого потрібен лише

хороший господар і машталір... Наш міністр, князь Лівен, побачив в цій статті заклик до бунту.

Він запропонував государеві звільнити цензора В. Семенова і покарати автора.

Сьогодні був у мене перший. Він дуже стривожений. Втім, Бенкендорф обіцяв за нього

вступатися.

У місті дивуються і обурюються. Говорять, що міністр розсердився, вважаючи, що стаття

написана на нього.

21 березня 1843 року

Шкода Уварова: він сам собі псує справу. А тим часом він – кращий з міністрів, які ...керували

нашим міністерством. Перераховуючи свої заслуги, він не згадав або не міг згадати про

найважливішу: що десять років жодна людина не була з його волі переслідувана за ідеї.

Навіть обмежений князь Лівен – і той не обійшовся без того, щоб не хвицьнути нашу освіту: він

разом з Адеркасом розтерзав Ніжинський ліцей.


ПРИЙМАВ УДОМА ЛІСТА, з кореспонденції Л. Лівшиця «Музична вежа»

У один з вечорів 1842 року зал в будинку князя Карла Лівена був заповнений гостями: тут давав

концерт маестро Ференц Ліст, який зупинився в Тарту проїздом до Петербургу. Ніколи до цього

не торкалися клавіш княжого рояля такі сильні й чуйні пальці, ніколи його струни не видавали

таких кристально чистих звуків.

Понад сторіччя інструмент знаходився в будинку нащадків князя Лівена, і лише 1935 року

графиня Жанетта фон Вульф подарувала його Талліннському Провінційному музею, а зараз він в

башті Ассауве, де іноді під час музичних вечорів лунають звуки рояля з автографом Ліста.


ПРИВСЕЛЮДНО ВИГНАВ ВИКАЗНИКА, з кореспонденції В. Бобилєвої і М. Гайнулліна

«Салон Воєйкова»

Кар’єра Олександра Федоровича Воєйкова несподівано для нього раптово обірвалася. У 1820 році

опікуном Дерптського університету був призначений князь Карл Андрійович Лівен. Заступивши

на цю посаду, князь Лівен влаштував загальний огляд професорів Дерптського університету. Він

розмовляв з кожним окремо і після закінчення бесіди віддавав багатьом якісь папери, примовляючи: «Ось виказ на вас».

Коли черга дійшла до Воєйкова, князь зблід і закричав: «Геть звідси! Панове всі ці мерзотні

викази написані... Забирайся!»


НЕ ПОГОДИВСЯ З ІМПЕРАТОРОМ, бувальщина

Коли Микола Павлович прибув до Москви на коронацію, йому донесли про жартівливу поему

«Сашка», яку написав якийсь студент університету. Імператор звелів привести до себе Полежаєва, який і прочитав йому всю поему.

Розгніваний Микола Павлович звернувся до К. Лівена:

– Я покладу край цій розпусті.

Лівен ризикнув запевнити імператора, що «студент Полежаєв поведінки чудової».

Почувши це, Микола Павлович сказав, звертаючись до Полежаєва:

– Цей відгук тебе врятував, проте покарати тебе треба для науки іншим.

Поета «милостиво» відправили до війська.