КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Биск Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БІСК Олександр Якимович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач. Псевдонім – Alibi.

З родини ювеліра. Син, Боске А., – французький письменник.

Народився 17 (29) січня 1883 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України), а не в м.

Одеса, як помилково вказують більшість біографів.

Помер 1 травня 1973 р. у передмісті м. Нью-Йорка (США).

Закінчив одеське комерційне училище ім. імператора Миколи I, навчався в Київському

політехнічному інституті (1901-1905), Лейпцігському університеті (з 1905).

Друкувався в газетах «Одеська літературка», «Південна думка», «Одеські новини», журналах «Зо-

лоте руно», «Перевал», «Сиріус», «Новий журнал», «Крокодил», «Нове російське слово»,

«Російська думка», «Фігаро», «Новий журнал для всіх», «Нове життя», «Нова Росія», паризькому

«Червоне знамено».

Як літератор дебютував сонетом «Той дивний час прийде» в газеті «Південно-західний тиждень»

(1903).

Потім настала черга доробків «Забутий ювілей» (1906), «А. Коринфський», «Втомлений травень»

(обидва – 1911), поетичних збірок «Розсипане намисто» (1912), «Чуже й своє» (1962).

Б. перекладав К. Гамсуна, Р.-М. Рільке, Е. Верхарна, С. Георге, Г. фон Гофмансталя та ін.

Більшовицької революції не сприйняв. Чашу терпіння переповнив арешт у 1919 р. На щастя, дружині вдалося (неймовірний випадок!) переконати чекістів, що «поет» і «буржуй-визискувач» –

це не обов’язково синоніми. Б. випустили. І через декілька місяців сім’я емігрувала: спочатку до

Болгарії (1919-1926), потім до Бельгії (1926-1940), Франції (1940-1942) і нарешті перебралася в

США (1942). Виїхали з Бельгії емігрантів змусили несприятливі обставини: туди ввійшли

фашисти. Пізніше Б. з гіркотою зауважить: «Єдине джерело, де я міг би зачерпнути хоч деякі

відомості – мої старі папери, але… моє літературне майно чесно поділили між собою більшовики

1920 р. в Одесі та Гітлер 1940 р. в Брюсселі».

У похилому віці Б. втратив слух. Гадають, що саме ця хвороба стала дотичною причиною

трагічної смерті. Під час пожежі в готелі «Манхеттен», де письменник зупинився з братом, вночі

спалахнула пожежа. Попереджень Б. не почув…

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Брюсов, М. Волошин, А. Білий, Є. Круглікова, М.

Гумільов, Л. Лєсная, Д. Цензор, К. Бальмонт (останній подарував нашому земляку примірник своєї

книги «Будівлі, що палають» з написом: «Поету тонких відчуттів О. Біскові. 1914. 27–28 березня.

Одеса»).


***

ПРАГНЕННЯ РАБСТВА

, з життєвого кредо

О. Біска

Жінка прагне всією своєю суттю рабства.

TABULA RASA, з фейлетону О. Біска «Чого бажає жінка?»

Жінка все життя чекає того, хто прийде і візьме її душу, велику й безформну. Душа жінки – тільки

потенція, одна величезна можливість, непочата цілина, tabula rasa, яка чекає запліднюючого

розуму чоловіка.


ГІЛКА З КИЇВСЬКОГО САДУ, вірш О. Біска «Русь»

Вот Русь моя: в углу, киотом,

Две полки в книгах – вот и Русь.

Склонясь к знакомым переплётам,

Я каждый день на них молюсь.

Рублёвый Пушкин; томик Блока;

Все спутники минувших дней –

Средь них не так мне одиноко

В стране чужих моих друзей.

Над ними – скромно, как лампада,

Гравюра старого Кремля,

Да ветвь из киевского сада –

Вот Русь моя.


НАД ТЕМНОЮ КНИГОЮ БУТТЯ, вірш Р.-М. Рильке «Янголи» у перекладі О. Біска

Они – с усталыми глазами,

застыли в начатом стихе,

и в их мечты вплелась с веками

тоска – как будто о грехе.

Их лица – схожих ряд овалов,

и все молчанья их равны,

как много-много интервалов

в великой песне вышины.

Но чуть взмахнут они крылами –

пройдет воздушная струя,

как будто Бог в замолкшем храме

провел творящими руками

по темной книге бытия.


Я БАЧУ СВІТЛО, вірш С. Георге «Проходимо безшумною ходою» у перекладі О. Біска

Проходим мы бесшумною походкой

По буковой аллее в мягком свете

И видим за воротною решеткой

Миндаль стоит второй уж раз в расцвете.

Скамью на солнце ищем мы без тени

Где нас никто тревожить не посмеет

Сплетаем наши руки мы в забвеньи

И солнце долгой лаской нас лелеет.

Ветвей мы чуем легкое качанье

Я вижу свет сочится с них и внемлю

С тобою как порой среди молчанья

Созревший плод ударится о землю.


ВАШ ПОГЛЯД – ЯК ВИЩА САНКЦІЯ, з листа О. Біска В. Брюсову

9 травня 1911 р.

Чи не дозволите надіслати Вам на перегляд мою книжку (близько 120 віршів за 8 років) перед

відправленням її до друку?

Я намагався бути строгим і викинув, хоч почасти, баласт. Але, звичайно, Ваш останній погляд

може бути, як вища санкція.

ГУМІЛЬОВА Я НЕ ПЕРЕНОШУ, з листа О. Біска В. Перелєшину

14 лютого 1973 р.

Гумільова я не терплю. Дуже він рекламував себе, а це мені не притаманне.

І ще він видумав акмеїзм. Це просто російський Парнас.


ПОЕТ З НЬОГО – ТАК СОБІ, з статті О. Яворської «Розсипане намисто життя»

Доля цієї людини парадоксальна. 1920 року він з дружиною і маленьким сином втекли від

більшовиків. А в 1979 р. його син, французький поет, комуніст, передав до Одеси архів батька.

Біск – поет і перекладач. Поет, чесно кажучи, не геніальний. Відоміший як один з перших в Росії

перекладачів Райнера-Марії Рильке. Його батько, Яким Соломонович, – достатньо відомим на

півдні Росії ювеліром. Піклуватися про хліб насущний необхідності не було, політикою він

начебто не дуже цікавиться, проте сестра— член партії есерів. Схоже, після чергового обшуку

батько вирішив хоч би сина відправити від гріха подалі.

...Життя прекрасне і чудове. Втім, Біск вірний собі – один з віршів циклу «Пісні юродивого» він

підписує повним ім’ям і публікує в паризькому лівому журналі «Червоний прапор». Переляканий

батько «скликав в Одесі консиліум з кращих адвокатів, які повинні були вирішити, чи можу я

повернутися до Росії... Один з них відповів: «Скажіть, п. Біск, якби Ваш син, написавши ці вірші, перебував тепер в Росії, скільки б Ви дали, аби він опинився за кордоном?»

До Росії Біск повернувся лише в 1910-му. Незабаром вийде його перша книга – «Розсипане

намисто». Назву дуже оцінили одеські дотепники. Сам Біск жартівливо писав пізніше: «Вийшла

моя перша книга віршів, яку я старанно розсилав моїм приятелькам».

Назва книги залишалася мішенню для дотепників і в 1919 р. Одеська газета «Перо в спину»

повідомляла, що Біск «дуже побоюється, аби грабіжники не прийняли його вірші за діаманти тата і

не вкрали їх. Дуже засмутив тата назвою «Розсипане намисто». Вислухав із цього приводу такий

докір: «З тебе вийде такий діамант, як з мене поет».

Через пару номерів газета знов повертається до такої благодатної теми, повідомляючи: «Говорять, що під час облави у Фанконі у Ол. Біска відібрали «розсипане намисто».


ІСТОРІЯ ВЧИНИЛА НА ВЛАСНИЙ РОЗСУД, з дослідження К. Азадовського «Олександр Біск

– поет і перекладач»

Занурення в творчість таких елітарних поетів, як французькі парнасівці чи Рільке, певною мірою

відволікало Біска від подій, що наростали в Росії. Особистої участі в них він не приймав, тримаючись поза політикою. І все ж таки те, що відбувалося тоді в Росії, залишило слід у його

біографії.

Сильно впливала на Біска його старша сестра Катерина, яка належала до партії есерів. Один з

віршів Біска, написаний в той бурхливий час, починалося, приміром, таким рядком: «У боротьбі

знайдеш ти право своє...» (відомий девіз соціалістів-революціонерів). Інші «викривальні» вірші

друкувалися в паризькому журналі «Червоний прапор». Усі ці обставини спонукали батьків Біска

в 1906 р. перешкодити його поверненню в Росію: поет залишився в еміграції.

Роки, проведені в Парижі, Біск описав пізніше у своїх спогадах. Він розповів про знайомство з

Бальмонтом («...перший, кого я відвідав...»), Волошиним («старший парижанин нашої епохи»), про вечори в майстерні художниці Є. Кругликової, про «неділі» у Мережковських, де молодому

одеситу довелося якось зштовхнутися з Андрієм Білим, нарешті, з Гумільовим, котрий надрукував

у своєму журналі «Сиріус» два вірші Біска (їхня сварка, за твердженням останнього, відбулася

через те, що Гумільов не надіслав номеру журналу, де було видруковано ці вірші).

…1904–1911 рр. – період вступу Біска в російську літературу. Не можна не відзначити

наполегливого бажання з боку молодого поета проникнути саме в співзвучні йому модерністські

видання.

…В «Руні» Біскові вдалося надрукувати «Паризькі сонети»; у «Перевалі» – два інших вірші. проте

у «Терезах» – найавторитетнішому на той час органі російських символістів – участь Біска так і не

сталася. Розраховуючи на підтримку Брюсова, незмінного редактора і розпорядника «Терезів», Біск наполегливо посилав йому власні вірші і переклади , але – марно.

…Два останні роки, проведених Біском на півдні Росії, складуть особливий, до межі насичений, період його життя, відзначений, щонайменше, двома подіями. Перша з них – шлюб з одеситкою

Бертою Олександрівною Турянською. Друга – поява в одеському видавництві «Омфалос» книги

його віршованих перекладів з Рільке.

Книга, яку Біск мріяв видати ще в 1911 р., хоч і побачила світ в розпал одеської «смути» (місто

переходило з рук у руки), була помічена критикою.

…Історія розпорядилася по-своєму. У січні 1920 р. «останнім пароплавом» Біск залишає Росію, розраховуючи, втім, повернутися через кілька тижнів. З ним поруч – дружина і дев’ятимісячний

син. Тоді ж емігрували з Росії й інші члени родини: батько, сестра Катерина, брат Михайло.

Згадуючи пізніше про це, Біск найбільше журився про свою бібліотеку, яку любовно збирав

протягом багатьох років.

…Завдяки Біскові-мемуаристу ми маємо у своєму розпорядженні цінні свідчення про культурне

життя старої Одеси.

…Неуспіх книги «Своє і чуже», видно, дуже засмутив Біска; немов усвідомлюючи, що час для

нього воістину «пройшов», він у наступні роки, наскільки відомо, уже не пише віршів і не

намагається перекладати німецьких та французьких поетів. Його участь в літературному житті

російської еміграції згасає.

…Рідні й друзі зібралися в меморіальній каплиці Парк Вест (м. Нью-Йорк, США), щоб віддати

померлому останню шану. Проте заупокійне моління не відбулося. В останній момент з’ясувалося, що Біск заповів поховати його без заупокійних молитов і надгробних слів. Воля його виконали.


ПЕРЕКЛАДАЄ ВСЕ НА СВІТІ, епіграма А. Шполянського на О. Біска

Бегемот у речки бродит;

Биск все в мире переводит.