КАЩЕНКО Микола Феофанович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Біолог, ембріолог, селекціонер. Автор перших робіт з патологічної ембріології людини на теренах
Російської імперії. Фундатор сибірського садівництва. В біології існує науковий термін «бабак
Кащенка».
З поміщицької родини. Брат, Кащенко А., – письменник, видавець.
Народився 25 квітня (7 травня) 1855 р. в х. Веселому Лукашівської волості Олександрівського
повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині – районний центр Запорізької області
України).
Помер 29 березня 1935 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України). Похований на Лук’янівському
цвинтарі.
Закінчив Катеринославську гімназію (1875), навчався на медичному факультеті Московського
університету (1875-1876), закінчив медичний факультет Харківського університету (1876-1880),
стажувався за кордоном (1886-1888).
Працював асистентом при ембріологічному кабінеті (1881-1882), викладачем Харківського
університету (1884-1886), викладачем (1889-1895), ректором (1895-1912) Томського університету,
викладачем Київського політехнічного інституту (1912-1921), директором акліматизаційного саду
Української академії наук (1913-1935).
Академік Української академії наук (1918).
Засновник і керівник зоологічного музею Томського університету.
Член Ради Міжнародного анатомічного товариства.
Член товариства природодослідників при Київському університеті.
Член товариства природодослідників при Харківському університеті.
Член товариства природодослідників при Петербурзькому університеті.
Член товариства природодослідників при Томському університеті.
Спеціалізувався з проблем ембріології хребетних тварин, гістології, мікроскопічної техніки,
акліматизації і селекції рослин.
Друкувався в «Лікарській газеті», журналах «Наукові нариси Томського краю», «Вісті Томського
університету», «Щорічник зоологічного музею АН», «Мисливець», «Праці Алтайського
державного заповідника».
Як вчений дебютував статтею (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Ueber die Genese und Architectur der Batrachierknochen»
(1881), «Das menschliche Chorionchithel und dessen Rolle bei der Histogenese der Placenta» (1885),
«Methode zur genauen Reconstruction kleinerer makroskopischer Gegenstande» (1886), «Zur
Entwickelungsgeschichte des Selachierembryos» (1888), «Коротка настанова з зоології, переважно
для студентів медицини» (1891-1892), «Нарис тваринного заселення Сибіру і Томської губернії
зокрема» (1898), «Визначник ссавців Томського краю з додатком короткого опису способу їх
первинної обробки», «Результати Алтайської зоологічної експедиції 1898 р. Хребетні» (обидва –
1900), «Stenocranius і Platicranius» (1901), «Ссавці, зібрані алтайською експедицією П. Г. Ігнатова в
1901 р.», «Огляд гадів Томського краю» (обидва – 1902), «Огляд ссавців Західного Сибіру і
Туркестану» (1905), «Про колекцію ссавців із Забайкалля» (1910), «Щури і заступники їх в
Західному Сибіру і Туркестані» (1912), «Смерть і довголіття з біологічної точки зору» (1914), «За
алтайським бабаками» (1926).
Всього К. залишив по собі понад 100 наукових праць.
При вході до акліматизаційного саду АН України і на будинку, де мешкав вчений, були
встановлені меморіальні дошки К., які не збереглися.
Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць Києва (1955).
Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Богданов, З. Стрельцов, В. Пашкевич, Е. Геккель, О.
Гертвіг, В. Караваєв, М. Толмачов, В. Гіс, В. Чаговець, В. Вальдеєр та ін.
***
ДОРОГУ – ЖІНКАМ,
з професійного кредо М. Кащенка
Є ще одна галузь, в якій вищі жіночі курси зіграють видну роль навіть у їх нинішньому неповному
складі, – справа дослідження Сибіру в природно-історичному відношенні.
БІЛЬШЕ ТАКОЇ ЛЮДИНИ НЕ ЗУСТРІЧАВ, зі спогадів М. Кащенка
Андріан (рідний брат – авт.) був незамінним, майже повсякчас на все згодним товаришем і із
ангельською поведінкою... Був він надзвичайно лагідним, спокійним і врівноваженим... У тих
виняткових випадках, коли він у чомусь заперечував мені, то це висловлював так м’яко й діловито,
що неможливо було не поступитися перед ним. Він уже з малих літ набув репутацію вдумливого й
навіть мовби досвідченого дідуся.
...У своєму сімейному житті Андріан був справжнім мучеником. Із ним не лише повторилася
історія Сократа й Ксантіппи, а ще вона ускладнилась тим, що Ксантіппа неодноразово кидала
його, а потім знову поверталася до нього. Й Андріан усе це терпів із чисто ангельською
покірністю й ніколи не нарікав на свою долю. Принаймні, я єдиний раз почув од нього й то не
скаргу, а якусь фразу, яка лише опосередковано давала підставу зрозуміти, що він вважає своє
родинне життя цілком розбитим.
...Завжди й незмінно він був працелюбний, поміркований, незрушно спокійний. За весь свій вік я
не зустрічав ще такої людини...
ЗНАЙШЛИСЯ НЕДОБРОЗИЧЛИВЦІ, з статті С. Карамаша та С. Вирового «Науковець-медик»
За пропозицією управляючого Харківським учбовим округом за №3650 від 12 червня 1881 р.
молодий вчений наполегливо працює в ембріологічному кабінеті університету. І вже майже через
рік, 8 квітня, його залишають як професорського стипендіата. Професор З. І. Стрельцов влаштовує
його домашнім лікарем у приватний пансіон мадам Бауман. Але незабаром лікар Кащенко
виступає проти господарки цього учбового закладу, яка наживалася за рахунок своїх учнів,
обмежуючи їх у харчуванні та ліках.
Молодому лікареві довелося шукати іншого заробітку.
...Кащенко приїздить з дружиною Ольгою Миколаївною до Томська і стає до роботи на кафедрі
зоології та порівняльної анатомії, яка мала лише одного професора (у той час як на медичному
факультеті їх було вже вісім). Кащенко поринає у проблеми вивчення флори і фауни Сибіру, і це
стає перебігом його долі. Тут він засновує акліматизаційний сад, виїздить в експедиції до Алтаю
на Барабинські озера, друкує десятки наукових праць.
...У Томську Кащенко також викладає зоологію в акушерсько-фельдшерській школі, в 1913 р. бере
участь у ХІІІ з’їзді російських природознавців та лікарів.
...Кащенко працює на стику двох наук – медицини та біології. У С.-Петербурзькій «Лікарській
газеті» він друкує статтю «Про необхідність ретельнішого вивчення народних лікарських рослин»
і сподівається у майбутньому організувати в Києві інститут або центр вивчення рослин, які
можуть служити медицині. У 1915 р. він пропонує осередком у цій справі зробити сад КПІ. Тоді ж
вперше на урядовому рівні на потреби саду було надано 4,5 тис. рублів, і за ці кошти звели
огорожу, упорядкували штат, викопали басейн.
Вчений відкрив у Києві тримісячні курси з вивчення лікарських рослин. Власноручно він
розробляє тематичний план лекцій і пише їх тексти, але департамент землеробства відхиляє його
проект.
...Кащенко написав об’яви, що лікує хворих травами, бо знавцем цієї справи був блискучим. За
допомогою рідних розклеїли їх по Києву, і до оселі академіка потягнулися хворі і немічні, але
заробити на лікування не вдавалося: лікар Кащенко пояснював дію трав, встановлював діагноз і
дарував лікарські рослини людям… немічні платити були неспроможні.
Проте знайшлися недоброзичливці, які доповіли Президентові Академії наук В. І. Вернадському,
що академік Кащенко займається знахарством. Академіка, як школяра, що нашкодив, викликає до
себе Президент і вимагає пояснень. Микола Феофанович тоді спересердя пише доповідну записку
про користь лікування лікарськими рослинами як перспективної галузі медицини майбутнього.
ПОЛЮБЛЯВ НАУКОВІ ЕКСПЕДИЦІЇ, з «Алтайської енциклопедії»
Кащенко М. організував велику експедицію на Алтай (24 травня – 28 серпня 1898 р.). Маршрут:
Бійськ – лівий берег річки Катунь – Білокуриха – Черга – оз. Теньгінське – Онгудай – верхів’я р.
Катунь – Катанда – Нижній Уймон – Бійськ. Вдалося зібрати значні колекції. Загальне число
екземплярів склало – 791 одиницю хребетних тварин. 12 видів було описано вперше.
23 травня – 4 липня 1900 р. здійснена експедиція до Західного і Південно-західного Алтаю.
Зібрано 132 екземпляри хребетних тварин.
НАДКУШЕНИЙ МАМОНТ, з розвідки В. Іванія «Томськ геологічний»
Перша робота з палеонтології опублікована в Томську в 1901 році. Її автором був професор
зоології Микола Феофанович Кащенко. Він вивчив і описав скелет мамонта із слідами вживання в
їжу людиною того часу.
Скелет знайшли студенти на високому березі річки Томь біля Табірного саду. Зараз він
зберігається в зоологічному музеї місцевого університету.
РІДКІСНИЙ ЕНДЕМІК, з статті Ю. Потапової «І мій бабак зі мною»
У природі немає нічого постійного. Міняються материки, епохи і клімат. Наступають і
відступають льодовики. Зникають одні види живих істот, з’являються інші... Але, виявляється, є
такий представник роду ссавців сімейства білячих загону гризунів, який крокує крізь століття!
Переконатися в цьому можна було на IX Міжнародній нараді з бабаках країн СНД, яка пройшла в
Кемерово.
...Цей бабак – ендемік Росії. І названий на честь відомого дослідника Алтаю, професора Томського
університету Миколи Кащенка.
«Своїм» бабаком сибіряки можуть гордитися – таких ніде більше немає. У 90-х роках минулого
століття голова комісії з вивчення бабаків Всеросійського теріологічного товариства Олег
Брандлер провів генетичні дослідження. І виявив, що у Marmota Кащенка не 38, як у більшості
бабаків, а 36 хромосом! І виглядають вони по-іншому.
Від своїх побратимів бабак Кащенка відрізняється не лише хромосомами, високою якістю і
насиченим забарвленням хутра, а й агресивністю поведінки і кращою пристосовністю. Якщо інші
бабаки мешкають виключно на відкритих просторах – в степах, на лугах і пасовищах (щоб
помічати небезпеку здалеку), то наш земляк не боїться жити в оточенні високої трави і дерев.
Лісостеповий бабак Marmota Кащенка, якого нарахували на території Новосибірської і
Кемеровської областей близько 12 з половиною тисяч, включений в додаток до «Червоної книги
Кузбасу». І учасники наради визнали: вигляд унікальний, його треба берегти і вивчати.
Вирішено клопотати перед владою про створення природних територій, які особливо
охороняються, в місцях його проживання і строгій регламентації способів полювання на нього.
ПЛАТАН КАЩЕНКА, з статті О. Бейдика «Дерева-патріархи столиці»
У Шевченківському районі (на території Інституту міжнародних відносин Київського
університету імені Тараса Шевченка) зростає «платан академіка Кащенка « – єдине дерево платана
східного, що лишилося від створеного Миколою Кащенком Акліматизаційного саду (вік рослини
близько 120 років, а висота 25 метрів).
МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ, з кореспонденції «Акліматизаційний сад Кащенка» на
kv.com.ua
На тому місці, де зараз височіє будівля Інституту міжнародних відносин та Інституту
журналістики, колись був приголомшливий фруктовий сад. Приголомшливий навесні – в цвітінні
ніжно-рожевому і яскраво-бузковому, в дурманних солодких запахах. Жителі найближчих районів
знали, що це «сад Кащенко». Хто це, не відали, вважали, що якщо сад, значить, Кащенко був
ботаніком.
У середині 70-х цю красу знищили, звівши будівлю вищої партійної школи. Один з авторів
«Історичної мозаїки» пам’ятає, як в школу увірвалася новина: «Сад Кащенка рубають».
Старшокласники втекли з уроків, примчалися на вулицю Пугачова і – голосили, дивлячись на
порізані на поліна стовбури персикових дерев.
Микола Кащенко був дуже цікавою особою. Одночасно вивчав і займався трьома різними
предметами – ембріологією (тобто наукою про зародки), селекцією, зоологією. За освітою він
медик, за науковими уподобаннями – дослідник ембріонів і послідів, гістолог.
У Сибіру захопився ідеєю вирощування південних плодових дерев, почав створювати так звані
акліматизаційні фруктові сади, в яких дозрівали південні плоди!
Хворий, майже розбитий паралічем, Кащенко повертається до України, поселяється в Києві і
влаштовується завкафедрою зоології політехнічного інституту. Тутешній клімат його вилікував, і
учений зайнявся улюбленою справою – все тією ж селекцією південних плодових дерев.
Микола Кащенко мріяв про те, щоб зелені горби Києва і його околиць перетворилися на квітучі
сади – запашні, нарядні і корисні. Проте сьогодні від Кащенко в Києві майже нічого не
залишилося – ні садів (окрім як у складі Центрального ботсаду Академії наук), ні будинку по
вулиці Мельникова, де жив учений і на якому була та зникла меморіальна дошка на згадку про
хорошу людину.
