КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Филевский Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ФІЛЕВСЬКИЙ Павло Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мемуарист, краєзнавець, педагог.

З дворянської родини.

Народився 6 (19) листопада 1856 р. в м. Бахмуті Харківської губернії Російської імперії (нині – м.

Артемівськ Донецької області України).

Помер 2 лютого 1951 р. в м. Таганрозі СРСР (нині – Ростовська область РФ). Похований на

місцевому цвинтарі. Могила збереглася.

Закінчив Таганрозьку чоловічу гімназію (1874), історико-філологічний факультет Харківського

університету (1881).

Працював викладачем в Таганрозьких чоловічій гімназії і Маріїнській жіночій гімназії, авіаційному технікумі, трудових школах.

Член Північнокавказького археологічного та історико-етнографічного товариства.

Кавалер орденів св. Ганни 2-го і 3-го степенів, двох орденів св. Станіслава, медалі на пам’ять про

царювання Олександра Ш.

Друкувався в газетах «Південний край», «Приазовський вісник».

Наш земляк – автор книг і брошур «Віночок до пам’ятника Петру Великому в Таганрозі»,

«Історичні розповіді й легенди», «До питання про відвідини О. С. Пушкіним Таганрога в 1820 р.»,

«Конспект історії людства, його діянь, думок і творчості. У 2-х частинах. Ч.1 Всесвітня

хронологія. Ч.2. Алфавіт», «Короткий нарис загальної і російської історіографії», «Кулжинське»,

«Нариси минулого Таганрозької Маріїнської жіночої гімназії», «На берегах Тамрінди»,

«Нахічевань і нахічеванці: (Зі спогадів про дитинство)».

Його перу також належать навчальні посібники: «Керівництво російської історії. Курс

систематичний», «Викладання історії. (Практичні поради). Підручник для педагогічного класу

жіночих гімназій».

Є серед доробків і поетичне «Ювілейне вітання місту Таганрог 1898 р.: (Вірші до 200-річчя

Таганрога)».

У рукописі залишилося дослідження «Сім’я Кукольників», яке нині зберігається у фондах

Таганрозького літературного музею-заповідника.

Проте головною працею Ф. небезпідставно вважається книга «Історія міста Таганрог» (1898), за

яку він отримав почесне звання першого літописця міста.

Ф. зазнав утисків з боку більшовицької влади. За те, що він давав приватні уроки, його

заарештовують і на три роки відправляють в заслання до Запоріжжя (1927).

Спеціальною постановою прокуратури Ростовської області за відсутністю складу злочину

потерпілого реабілітують (1993).

Нині ім’я нашого земляка занесено в «Енциклопедію Таганрога».

На його могилі встановлено надгробок (1995).

Вийшло репринтне перевидання «Історія міста Таганрог» (1996).

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – А. Чехов, Д. Яворницький та ін.


***

З НАСОЛОДОЮ, з професійного кредо П. Філевського

Найголовніше в моїй діяльності було те, що, прослуживши вчителем 44 роки, я завжди йшов на

уроки із задоволенням, іноді просто з насолодою.


ЩЕ Й ПИСЬМЕННИК, з щоденника П. Філевського

27 квітня 1933 р.

О третій годині ночі з’явилися з обшуком з Державного Політичного Управління. Перерили все, узяли декілька листів і книжок й заарештували.

Мій допит тривав близько двох годин. Говорив про мою діяльність, про мої історичні праці, при

цьому вийняв з ящика мою «Історію Таганрога» і сказав: «Я прочитав вашу книгу».

В цей час увійшов до кімнати начальник Державного Управління і, побачивши мене, сказав:

– Ми знову з вами зустрілися.

Слідчий, передаючи йому «Історію Таганрога», сказав, що це праця Філевського, на що той, звертаючись до мене, сказав:

– А так ви не тільки капіталіст і монархіст, а ще і письменник.

ЗАТАВРУВАЛИ КУКОЛЬНИКА, з книги П. Філевського «Нариси минулого Таганрозької

Маріїнської жіночої гімназії»

Часто засуджуємо невдячних Росії іноземців. Проте коли сім’я Кукольника, вдячна Росії, котра

надала їй притулок, стала висловлювати своє захоплення Батьківщиною і …дивними моментами

російської історії, ми не повірили цій щирості й затаврували Кукольника клеймом кар’єриста.

Це – наклеп, і притому дурний, тому що обдарований Кукольник зовсім не шукав службового

вшанування.


В МОГИЛІ ПИСЬМЕННИКА ШУКАЛИ СКАРБИ, зі спогадів П. Філевського

15 квітня 1935 року. Великдень. Прийшли до мене Кирсанові, чоловік і дружина, Кислова Федосія

Максимівна, і я дізнався від них, що розорили могилу Кукольника навколишні жителі, думаючи, що в ній зариті скарби.

Не залишили каменя на камені; все зруйновано, перевернуто.

ВІДПРАВИТИ В ЗАСЛАННЯ, з вироку трійки при ПП ОДПУ Північнокавказького краю від 22

липня 1927 р.

Вислати за межі Північнокавказького краю терміном на три роки із забороною проживати в 6

центральних містах (Москві, Ленінграді, Харкові, Києві, Одесі і Ростові), їх губерніях з

прикріпленням до певного місця проживання і визначенням місця проживання із заліком

попереднього висновку від 13 червня 1927 року.


НАЗВАЛИ ПІДБУРЮВАЧЕМ НАСЕЛЕННЯ, зі спогадів О. Орешко

Хворі приходили до Работіна П. І., проте він їх не приймав. Вони годинами валялися на вулиці

перед будинком, чекаючи прийому. Слуга кричав їм, що того немає удома, а сам лікар в цей час

сидів біля вікна другого поверху і неспішно, пив чай.

П. Філевський неодноразово був свідком подібних сцен. І одного разу, коли хворий вже дуже

довго валявся на ґаночку, він не витерпів, вибіг на вулицю й закричав, звертаючись до слуги:

– Як Ви смієте гнати хворого, коли лікар у будинку?

Випадок цей мав несподіваний резонанс. П. Работін був великим приятелем таганрозькому

градоначальнику, князю Максутову. І він поскаржився Максутову, що якась молода людина, прізвище якої П. Філевський, соціаліст, займається підбуренням населення.

Врятувало те, що батько П. Філевського був вхожий до князя, і судовому переслідуванню вдалося

запобігти.


ВИЛУЧИЛИ НАВІТЬ ПОМИНАЛЬНУ СКЛЯНКУ З ВОДОЮ, з розвідки О. Ніколаєнка «До

300-річчя Таганрога»

У 1930-х роках П. Філевський – член музейної ради, історичної секції й архіву при Таганрозькій

центральній бібліотеці. Запрошується для виконання окремих робіт в Таганрозькому музеї аж до

1946 року. І, не дивлячись на таку показну повагу, до нього виявлялася неповага, причому навіть в

дрібницях. Ось тільки один приклад.

Тривалий час в міському музеї стояла статуя Петра I роботи Антокольського. Це був, по суті, відомий всім пам’ятник, зрозуміло, без п’єдесталу. Спочатку його хотіли відправити на

переплавлення, як і пам’ятник, Олександрові I, проте потім все ж таки поставили в музеї. Поряд

розмістили табличку з текстом з «Історії Таганрога» П. Філевського про пам’ятник.

Одного прекрасного дня, без пояснення причин, текст було заклеєно, а потім зникла і сама

табличка.

Природно, подібні факти П. Філевський сприймав хворобливо, не зважаючи на їх дріб’язковість.

Пояснення цьому, швидше за все, треба шукати в тому, що, за деякими даними, після повернення з

заслання П. Філевський перебував під таємним наглядом. Його неодноразово викликали в органи, зокрема в 1941 році, буквально напередодні вступу німецьких військ до Таганрога.

Остання публікація П. Філевського відноситься до 1927 року. Всі подальші дослідження

залишилися в рукописах. Частина з них у вигляді машинописних копій передана в музей його

далекими родичами. Останнім часом деякі з них опубліковані.

Вийшло так, що в 1947 році він поселився в сім’ї Орешків. Тут він і помер. Відразу після смерті

всі його речі були опечатані й вилучені правоохоронними органами. Забрали навіть склянку з

водою, яку, за обрядом, належало зберігати 40 днів. Вилучені були й рукописи. Назад, до сім’ї

Орешків, вони не повернулися.

…Одружився на В. М. Добровольській. На цьому шлюбі наполягла мати. Існує твердження, що

одружувався він із-за спадку. Можливо це й так, бо на той час сім’я Філевських дуже мала

потребу. Крім того, є відомості, що ще в гімназії П. Філевський захоплювався товаришкою по

навчанню, якоюсь Марією, а пізніше був закоханий в одну з сестер Блонських.

Проте всі, хто пам’ятав Філевського стверджували, що шлюб був вдалим. Прожили вони з Вірою

Матвіївною в згоді до самої її смерті. Мали двох діток. Обидві дочки – Тея (померла в дитинстві, навчаючись у 5 класі гімназії) і Мелітана (померла в 1939 році). Мелітана у шлюбі не перебувала, дітей у неї не було.


ІМ’Я БУЛО ПІД ЗАБОРОНОЮ, з статті І. Тимошенко «Філевський Павло Петрович»

Ми особливо б хотіли поговорити про ставлення П. Філевського до Н. Кукольника. Обмовимося

відразу, що контактів як таких між ними не було. Та це й природно, бо П. Філевський оселився в

Таганрозі вже після смерті відомого письменника.

Правда, П. Філевський згадував, що в дитинстві він бачив Н. Кукольника, коли вони з хлоп’ятами

грали в м’яча на вулиці біля його будинку. У цих дитячих враженнях присутні й спогади про те, як

Н. Кукольник пригощав гравців цукерками і навіть іноді гладив їх по головках.

До переїзду до Таганрога на службу до окружного суду батько П. Філевського служив в

Нахічевані, а потім певний час – в Ростові. Можливо, готуючись до переходу на службу до

Таганрога, батьки приїжджали сюди й зупинялися у родичів. Брали в такі поїздки і маленького

Павлика. А родичі, у яких зупинялися після приїзду батьки, жили буквально поряд з Н.

Кукольником у Варвацієвському провулку (нині – Лермонтовська, 8).

Доки батько займався службовими справами в приміщенні окружного суду (суд знаходився в

приміщенні будинку Н. Кукольника) хлопчик грав на вулиці. Тут він і міг бачити письменника.

Після переїзду до Таганрога Філевські оселилися у тих же родичів. Вдова Н. Кукольника Амалія

Іванівна на цей час вже вийшла заміж за П. І. Работіна. За волею випадку будинок, в якому жили

Філевські, знаходився навпроти будинку цього П. Работіна.

Після вступу батька П. Філевського на службу до окружного суду сім’я переселилася в житлове

приміщення, яке знаходилося в будинку цього ж суду, що означає – фактично в будинку Н.

Кукольника, поряд з двором, де були флігелі й господарські споруди дружини Кукольника. П.

Філевський міг мати бесіди з жителями двору, спостерігати за його життям, і це не могло не

накласти відбитку на його подальші роздуми.

…Працюючи над історичною тематикою, П. Філевський неодноразово звертався до Н.

Кукольника, висловлюючи про нього досить влучні й справедливі зауваження. Правда, в самій

«Історії Таганрога» таких спостережень не так вже й багато. Ймовірно, це викликано тим, що

книга створювалася два роки, причому у вигляді окремих нарисів.

До сторіччя з дня народження Н. Кукольника написав доповідну записку до міської Думи про

необхідність відзначення ювілейної дати. І цим не обмежився. У виданому ним «Таганрозькому

збірнику» за 1909 рік поміщена стаття про письменника, яка містила нові дані про нього. Якщо

врахувати, що до 100-річчя з дня народження публікацій про Н. Кукольника було не так вже й

багато, факт такої публікації в Таганрозі треба оцінювати достатньо високо.

…Ім’я П. Філевського довгий час було під забороною. Про нього не згадували, на нього не

посилалися, хоча практично цитували або просто переписували, коли йшлося про історію

Таганрога.